Огірки на висоті: досвід вирощування на грядках-шпалерах

Ця технологія нетрудомістка, не потребує витрат на енергоносії, зате дозволяє отримати огірочки чудової якості вже на початку травня.

Я використовую стандартні подвійні грядки-заставки шириною близько 1 м (довжина довільна).

• Якнайкраще підходять для цієї мети старі або знову облаштовані парові гряди, при перекопуванні яких потрібно внести від 30 до 50 кг органіки та 0,5 кг золи на 1 м² площі.
• По периметру грядок роблю бортики, які повинні височіти над поверхнею ґрунту не менше ніж на 20 см.
• Над грядами встановлюю дуги заввишки 1,2 м по центру (якщо використовую плівку шириною 3 м).

Провесною роблю на грядках два ряди лунок, вношу в них по 20-30 г сечовини або аміачної селітри, а потім висаджую 3-4-тижневу розсаду огірків, вирощену в контейнерах або стаканчиках (найчастіше торф'яних) обсягом 0,3-0,5 л.

Відстань між рослинами в ряду 30 см, від бортиків вони відстоять на 20-25 см. 

Біля кожної рослини забиваю кілочки з катанки або будь-якого іншого матеріалу і прив'язую до нього шпагат. Верхній кінець шпагату кріплю до дротяних розтяжок між дугами. По мірі розвитку рослин регулярно обкручую їх стебла навколо шпагату за годинниковою стрілкою. 

Ще раз наголошую: шпагат нижнім кінцем кріпиться саме до кілочка з вушком. Інакше по мірі потовщення стебла шпагат врізатиметься в живу тканину і травмуватиме її. В результаті може порушитися постачання кореневої системи продуктами асиміляції, ріст рослини загальмується або гірше – вона зовсім загине.

Крім того, правильна підв'язка рослин до шпалери дозволяє застрахувати батоги від випадкових пошкоджень при різких поривах вітру, підсипанні органіки, розпушуванні, прополюванні та видаленні бур'янів.

Коли рослини підростуть і досягнуть 0,5 м у висоту, ґрунт на грядках мульчую органікою (шар 10-20 см). Це дуже ефективний прийом, за допомогою якого можна вирішити одразу три важливі завдання: забезпечити рослини додатковим живленням, захистити їх від різких коливань температури та зберегти вологу у прикореневій зоні.

При вирощуванні огірків у вертикальній культурі у слабких рослин зазвичай видаляю перші п'ять зав'язей, щоб вони зміцніли і набралися сили перед набуттям плодоношення. У найпотужніших рослин залишаю зав'язі вже після 3-го листа. 

Вони починають плодоносити значно раніше – перший урожай огірків знімаю 1-9 травня (залежно від погоди).

Раннє плодоношення зупиняє ріст стебел, і це позитивний фактор, оскільки верхівки рослин і листя не торкаються плівки, не страждають від перегріву вдень та переохолодження вночі. Адже поворотні заморозки у травні бувають досить часто (у деякі сезони вони тривають до червня).

Якщо до закінчення холодів верхівки окремих рослин упираються в плівку, їх разом зі шпагатом акуратно приспускаю нижче. 

Коли мине загроза заморозків, плівку знімаю і встановлюю розбірні шпалери (якщо грядка ними не була обладнана). Але переважно шпалери у мене стаціонарні, як і для вирощування високорослих (індетермінантних) помідорів.

У сонячну погоду торці плівкового тунелю відкриваю, а в безвітряну – повністю відкриваю, щоб рослини гартувалися і можна було їх поливати.

Поливаю рослини тільки в найтепліші дні.

Після висадки розсади обробляю рослини системним препаратом (наприклад, превікур, рідоміл голд та ін.), який захищає їх від грибних хвороб, а на початку цвітіння – одним із стимуляторів росту.

У період вегетації роблю позакореневе підживлення комплексними препаратами з мікроелементами. Це сприяє підвищенню врожайності та покращенню якості плодів.

Подальший догляд полягає у регулярних поливах, обкручуванні стебел навколо шпагату, видаленні пасинків, якщо вони з'являються, та своєчасному збиранні врожаю.

Останнє важливо, оскільки затримка зі збиранням плодів призводить до відмирання зав'язей, що з'являються, і отже, знижується загальний урожай.

Вирощування огірків у вертикальній культурі на шпалерах за пропонованою технологією дозволяє отримувати максимальний урожай із мінімальної площі. Урожайність досить висока, а товарний вигляд у плодів не гірший, ніж у тепличних, та й за смаковими якостями вони не поступаються справжнім ґрунтовим. 

Для такої технології найкраще використовувати ранні партенокарпічні гібриди, але можна вирощувати і бджолозапильні сорти та гібриди з переважно жіночим типом цвітіння.

Геннадій Іванов 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com