Рослина з Нової Зеландії: тетрагонія на наших городах

Зразок добросусідства 

Новозеландський шпинат, або тетрагонія – однорічна рослина з сильно гіллястими стеблами, що стеляться. Листя товсте, м'ясисте, темно-зелене, ромбовидної форми. Батьківщина рослини – узбережжя Нової Зеландії та Австралії.

У Європу новозеландський шпинат потрапив у XVIII ст. Тривалий час його вирощували лише у теплицях.

Познайомилася я із цією дивовижною культурою випадково. Якось, купуючи насіння, помітила пакетик із насінням шпинату новозеландського. Люблю будь-яку зелень, а шпинат просто люблю, тому новинку купила, не роздумуючи.

На початку квітня почала вирощування розсади. Звернула увагу, що насіннєві коробочки новозеландця – досить великі, видовжені, із чотирма ріжками – нагадують річковий горіх, лише у кілька разів менше. Якщо роздавити коробочку, з неї висипається насіння.

Щоб не пошкодити насіння під час вилучення, я посіяла чотири насіннєві коробочки повністю. За два тижні з'явилися сходи. Сіянці інтенсивно розвивалися, добре нарощували кореневу систему. Оскільки тепла довго не було, рослини довелося пересаджувати в більшу ємність.

Коли, нарешті, встановилася тепла, сонячна погода і можна було висадити розсаду у відкритий ґрунт, шпинат настільки розрісся, що ми вже ласували смачним соковитим листям.

Окремої грядки під новозеландський шпинат я не запланувала, тому посадила три кущики під грушею і один, невеликий – поряд із огірками. Новозеландському шпинату підійшли обидва місця.

Як виявилося, рослина любить удобрений ґрунт, сонячні ділянки, але росте й у напівтіні. Новозеландський шпинат комфортно почувається під деревами поряд з календулою і чорнобривцями, добре сусідить з огірками. У моєму випадку огірки пленталися вгору, а шпинат заплітав ґрунт під ними.

Особливої ​​уваги рослина не потребує. Хороший полив і прищипування верхівок пагонів – ось і весь догляд.

У прополюванні немає необхідності, оскільки рослини розповзаються по землі так, що бур'яни не ростуть.

Цікаві деталі 

З цікавістю спостерігала, як росте новозеландський шпинат. Спочатку рослина пускає довге стебло, на якому розташоване листя. Потім з головного стебла виростають нові пагони з листям, вони стеляться по землі і швидко укорінюються. Складається враження, що грунт покритий смарагдовим килимом.

У пазухах листя розпускаються невеликі жовті квітки, на місці яких формується насіннєва коробочка.

У молодих рослин їстівне все: листя, стебла, квіти та коробочки.

У середині літа дозрілі коробочки висіялися в ґрунт самі, так що до кінця сезону шпинату стало набагато більше.

Хоч і пишуть, що тетрагонія – теплолюбна рослина і витримує не менше 15 °С, у мене вона росла прекрасно, зелень зрізала до заморозків. Остаточно прибрала шпинат у середині листопада, урожай вийшов чудовий.

Цікава особливість новозеландського шпинату: він самосівом сходить наступного року. Насіння, що впало в ґрунт, взимку не вимерзає, а, навпаки, гартується, стає міцнішим.

Південному гостю наш клімат припав до душі. Я недарма порівняла новозеландський шпинат із річковим горіхом, добре відомим усім, хто живе вздовж річки Дніпро. По-перше, у них схожі насіннєві коробочки, стебло, ромбовидне листя і квітки в пазухах. По-друге, обидві рослини родом із теплих країн, але охоче освоюють нові території та без проблем адаптувалися до наших умов. 

З користю та зі смаком 

Як і звичайний шпинат, новозеландець містить вітаміни групи, вітаміни А, С, Е, йод, кальцій, магній, каротин. А ось щавлевої кислоти в ньому мало, тому шпинат рекомендують включати в дитячий раціон після двох років, вагітним і жінкам, що годують, в дієтичне харчування.

Для вживання в їжу зрізаю молоді пагони та листя. Листя у тетрагонії ніжніше та соковитіше, ніж у звичайного шпинату, та й за смаковими якостями набагато його перевершує.

До раціону шпинат включаю у вигляді невеликих добавок, його краще вживати у поєднанні з іншими продуктами, заправляючи салати йогуртом, супи – вершками. Новозеландський шпинат додаю в салати, супи, котлети та голубці. Шпинат чудово поєднується в крем-супі з броколі, сочевицею, в салатах – з помідорами та болгарським перцем.

Фарш для котлет і голубців буде соковитий і ніжніший, якщо в нього додати шпинат. Омлет зі шпинатом – чудовий сніданок.

На зиму продукт заморожую та готую з нього ніжні енергетичні супчики. Щоб зберегти в продукті максимальну кількість вітамінів, шпинат, не розморожуючи, кладу в гарячу страву наприкінці її приготування. У холодну пору такий суп добре зігріває та підвищує імунітет. 

Для тих, хто любить зелень, але не має достатньо часу, щоб доглядати рослини, новозеландський шпинат – просто знахідка.

Один раз посіяли, а потім, навіть якщо забули ще раз посіяти, рослина виросте сама, розмножившись самосівом. Спробуйте!

Галина Любинецька 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора, Огородник