Для вирощування в кімнатних умовах рослини повинні мати певні особливості: бути компактними, з невеликим листям, стійкими до нестачі світла і мати гарне зав’язування плодів.
Схоже, саме такі сорти помідорів я знайшла.
Один із них – суперскоростиглий (80-90 днів від появи сходів до збирання плодів) сорт Снєгірьок (Снігурок). Рослина супердетермінантна, 25-30 см у висоту, рясно плодоносить. Плоди яскраво-червоні, масою 25 г, дуже солодкі.
Ще один сорт, який прижився у нас на підвіконні, — ранньостиглий урожайний сорт Піноккіо. Низькорослий (20-35 см) кущик буквально обліплений мініатюрними плодами. Плоди округло-плескаті, гладенькі, червоні, масою 15–20 г, чудові на смак.
Вирощувати помідори починаю з підготовки насіння.
- Спочатку замочую його в слабкому розчині марганцівки на 20 хв, потім – у розчині стимулятора росту на 10-12 годин.
- Після цього насіння пророщую – загортаю у вологу марлеву тканину і залишаю у теплому місці на кілька днів.
- Пластикові стаканчики ємністю 200 мл наповнюю універсальною ґрунтосумішшю, яку купую в спеціалізованому магазині.
- Перед сівбою ґрунт зволожую.
- Щойно насіння проклюнеться, розкладаю його в стаканчики на глибину 1,0-1,5 см.
- Посуд з насінням накриваю плівкою і ставлю в тепле місце (25-30 °С). Ґрунт час від часу зволожую.
- Після появи сходів посуду з сіянцями переношу на підвіконня.
У фазу двох справжніх листочків рослини пікірую в більшу посуду з добрим дренажем.
Помідори — світлолюбні рослини, тож у похмуру погоду і в нічний час забезпечую рослини штучним досвічуванням.
По мірі підсихання ґрунту, двічі на тиждень помідори поливаю водою кімнатної температури. Щоб уповільнити випаровування вологи, ґрунт обов’язково розпушую. Разом із розпушуванням рослини підгортаю, це сприяє формуванню потужної кореневої системи.
У подальшому раз на тиждень рослини підживлюю (1 г сульфату калію, 1 г сечовини, 5 г суперфосфату – на 1 л води).
Обережно обламую пасинки (роблю це вранці), залишаючи пеньочки завдовжки 1–2 см. Також видаляю засохле листя.
В період цвітіння другої та третьої китиці рослини обробляю розчином борної кислоти (1 г на 1 л води), щоб плоди краще формувалися та зав’язувалися. Для кращого запилення час від часу по квітках проводжу легеньким пензликом.
Щоб рослини не зламалися під тяжкістю плодів, підв’язую їх до кілочків.
Якщо взимку висумуєте за городом і не можете сидіти без діла, вирощуйте овочі на підвіконні. Це не лише подарує вам неповторну гаму емоцій, а й урізноманітнить меню в холодну пору року.
Світлана Гермаш