Рослина з легенди: цілющі властивості солодки голої

Магія коріння

Солодка гола була відома задовго до нашої ери. Вперше рослина згадується в знаменитому трактаті-травнику «Бень-цао», авторство якого приписують китайському імператору Шень-нуну. Він нібито розсилав гінців по всіх куточках країни збирати зразки рослин, вивчав їхні цілющі властивості і на собі випробовував дію кожної рослини. 

Проаналізувавши декілька тисяч рецептів тибетської медицини, вчені з’ясували, що в зборах лікарських трав солодка використовувалася значно частіше, ніж славнозвісний женьшень. 

Рослина входила до складу майже 98% лікарських зборів.

Вона й сьогодні залишається одним із найбільш затребуваних і популярних представників зеленої аптеки.

Солодка гола (Glycyrrhiza glabra) – багаторічна трав’яниста рослина родини бобових, що набула поширення по всій земній кулі. На території колишнього СРСР у природних умовах росте 12 видів солодки.

Ботаніки розрізняють дві групи солодки: справжня солодка, в корінні якої міститься гліциризин (суміш калієвої та кальцієвої солей гліциризинової кислоти), і несправжня солодка – у неї гліциризин відсутній.

Цінність становить справжня солодка, а саме чотири її види: гола, уральська (лакриця), Коржинського, шорстка.

В Україні солодка гола в природних умовах росте по солончакуватих місцях і приморських схилах на півдні степової частини та в Криму. Солодку голу ще називають: вербець, солодець голий, солодковий корінь, сонячний корінь, лакричник…

У солодки голої дуже потужна коренева система, стрижневий корінь проростає глибоко (до 8 м) в землю. Стебла прямостоячі, розгалужені, до 2 м заввишки. Листя солодки дуже схоже на листя акації. Квітки зібрані китицями в суцвіття, білясто-фіолетові. Плід – видовжений (2-3 см) голий біб, містить 2-6 насінин. Насіння дрібне, гладеньке, жовто-коричневе. 

Цвіте рослина в травні–серпні, плоди достигають у липні–вересні.

Корінь солодки, крім гліциризину, містить флавоноїди, пектини, цукор, крохмаль, аскорбінову кислоту та інші речовини. 

• Солодковий корінь застосовують як відхаркувальний, пом’якшувальний при кашлі, спазмолітичний, сечогінний та послаблюючий засіб.
• Гліциризинова і гліциритинова кислоти виявляють протизапальну, протиалергічну, антибіотичну і протипухлинну дію, регулюють водно-сольовий обмін в організмі.
• Ліки, виготовлені з солодки голої, використовують при катаральних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, астми, запальних процесах шкіри, очей, простатиті, аденомі передміхурової залози, серцево-судинних захворюваннях, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки.

Солодка гола – ефективний засіб при отруєнні м’ясом та рибою.

• Китайські лікарі відносять солодковий корінь до засобів, що омолоджують організм.
• У суміші з іншими лікарськими рослинами солодку використовують при ожирінні, хронічному алкоголізмі, гострому та хронічному пієлонефриті тощо.

Крім медицини, солодку голу успішно використовують у понад 20 сферах промисловості та сільського господарства.

У харчовій промисловості корінь рослини використовують при виготовленні пива, лимонаду і квасу. Солодка – технічна сировина для виготовлення туші, чорнил, акварельних фарб. Із стебел роблять мотузки, мішковину.

Солодка – гарний барвник, а її зелена маса у вигляді сіна чи силосу йде на згодовування худобі. 

Посильна агротехніка

Виростити солодку голу на присадибній ділянці під силу кожному.

Вона може рости на будь-яких ґрунтах, крім глинистих та надмірно вологих, а також пісків, які влітку висихають. Рослина переносить не надто тривале підтоплення ґрунтовими або повеневими водами. Солодка гола стійка до морозів і посухи, але потребує регулярного поливу.

Розмножують солодку голу насінням та вегетативно.

Насіння у солодки тугоросле, тому перед сівбою його потрібно скарифікувати, перетираючи наждачним папером. Після скарифікації висіяне насіння краще вбирає воду, швидше набухає й проростає.

Утім доцільніше і простіше розмножувати солодку голу вегетативним способом.

Щоб садивний матеріал гарантовано прижився, я роблю так.

• Рано навесні викопую кореневища солодки, розрізаю їх на відрізки завдовжки 10-15 см, закутую тканиною, посипаною вологим піском, а зверху обгортаю поліетиленовою плівкою. Згорток кладу в тепле місце.

Уже через тиждень перебування в цьому «кожусі» на кореневищах з’являються бруньки. Після висаджування на постійне місце вони дають дружні сходи.

• Висаджую кореневі живці у квітні, встановлюючи їх вертикально й заглиблюючи в ґрунт на 2-3 см. Відстань між живцями в ряду – 25-30 см, між рядами – 60-80 см. 

Одразу попереджаю, що солодка гола запросто може з’явитися на відстані 3-4 м від маточної рослини. Тому при висаджуванні живців солодки рекомендую відступити від межі на 4-5 м, щоб ваша рослина, бува, не з’явилася на сусідському городі. 

По догляду за рослиною застосовую традиційні агрозаходи: поливаю і видаляю бур’ян.

Весною під перекопку вношу по 4=5 кг перепрілого гною або 1,5-2,0 кг біогумусу на 1 м². Влітку рослини не підживлюю.

Із лікувальною метою або для інших потреб викопую кореневища 3–4-річних рослин рано навесні або восени, після того як надземні частини рослини починають в’янути. 

Корені ретельно очищаю від залишків ґрунту, мию в холодній воді, видаляю коріння, покрите бурими й чорними плямами чи пошкоджене шкідниками. Сушу корені на сонці, розклавши їх тонким шаром.

Добре висушеним вважається корінь, який легко ламається при спробі його зігнути. Він набуває світло-жовтого забарвлення, на смак нудотно-солодкий через вміст гліциризину.

Готова сировина може зберігатися в кімнатних умовах до 10 років, не втрачаючи лікувальних властивостей.

Із коріння солодки готують лікувальні відвари, настоянки, мазі. За потреби кожен може приготувати ліки у себе вдома.

Для цього15 г коріння солодки необхідно подрібнити й кип’ятити в 1 стакані води протягом10 хв, після чого настояти 1 годину і процідити. Вживати відвар по 1 ст. ложці 4-5 разів на день.

Це чудовий засіб для омолодження організму.

У солодки, порівняно з рештою лікарських рослин, безліч переваг, але, мабуть, найголовніша – здатність посилювати цілющу дію інших трав, що входять до лікарських зборів.

До того ж, попри свої дивовижні цілющі властивості, солодка не належить до екзотичної флори, вона невибаглива у вирощування і сама себе культивує. Достатньо посадити кілька кореневих живців, і через 3-4 роки матимете цілу плантацію цієї унікальної культури. 

Валентина Ткаченко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора