Райдужні відблиски у квітниках: особливості догляду за ірисами до і після цвітіння

Бородаті іриси віддають перевагу сонячним, захищеним від вітрів ділянкам та добре дренованому ґрунту (краще за все  легкий суглинок) з нейтральною або слабокислою реакцією. Вони бояться перезволоження – у сирих місцях у них загнивають кореневища, і рослина може загинути.

Тому ділянка, на якій вони будуть рости, повинна бути рівною і злегка піднесеною, щоб не застоювалася вода.

Не можна під посадку вносити свіжий гній – від контакту з ним кореневища можуть загнити.

Ґрунт готують за 2-3 тижні до посадки, інакше після його осідання кореневища поділок виявляться заглибленими. Такі рослини не цвітуть, інколи навіть гинуть.

Садити і пересаджувати іриси краще відразу після цвітіння, коли починається активний розвиток коренів. Щоправда, пересадка в цей період зменшує кількість нових поділок з однієї рослини.

Перед посадкою викопані поділки бажано прогріти з усіх боків на сонці (1-2 дні). Це захистить іриси від небезпечної хвороби – м'якої гнилі кореневищ (бактеріоз). Старе коріння не видаляють, воно утримуватиме поділки в ґрунті до відростання нового коріння.

• Поділку садять поверхнево, коріння засипають землею, обжимають її руками навколо кореневища і рясно поливають.
• Поділку слід садити так, щоб листя розтащовувалося з північного боку (тінь не падатиме на кореневище). Це сприяє кращому прогріванню, що надалі позначається на цвітінні.
• Якщо поділка нахилилася в один бік, потрібно зробити підпірку з дрібних гілок до повного вкорінення.
• У спекотні дні висаджені поділки краще притіняти.
• Через тиждень після посадки, якщо стоїть спекотна погода, обов'язково полийте їх. 
• Цього буде достатньо для успішного вкорінення.

Ірисам потрібен полив при посадці, в період бутонізації, а також при внесенні підживлень. Зазвичай же їм вистачає атмосферних опадів.

Підживлення ірисів проводять тричі на сезон. Перше – одразу ж після танення снігу (у цей час рослини потребують азоту та калію).

У ірисів спостерігаються дві хвилі росту. Приурочені до них підживлення дають максимальний ефект. Перший пік росту посідає період бутонізації і початку цвітіння. У цей період треба провести друге – азотно-калієве підживлення. Це сприятиме збільшенню розміру та кількості квіток. Після закінчення цвітіння настає період спокою (процес росту уповільнюється, росте лише коріння).

Через 3-4 тижні після цвітіння починається період вторинного росту – розвиваються нові поділки, закладаються квіткові бруньки, в цей час рослині необхідні фосфор і калій (третє підживлення). Надлишок азоту в другій половині літа викликає інтенсивний ріст, і рослина може не встигнути підготуватися до зимівлі.

Як тільки встановиться негативна температура, іриси можна вкрити (краще легким матеріалом, який не ущільнюється). Це убереже їх не лише від морозів, а й від випрівання.

У саду іриси успішно заповнюють паузу між цвітінням тюльпанів і лілій. Особливо привабливі високорослі іриси – вони не лише прикрашають ділянку, а й дають розкішний зрізний матеріал. Іриси у зрізанні дуже гарні, але їх важко транспортувати. Тяжкі квітки легко обламуються (зрізати треба акуратно і біля самого кореневища).

Якщо зрізати квітконоси, коли верхній бутон вже повністю забарвився, але ще не розкрився, їх можна зберігати і перевозити без води протягом 36 год. У поліетиленову плівку квітки не загортають, так як під нею бутони загниють. Доставивши на місце, стебло підрізають навскіс і ставлять у воду. Впродовж доби (іноді прямо на очах) розкривається перша квітка.

У зрізаному вигляді ірис вас радуватиме блискучою мерехтливою грою барв не менше 10 днів.

Ще одна особливість ірисів – у зрізаних квітів, як і у гладіолусів, у букеті розпускаються всі бутони, що є на квітконосі. Багато сортів мають сильний, приємний аромат. Мало хто залишається байдужим до квітучих ірисів.

Василь Трошкін 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com