Вишня з роду аристократів: що таке дюк?

Загальна улюблениця

Вишня в Україні – одна з найулюбленіших і найшанованіших кісточкових культур.

Її плоди користуються стабільним попитом населення, потрібні й у переробній промисловості. Вона відноситься до роду Сerasus, що об'єднує близько 150 видів, з яких в Україні найбільш поширені 10. Саме слово «церазус» пов'язують із назвою міста Керазос, що знаходиться в Малій Азії, звідки, на думку старшого Плінія, вишня поширилася по всій Європі.

У поселеннях Трипільської культури археологи виявили ритуальні предмети із зображенням плодів вишні, тобто на території України її вирощують уже понад 6 тис. років.

Походження видів ... і сортів 

Вчені вважають, що звичайна вишня має складне міжвидове гібридне походження. Вона виникла в процесі еволюції як результат природного перезапилення черешні з вишнею степовою. У природі воно відбувалося багаторазово, що стало наслідком різноманітності форм цього виду.

Так від перезапилення вишні звичайної з вишнею степовою утворилася група кущових сортів.

Це невисокі деревця з округлими пониклими кронами. Для них характерне сильне розгалуження пагонів, унаслідок чого крони сильно загущуються. Плодоношення цієї групи сортів зосереджено на приростах минулого року. Після знімання плодів вони оголюються, а квіткові бруньки та плоди формуються на новому пагоні, який виріс з верхівкової бруньки. Внаслідок того, що плодові гілочки з року в рік подовжуються, оголюються, крона загущується, плодоношення переходить на периферію.

Плоди цієї групи мають темне, майже чорне забарвлення і дуже кислі на смак. Кущові сорти відрізняються високою зимостійкістю, яка передалася їм від вишні степової. Представниками цієї групи сортів є Гріот Остгеймський, Чорнокорка, Любська, Підбельська. Ці сорти з десертним смаком плодів були найпоширенішими у промислових садах України з 20-х до 80-х років минулого сторіччя.

На відміну від цієї групи сортів від перезапилення різних форм вишні звичайної між собою та черешнею утворилася група деревоподібних сортів вишні. У народі їх ще називають черевицями, вишне-черешнями або дюками, оскільки за ростом та плодоношенням їхні дерева дуже схожі на черешню. Ці сорти отримали назву «дюки» від першого представника цієї групи — англійського сорту Мей-Дюк, виведеного ще в XVII столітті. В Україні за ними закріпилася вкорочена назва «дюк», що означає «герцог». 

Переваги та недоліки

Серед старовинних сортів найяскравішими представниками цієї групи є Англійська рання, Гортензія, Ребатська красуня Євгенія. Вони мають потужний стовбур і скелетні гілки, розріджені крони переважно пірамідальної чи округлої форми.

У дюків, порівняно з кущовими сортами, більші листя, квітки і плоди, а плодоносять вони в основному на букетних гілочках і коротких пагонах. Після 3-4 років плодоношення продуктивність букетних гілочок знижується і на 7-8 рік вони відмирають. З віком, коли ростові процеси слабшають, плодоношення відбувається, як і в кущових сортів, на коротких пагонах. 

Незважаючи на знижену зимостійкість, яку вони успадкували від черешні, період високої продуктивності в 1,5-2,0 рази вище, ніж у звичайних вишень і становить 20-25 років. 

Терміни дозрівання плодів дюків – від надранніх (III декада травня – I декада червня – Рання-2, Англійська рання, Чудо) до пізніх (II–III декада липня – Іграшка, Шпанка пізня, Метеор).

Позитивні особливості більшості дюків – стійкість до грибних хвороб (кокомікоз та моніліоз), а також величина та смакові якості плода, які передалися їм від черешні. Середня маса плодів у деяких сортів (Донецький велетень, Іграшка, Ксенія) за сприятливих кліматичних умов та високого рівня догляду за насадженнями може досягати 12 г.

Незважаючи на перелічені вище властивості, головним недоліком дюків є самобезплідність. Часто рясне цвітіння дерев не призводить до такої ж урожайності, і вони формують поодинокі плоди. Але й тут вчені знайшли вихід. Зокрема, українська селекціонерка Л.І. Тараненко внаслідок тривалих експериментів довела, що високі врожаї такої групи сортів можна отримувати серед дерев черешні, при цьому головною умовою має бути збіг їх термінів цвітіння. Селекціонерка  виділила лише два дюки, які не запилялися черешнями – це схожі на Підбільську сорти Красуня Рибакура та Нічка. З 600 вивчених сортів вишні було виділено лише 20 із самоплідністю 10-12%, що забезпечує при односортних посадках середню врожайність 6 т/га. І лише у сорту Любська самоплідність сягала 40%. Крім неї, серед сортів, що самозапліднюються, кращі: Лотівка, Молодіжна, Кістьова, Склянка українська (синонім Шпанка), Загор'євська, Метеор, Келеріс, Булатниківська та інші. Всі ці сорти технічного призначення мають пізній термін цвітіння, тому не можуть бути хорошими запилювачами для ранньоквітучих дюків.

Слід зазначити, що міжвидова гібридизація вишні з черешнею в наукових установах України була спрямована насамперед на отримання сортів з великими плодами хороших смакових якостей, переважно з раннім терміном дозрівання, стійких до хвороб та несприятливих умов зимово-весняного періоду. 

Величезних успіхів у цьому напрямі досягли українські селекціонери С.Х. Дука, О.Л. Денісюк, М.Т. Оратовський, М.І. Туровцев та В.І. Туровцева, Л.І. Тараненко та інші. Вони вважали, що збагачення сортового складу десертними сортами різних термінів дозрівання, особливо ранніх, забезпечить рівномірне споживання плодів протягом тривалого періоду. 

Найбільш вдалим у роботі було використання дюків для отримання елітних сіянців другого покоління і повторне їх схрещування з сортами вишні чи черешні. В результаті були отримані великоплідні сорти Мелітопольська десертна, Пустунка, Оптимістка, Зустріч, Нічка, Чудо, Донецький велетень, Очікування, Солідарність, Сеянець Туровцевої, Іграшка, Ксенія, з яких п'ять останніх можуть бути використані і для технічної переробки. 

До речі, у світі з 1981 до 2011 року було створено близько 200 нових сортів вишні, серед яких 30 наших вітчизняних селекціонерів.

За цим показником Україна посідає друге місце у світі після Росії, значно випереджаючи Польщу, Румунію, Угорщину, Німеччину та інші країни. Завдяки досягненням вітчизняних селекціонерів у нас є унікальна можливість їсти свіжі плоди дюків із високими дієтичними та оздоровчими властивостями впродовж двох місяців.  

Класифікація зовсім не досконала 

Чинна класифікація вишні передбачає поділ сортів за якістю та забарвленням на такі групи: гріоти або морелі, аморелі та дюки.

Плоди гріотів (морелів) темно-червоні, майже чорні, із червоним соком, кислі на смак. Придатні для вживання у свіжому вигляді та переробки. Це Гріот український, Підбельська, Любська, Лотівка.

У аморелей плоди світлозабарвлені, рожеві, із безбарвним соком, вони менш кислі, ніж гріоти (Шпанка рання, Монморансі, Мелітопольська десертна та інші.).

Дюки, відповідно до цієї класифікації, повинні мати смачні солодкі плоди з рожевим або червоним соком.

У той же час така термінологія поступово зживається, оскільки не всі нові сорти можна віднести до тієї чи іншої групи комплексу ознак. 

Наприклад, плоди сорту Англійська рання не можна вважати солодкими, адже за смаком вони значно поступаються плодам Підбельської та іншим гріотам. До того ж, плоди Підбельської  дуже приємного десертного смаку, що суперечить зарахуванню цього сорту до групи гріотів.

Більшість сучасних дюків (Іграшка, Нічка, Донецький велетень) мають кисло-солодкі темно-червоні плоди, що також суперечить цій класифікації. Відповідно до неї, дерева дюків повинні відноситися до деревоподібного типу і бути сильнорослими. Незважаючи на це, в сучасному сортименті дюк Зустріч є слаборослим з округлою розлогою кроною і його можна віднести до кущової групи, а деревоподібний слаборослий сорт Тургенівка має темно-червоні кислі за смаком плоди.

Все це говорить про те, що застосування терміна «дюк» до певної групи сортів не має вагомих обґрунтувань, оскільки є лише загальним визначенням продукту міжвидової гібридизації вишні та черешні. У США та країнах ЄС для спрощення класифікації культур вишні та черешні використовують лише два терміни: вишня кисла – власне вишня та вишня солодка – це черешня. 

Популярні сорти 

Наведемо короткий опис кількох популярних сортів, що належать до дюків, різного терміну дозрівання. 

Чудо 

Сорт виведений на Бахмутській дослідній станції розсадництва ІС НААН при схрещуванні вишні сорту Гріот Остгеймський та черешні Валерій Чкалов.

Дерева сильнорослі деревоподібного типу, з округлою середньою густотою кроною. Відмінні риси сорту – виражена стовбурність, властива деревам черешні, а також велике темно-зелене листя. Плодоносить на букетних гілочках і однорічних пагонах, слабко уражується кокомікозом і моніліозом, досить зимостійкий.

Врожайність – 10-12 кг з дерева. Цінується сорт за раннє дозрівання (I декада червня) високотоварних плодів (маса 7-9 г). Має легкий та сухий відрив плода від плодоніжки. Темно-червоне забарвлення, щільна м'якоть та чудовий десертний кисло-солодкий смак робить плоди цього сорту найдорожчими серед ранніх сортів на ринках України. Самобезплідний сорт, але добре запилюється черешнями Донецький вуглик, Дончанка, Ярославна, Аннушка, Дрогана жовта та ін. Виняток становлять Валерій Чкалов, Великоплідна, Прощальна, Валерія. 

У плодоношення вступає на 5-6 рік, урожай – від 10 до 20 кг з дерева.

Зустріч

Сорт отриманий на Мелітопольській дослідній станції садівництва ІС НААН від схрещування вишні Любська з дюком Київська 19.

Дерева слаборослі (висота до 2 м), кущового типу, з поникло густою кулястою кроною. Добре реагують на відновлюючу обрізку і вже на приростах минулого року можна отримати хороший урожай. Стійкий до кокомікозу, слабко уражається моніліозом. Відрізняється високою зимостійкістю.

Особливо цінується цей сорт за великоплідність (маса плода 6-8 г) та високі десертні якості плодів. Плоди червоні, з ніжною м'якоттю кисло-солодкого смаку. Сорт належить до групи середньоранніх, дозріває – у ІІ–ІІІ декаді червня. Має часткову самоплідність, що забезпечує стабільний урожай від 10 до 15 кг із дерева. У плодоношення входить на 3-й рік. Найкращі запилювачі: Пустунка, Примітна, Самсонівка. 

Ксенія

Сорт отримано на Бахмутській дослідній станції розсадництва від вільного запилення елітної форми Д 38-31 (Норд Стар х Валерій Чкалов).

Дерева деревоподібного типу, середньорослі з округлою кроною середньої густоти, з широкими кутами відходження гілок від стовбура. Стійкий до кокомікозу та моніліозу, високо зимо- та морозостійкий.

Плоди великі (маса 7,5-8,6 г), темно-червоні, із соковитою, відносно щільною м'якоттю, високою щільністю шкірки (що важливо при струшуванні) та чудовим кисло-солодким смаком. Дозрівають на початку III декади червня, відрив від плодоніжки сухий. Сорт добре зарекомендував себе при зберіганні та заморожуванні плодів: втрати соку після дефростації становлять лише 2,1-6,7 %. Сорт самобезплідний, високоврожайний, стабільний у плодоношенні. Вже на 4-й рік після посадки дерева забезпечують по 5-6 кг високоякісних плодів, у період повного плодоношення – 20–25 кг із дерева.  Найкращі запилювачі: Любська, Норд Стар, а також сорти черешні Дончанка та Ніжність.

Іграшка

Сорт також отримано на Мелітопольській дослідній станції садівництва ІС НААН від схрещування вишні сорту Любська та черешні Сонячна куля.

Дерева сильнорослі, кущоподібного типу, з широкоокруглою кроною середньої густоти. Сорт стійкий до кокомікозу та моніліозу, досить зимостійкий в умовах Київської області, хоча в умовах Мелітополя виявляє середню зимостійкість.

Плоди великі (7,5-8,5 г), одномірні, з темно-червоним забарвленням і відносно щільною м'якоттю, з легким і сухим відривом від плодоніжки, кисло-солодкого смаку, дозрівають наприкінці III декади червня. Сорт цінується за високу технологічність та транспортабельність. Придатний для заморожування. Сорт скороплідний, дерева вступають у плодоношення на 3-4 рік після посадки, забезпечуючи високу стабільну врожайність у плодоносному віці – 25-35 кг з дерева. Найкращі запилювачі: Пустунка, Самсонівка, а серед черешень – Валерій Чкалов, Великоплідна, Дончанка, Франц Йосип.

Солідарність

Виведений на Мелітопольській дослідній станції садівництва ІС НААН від вільного запилення сорту Жуковська.

Дерева середньорослі з розлогою кроною середньої густоти, кущові, вступають у плодоношення на 3-4 рік після посадки, забезпечуючи високу стабільну врожайність 25-30 кг з дерева. Сорт високостійкий до моніліозу та кокомікозу.

Плоди великі (6,5-7,0 г), одномірні, округлі, темно-червоні з ніжною кисло-солодкою м'якоттю, дозрівають у III декаді червня, легко зриваються з плодоніжкою. Високотранспортабельні. Найкращі запилювачі: Мелітопольська радість, Норд Стар. 

Олена Кищак 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора