За три копи куплена: як вибрати молочну козу високої продуктивності

Гарний екстер'єр, безумовно, не дуже надійний показник продуктивної здатності тварини. І все ж зовнішня краса має значення: правильно поставлене вим'я менше раниться, і ви не матимете проблем з маститом у тварини. Ну а міцні ноги та гарні копита довше зберігають рухливість.

Є безліч правил, які допомагають вибирати кіз, але, на жаль, продуктивність кози не завжди співвідноситься з її зовнішнім виглядом.

Так що, купивши козу-красуню на базарі і виявивши, що вона не виправдовує ваших надій на “молочні ріки”, не засмучуйтесь – зовнішня привабливість тварини стане у пригоді, коли настане час її продати. 

Однак, якщо ви людина, яка звикла до всього підходити фундаментально, прочитайте витримку з вищезгаданої книги. Більш вичерпний і кваліфікований опис важко зустріти: 

"Хороша молочна коза за своєю статурою має вуглувату, а не округлу конституцію, клубові кістки не видаються, стегнові кістки тонкі, у тварини досить довга шия і подовжений тулуб.

Прояв таких ознак, як короткий і щільний тулуб, коротка шия, потужні стегнові кістки, схильність до ожиріння та м'ясистості свідчать, що ця тварина не відноситься до молочного типу.

М'ясистість тулуба несумісна з гарною молочною продуктивністю.

Породиста молочна коза – гладенька та обережна, нежирна та повільна. Верхня частина її тулуба пряма, а грудний та поперековий відділи дуже сильні. Майже у всіх тварин помітний невеликий ухил від клубових кісток до сідничних пагорбів (кісток по обидва боки від хвоста), проте ця лінія має бути по можливості пряма.

Плечі у молочної кози невеликі та витончені, з плавним переходом до середини тулуба. Холка, або верхня частина плечового суглоба, має гостру витончену форму, але ніяк не округлу, властиву тваринам м'ясного типу. Середня частина тулуба довга, ребра рухливі, що забезпечує достатньо місця для з'їденого грубого корму і двох або кількох козлят, що виношуються.

Ребра довгі, а відстань між ними така, що ним можна вільно провести пальцем. Така "відкритість" ребер – ознака молочності кози, як, до речі, і корови. 

Основа грудей та відстань між передніми кінцівками має бути досить широка.

Широке і об'ємне тіло вказує на гарний розвиток легень і, отже, силу та витривалість тварини.

Ноги прямі, з добре розвиненими кістками, що робить їх сильними, проте не надто широкими та великими. Тварина має легко і вільно рухатися, щоб добувати собі корм на пасовищі. Добре обрізані копита виключають можливість їхньої деформації.

Довгі путові кістки, що надають кінцівкам викривленого вигляду, мають невеликий кут нахилу, проте при цьому рудиментарний палець не повинен торкатися землі. Самців-виробників безжально вибраковують на ставках, якщо у них слабо розвинені путові кістки.

Шкіра у тварин гладенька, тонка та пластична. Вовна має бути досить тонкою і відповідати вимогам стандарту для цієї породи.

• Вим'я цінується ємне і добре “посаджене” на тіло, що забезпечує зв'язка, яка його підтримує. Це зменшує можливість його пошкодження камінням чи іншими предметами на пасовищі чи скотарні.

Низько підвішене відвисле вим'я – небажане.

• Вим'я має бути пластичним та м'яким.

Тверде та м'ясисте – серйозний недолік молочної кози. При виявленні у вимені чи сосках ущільнень тварин вибраковують, оскільки вони непридатні ні для виставок, ні для селекційної роботи. 

• Вим'я повинно мати симетричну форму, а соски на ньому – розташовуватись симетрично і злегка висуватися вперед.
• Важливо, щоб соски були великими, бо це полегшує доїння. Після доїння вим'я має скоротитися і стати еластичним, як м'яка шкіряна рукавичка”. 

© Журнал "Городник"

ФОТО: pixabay.com