Дарунок богів: догляд за виткими трояндами в теплі та морозні зими

Садити плетисті троянди потрібно на сонячному місці, хоча вони можуть рости і в напівтіні. Особливо добре ростуть на відкритій ділянці, яка добре провітрюється – це знижує ризик їх захворювань. Щоправда, на холодному вітрі кущі можуть уражатися попелицею.

Ґрунт повинен бути пухким, родючим. Потрібно уникати ділянок, де застоюється вода.

У мене один кущ троянд був посаджений під глухим парканом, там сонце буває тільки зранку, і земля завжди сира, та ще й поруч зростав кущ деревоподібної півонії. Троянда була хирлява, зі слабкими пагонами, не цвіла. Я пересадила її на інше місце, в напівтінь, і наступного року вона зацвіла, дала довгі пагони. Це була яскраво-червона оксамитова Сантана. Тепер її розкішні батоги прикрашають арку. 

• При посадці плетистої троянди викопую яму 50 х 50 см, додаю до неї органічні добрива (відро перегною або компосту), відро піску, 2-3 ст. ложки суперфосфату (на важких ґрунтах потрібно додавати торф) та виливаю відро води.
• Пагони на кущі перед посадкою обрізаю до 30 см.
• Коріння саджанців занурюю в розчин мідного купоросу на 30 хв (для дезінфекції), а потім вмочую в глиняну бовтанку.
• У ямі роблю гірку із землі, акуратно розправляю по ній коріння і, присипавши їх землею, злегка утрамбовую ногами. Потім засипаю яму догори, стежачи, щоб коренева шийка була заглиблена на 10 см.
• Після посадки кущ ще раз поливаю і мульчую сухою землею.

Садити плетисті троянди краще ранньою весною, до розпускання бруньок, але я садила і пізніше – у травні-червні. 

Кореневласні кущі радять садити восени – у вересні-жовтні. При цьому засипати яму потрібно сумішшю землі з тирсою, гілочки укутувати тканиною або закривати пластиковими пляшками: тоді вони встигають добре укоренитися і благополучно перенести першу зиму. 

Розмножують плетисті троянди відведеннями та живцями.

При посадці троянд живцями я накривала їх пластиковими пляшками, а на зиму утеплювала зверху компостом, гілками. Ці троянди досить посухостійкі, їх досить добре поливати щотижня.

Догляд за ними також передбачає розпушування ґрунту навколо куща, внесення органічних та мінеральних добрив у березні-квітні, а потім у червні-липні (під час цвітіння).

• За період вегетації я 3-4 рази поливаю їх настоєм коров'яку.
• Перед зимівлею перше підживлення роблю в серпні: в 10 л води розводжу 1ст. ложку (20 г) суперфосфату, 0,5 ст. ложки (10 г) сірчано-кислого калію та 0,5 ч. ложки (5 г) борної кислоти, а у вересні – по 1 д. ложці (15 г) суперфосфату та сірчано-кислого калію.

Плетисті троянди у мене практично не хворіють. Можливо тому, що я проводжу профілактичні обробки від грибних хвороб: у період розпускання листя обприскую кущі троянд 1%-ним розчином бордоської рідини, потім ще й після цвітіння, всього 5-6 разів за вегетацію (з інтервалом у 10 днів).

Основні шкідники плетистих троянд – попелиця та павутинний кліщ. Проти них я застосовую відвар кропиви чи польового хвоща. Крім того, від попелиці троянди захищають висаджені поряд з ними кущі лаванди. Тому до інсектицидів вдаюсь у тому разі, якщо шкідників дуже багато.

Плетисті троянди бояться сильних морозів, вже –15…–20 °С для них небезпечні.

Поки мої кущі були маленькими (перші 2 роки), я утеплювала у них сумішшю компосту з тирсою тільки коріння, як і в інших троянд. Але однієї суворої зими всі гілки замерзли. Добре, що коріння вціліло. А ось вже доволі довгі гілки довелося майже повністю обрізати. Я дуже переживала через таку втрату. Проте за літо кущі практично повністю відновилися, пагони виросли 1,5 м заввишки і гарно цвіли.

Після цього я вже не ризикувала, адже у плетистих троянд головне – довжина пагонів.

• Тепер я знімаю їх з опор, укладаю на лапник, ним же вкриваю гілки, а зверху плівкою.
• Але оскільки деякі гілки бувають дуже товстими, не завжди виходить зняти їх з опор, тому я вигадала інший спосіб: укутую їх «з ніг до голови» папером, крафт-картоном, мішками з-під цукру.
• Для обмотки тонких пагонів на арці та для заповнення порожнеч використовую синтепон. Зверху покриваю все спанбондом. 
• Щоб гілки не пріли, я протикаю невеликі отвори у картоні та папері. 

Теплі зими також дуже небезпечні для плетистих троянд, оскільки можуть призвести до випрівання пагонів.

Цього я боялася, як виявилося, не дарма. Однієї теплої зими морози вперше випали лише в кінці січня. Наприкінці березня, коли зняла укриття, в деяких місцях на листі виявила цвіль. Я обробила рослини мідним купоросом, але врятувати гілки вже не вдалося. Довелося знову обрізати троянди майже під корінь. 

З літератури дізналася, що найкраще вкривати троянди склотканиною, вона не пропускає воду та дихає. А ще, перш ніж вкривати троянди, треба зняти з них все листя, щоб воно не пріло під укриттям. Крім того, вкривати плетисті троянди потрібно лише тоді, коли мороз досягне –5 °С. Я ж утеплювала їх у листопаді, ще до морозів. 

Проаналізувавши свої помилки, наступної осені я зібрала все листя з кущів і чекала на морози. Вони вдарили несподівано, так що укутати троянди я не встигла, тільки корені утеплила, засипавши їх землею з тирсою на висоту 30 см. Потім морози спали, і зима була теплою, за винятком кількох днів. Якою ж була моя радість, коли навесні я побачила своїх красунь неушкодженими. На них були живі бруньки, гілки на зрізі зелені, отже, добре, що я їх не утеплювала. 

Нові відростки плетистих троянд треба намагатися підв'язувати до опори якомога горизонтальніше або похило, тоді на стеблах бічні пагони утворюються по всій довжині. Відцвілі квіти влітку треба обрізати, щоб не з'явилися насіннєві коробочки, це продовжує цвітіння і зберігає декоративність куща.

Плетисті троянди чарівні, невимовно гарні, коли їхні гілки утворюють арку. Сподіваюся кожного літа насолоджуватися цією божественною красою. 

Ірена Загарова 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com