Сад довгожителів: основи агротехніки кизилу – розмноження, посадка та догляд

Дикий кизил зустрічається майже повсюдно у Європі. Вважається, що батьківщина цих рослин – Туреччина. Слово "кизил" у перекладі з тюркської означає "червоний", за кольором плодів, хоча існують і жовтоплідні форми.

Використовують кизил як плодову, лікарську, технічну та декоративну рослину.

Його кисло-солодкі плоди-кістянки мають масу 1-8 г. Форма їх буває округлою, циліндричною, бочкоподібною, витягнутою або грушоподібною. Забарвлення стиглих плодів варіює від жовтого до темно-червоного.

Залежно від сорту та умов вирощування плоди кизилу містять 6-15% цукрів (головним чином це глюкоза та фруктоза), 1,5-3,5% органічних кислот (яблучна, лимонна, янтарна), 0,6-1,2% пектинів, 0,2-0,3% дубильних речовин, флавоноїди, вітаміни Р і С (50-160 мг%), ефірну олію і т.д. 

Плоди кизилу можна використовувати свіжими, з них готують джеми, варення, сиропи, екстракти, напої. А якщо м'якоть плодів висушити, вийде чудова приправа до м'ясних страв.

Народна медицина давно застосовує цю рослину. Свіжі ягоди допомагають при шлунково-кишкових захворюваннях, недокрів'ї. Вони можуть бути чудовою добавкою до дитячого дієтичного харчування.

Відвар зцілює від кору, скарлатини, застосовується як потогінний засіб при застуді. Листя і кора використовуються при лікуванні туберкульозу. У гомеопатії з плодів одержують фітонцидний препарат для лікування дизентерії. 

Напровесні, коли листя ще не починає розпускатися, кизилові дерева покриваються дрібними жовтими квітками. Хоча окремі квіточки і не гарні, все дерево виглядає дуже мальовничим і прикрашає сад. У Київській області це можна спостерігати наприкінці березня – на початку квітня.

Ступінь розвитку квіток різна, тому період цвітіння може розтягуватися на 15-30 днів, а в окремі роки до 70 днів.

Культура ця перехреснозапильна. Тому на присадибних ділянках необхідно висаджувати не менше двох рослин, а якщо є можливість, кілька сортів та форм.

Потрібно враховувати, що при самозапиленні плоди майже не зав'язуються. 

Плодоносить кизил щорічно, незалежно від погодних умов, хоча розмір урожаю може значно коливатися за роками. 

Рослина невибаглива і невибаглива до ґрунтів. Але якщо ви посадите ваших вихованців на південно-західних та південно-східних схилах з легкими, добре дренованими вапняковими ґрунтами, результат не забариться.

Кизил досить зимостійкий. Він може витримувати морози до -30 °С, краще переносить безвітряні зими, негативно реагує на різкі коливання при температурі взимку. Рослина дуже посухостійка, але при недостатньому зволоженні листя та ягоди дрібнішають.

Селекційна робота з кизилом ведеться у Центральному ботанічному саду Національної академії наук України. Зі створених тут сортів найперспективнішими є наступні:

• Лук'янівський – плід грушоподібний, середньою масою 4,5-5,5 г,
• Видубецький – плід бочкоподібний, 4,0-4,5 г, 
• Євгенія – один з найбільш ранніх, бурштиновий жовтоплідний.

Висаджувати кизил можна як восени (не пізніше ніж за два тижні до морозів), так і навесні (перша декада квітня).

Оптимальна площа живлення – на родючих ґрунтах 6 х 6-4, на бідніших – 5 х 4 м. 

Посадочні ями копають діаметром 80-100, глибиною 70-80 см. Перед посадкою їх заповнюють на 1/3 верхнім родючим шаром ґрунту. На бідних ґрунтах у яму обов'язково додають 8-10 кг перегною, 100-120 г фосфорних та 80-100 г калійних добрив. Все це необхідно ретельно перемішати із ґрунтом.

Після посадки рослини поливають, а землю довкола них мульчують. 

Догляд за насадженнями включає боротьбу з бур'янами, підгортання міжрядь, підживлення.

Система обробітку ґрунту значною мірою залежить від віку саду.

Велика частина добре розвиненої мочкуватої кореневої системи розташована на глибині 15-40 см. Ось чому підгортати ґрунт у приствольних колах потрібно дрібно. А ще треба пам'ятати, що коренева система дерев старше 5-річного віку займає площу більшу, ніж проекція крони.

Можна зустріти рослини кизилу, сформовані у вигляді штамба або куща. Кущом найчастіше формують екземпляри, вирощені із насіння. Деревом – рослини, розмножені вегетативно. У куща зазвичай залишають 6-8 основних гілок. Штамб формують на висоті 50-70 см.

Надалі особливої обрізки кизил не вимагає. Видаляють тільки гілки, що загущають крону, переплітаються, поламані, сухі, а також поросль. При належній агротехніці рослини кизилу, як правило, не пошкоджуються шкідниками та хворобами, а тому не потребують особливого захисту.

• Вегетативно розмножені рослини вступають у плодоношення у 3-4-річному віці, а при насіннєвому розмноженні цей термін відтягується до 5-7 років. Надалі вони плодоносять щороку.
• Урожай 10-15-річних рослин становить 15-30 кг із куща, 20-25-річних – 50-100 кг.
• Період дозрівання плодів у різних сортів та форм кизилу різний і триває з кінця липня до кінця вересня.  

Розмножують кизил насіннєвим та вегетативним способами.

При насіннєвому розмноженні, на жаль, не зберігаються цінних ознак сорту. Зате сіянці зручно застосовувати при виведенні нових сортів, вирощуванні підщеп. Таким чином отримують сіянці для лісомеліоративних, лісозахисних та декоративних посадок.

Для проростання в природних умовах насіння вимагає тривалої стратифікації (20-23 місяці). Найкраще висівати свіжозібране насіння з соковитим оплоднем або без нього. Бажано при цьому не допускати підсушування, тоді через 18 місяців воно дасть дружні сходи.

Вегетативно кизил розмножують відприсками, зеленими живцями, щепленням, окуліруванням.

Перспективним способом розмноження кизилу є зелене живцювання в умовах штучного туману. Успіх цієї операції залежить від термінів заготівлі та посадки живців. Для Полісся та Лісостепу України це 5-15 червня. У такий час приживання черешків досягає 90%.

Окулірування – відносно простий спосіб розмноження сортового кизилу. Найкраще проводити його наприкінці липня – у серпні. Саме в цей час добре відстає кора на підщепі. Як подвійний матеріал використовують сіянці кизилу.

У аматорському садівництві можна застосовувати щеплення дерев'янілими живцями за кору, а також метод покращеного копулювання.

Живці для цього заготовляють пізно восени, до настання сильних морозів. Зберігати їх до щеплення можна в поліетиленових пакетах у холодильних камерах при температурі 0...-2 °С. Щеплення найкраще проводити з середини квітня до середини травня.

Спробуйте виростити кизил на своїй ділянці, і нехай він завжди тішить вас.

Іван Надточій

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com