Садова Попелюшка: азиміна в кліматичних та ґрунтових умовах України

Морфологічні та біологічні особливості культури 

Азиміна – невелике красиве дерево висотою до 10 м, з широкою пірамідальною кроною та густим розташуванням гілок. Стовбур із гладкою сірою корою, діаметром 30-40 см, хоча окремі старі екземпляри досягають в обхваті 1 м і більше. 

Деревина тендітна і м'яка, практично не придатна для господарського використання, хоча з кори плели мотузки та рибальські сітки. Однорічні пагони буро-коричневі, гладенькі. Листя темно-зелене, велике (довжиною 12-35 см, шириною 5-15 см), зворотнояйцеподібної форми, просте, цілокрає, з загостреною верхівкою, черешок короткий (0,8-1 см), при розтиранні листя видає характерний запах.

Квітки у азиміни обох статей, дуже красиві, великі (3-5 см в діаметрі), звисають, келихоподібної форми, нагадують тюльпан, пелюстки довжиною 1,5-3 см, розташовані в два кола по три пелюстки, фіолетові, до кінця цвітіння темно- бордові. Чашечка складається з 3 зелених вільних чашолистків. Квітконіжка та чашечка опушені м'якими коричневими волосками.

У квіток дуже виражене явище протогінії – неодночасного дозрівання пильовиків і маточки, що значною мірою перешкоджає самозапиленню.

Хоча іноді можливе самозапилення в окремих форм рослин, а саме: при частковому накладенні жіночої та чоловічої фаз цвітіння. Товкач дозріває набагато раніше пиляків, період відкриття бутону і вихід назовні маточки з щільно стисненої групи тичинок і до опадіння пелюсток становить 5-17 днів, готовність приймочки до запилення – 4-6 днів, пильовики пилять 3-4 дні, після чого пелюстки і тичинки опадають.

Вони видають неприємний запах (що нагадує тухле м'ясо). Запилення здійснюється мухами та жуками, яких приваблює запах та нектар, що виділяється внутрішніми пелюстками. 

Дорослі рослини утворюють багато квіток (300-400 і більше), але внаслідок необхідності перехресного запилення окремі дерева дають мало плодів (1,5-2% від загальної кількості квіток).

Дуже ефективне штучне додаткове запилення, особливо у перші роки цвітіння.

Початок вегетації азиміни в умовах Києва проявляється набуханням генеративних бруньок у другій-третій декаді квітня. Цвітіння починається до розпускання листя за середньодобової температури 12-17 °С. 

На терміни і тривалість цвітіння дуже впливають погодні умови, що в свою чергу позначається на запиленні, яке є головним фактором, що лімітує формування плодів. Тривалість цвітіння становить загалом 17-20 днів. Тепла та сонячна погода сприяє дружньому цвітінню, але може знижувати шанси на запилення, оскільки дозрівання приймочки проходить швидше, а пилок готовий до цього часу лише у частини квіток.

Оскільки у квітці першою розвивається маточка, а пилок ще не сформований, то перші квітки не запилюються і опадають. Одна квітка цвіте 4-6 днів.

Затяжна прохолодна погода створює умови для розтягнутого цвітіння та кращого запилення.

Ріст пагонів починається під час цвітіння азиміни, найбільш інтенсивний він наприкінці травня і в червні, закінчується в середині липня, у молодих рослин – триває до серпня.

Середня тривалість вегетації становить 185-190 днів.

Велике значення для формування врожаю азиміни має період після зав'язування плодів. Саме тоді (початок червня) відбувається значне опадіння зав'язі. У суху спеку вона іноді опадає і в серпні. Період від початку цвітіння до початку дозрівання в залежності від сорту та погодних умов становить 140-150 днів. У Києві дозрівання плодів починається у першій декаді вересня і триває до початку жовтня, сума ефективних температур становить 2500 – 2600 °С.

Зрілі плоди опадають, іх зазвичай збирають під кронами. У штучних насадженнях їх можна зібрати з дерев за кілька днів до повного дозрівання, при цьому бажано замульчувати стволи, щоб плоди не забруднювалися і не травмувалися.

Великі багатонасіннєві плоди азиміни круглої, овальної, циліндричної, грушоподібної форми, іноді з поперечною перетяжкою, верхівка плода округла, іноді з «дзьобиком». Довжина плодів – 5-15 см, маса – від 25 до 500 г. Плоди, зібрані в ґроно від 2 до 10 штук у кожному, кріпляться до гілки на товстих і коротких плодоніжках. Під їхньою вагою іноді обламуються гілки. Шкірка плодів гладенька, тонка, товщиною 0,1-0,8 мм, ніжна, з тонким сірувато-білим восковим нальотом. 

Якщо вживати плоди азиміни тривалий період, людський організм буквально омолоджується. Місцеві жителі стверджують, що через місяць вживання плодів азиміни кишківник стає здоровим, як у немовляти.

Плоди азиміни солодкі, без відчуття кислоти, смак обумовлений високим вмістом цукрів (16-22%), у тому числі глюкози (2-11%), фруктози (3-10%), цукрози (7-18%), кислоти мало, 0,1-0,2%. М'якоть плодів містить також білки, вітаміни, мінеральні речовини, незамінні амінокислоти – лізин, аргінін, триптофан. У її плодах є магній, залізо, мідь, марганець та велика кількість калію – до 370 мг на 100 г. Вміст білка та біологічно активних речовин у плодах азиіміни вищий, ніж у бананах, яблуках, цитрусових. 

Висока ароматичність плодів азиміни, що набувається в процесі дозрівання, обумовлена ​​вмістом у них  низькомолекулярних метилових та етилових ефірів. Розм'якшення та поява інтенсивного характерного аромату – важлива ознака зрілості плодів, концентрація ефірів різко зростає до кінця дозрівання.

Шкірка у незрілих плодів світло-зелена, по  мірі дозрівання змінюється на жовтувато-зелену, у деяких сортів яскраво-жовта. Після опадіння зрілих плодів вона буріє, а потім стає буро-коричневою. М'якоть зрілих плодів кремоподібна, ароматна, за консистенцією нагадує вершкове масло, забарвлення – від білого до жовтого, яскраво-жовтого, помаранчевого. Смак м'якоті вишуканий, гармонійний, асоціюється із манго, ананасом, апельсином, суницею «в одному флаконі».

Плоди використовують як у свіжому вигляді, так для приготування джемів, мармеладів, різноманітних безалкогольних напоїв, ароматних сиропів, кондитерських виробів.

Недолік плодів азиміни – нетривале зберігання. Протягом місяця їх треба використати або переробити. Збирають плоди у фізіологічній зрілості, що супроводжується зміною їхнього забарвлення, розм'якшенням м'якоті та появою характерного аромату.

Початок збору плодів у Києві зазвичай припадає на кінець серпня, першу декаду вересня, завершення дозрівання – кінець вересня. 

Використовуючи сорти різних термінів дозрівання, можна отримувати плоди протягом 1-15 місяців.

Зібрані непошкоджені плоди рекомендується зберігати при кімнатній температурі 3-4 дні, в холодильнику при 1-5 °С протягом 8-10 днів. Транспортувати треба дуже дбайливо, щоб уникнути механічних пошкоджень. Дуже добре зберігаються плоди, поштучно обгорнуті в папір.

Плоди, зібрані з дерева до дозрівання, коли вони ще не розм'якшилися, більш транспортабельні і зберігаються довше, але після дозрівання у них погіршується смак і аромат.

У промислових масштабах зберігати їх потрібно в прохолодних приміщеннях, уникаючи потрапляння прямого сонячного світла. Дотримання цих умов сприяє тривалішому збереженню товарних якостей плодів.

Насінин у плоді азиміни відносно багато – до 15 штук. Вони великі, блискучі, темно-коричневі або майже чорні, злегка сплющені, довжиною 1,5-3 см, шириною 1-2 см, товщиною 3-7 см, маса 1 насіння 1,5-2 г. За зовнішнім виглядом та кольором нагадують насіння хурми східної. Зменшення кількості насіння в плоді, а також їх розмірів – один з важливих напрямків у селекції азиміни.

Використання плодів

Плоди азиміни зберігаються нетривалий час, але вихід є. Їх можна консервувати та споживати цілий рік. Для консервування зазвичай використовують гомогенізовану м'якоть плодів, відокремлену від шкірки та насіння.

М'якоть плодів азиміни відрізняється сильним ароматом, тому може використовуватися не тільки як самостійний продукт, але і як ароматизатор багатьох продуктів, у тому числі соків, морозива, начинки для пирогів, тортів, коктейлів і так далі.

М'якоть плодів азиміни зберігається тривалий час у замороженому вигляді, а також у вигляді сирого джему.

Сирий джем

Промиті плоди очищають від шкірки і укладають у блендер, розминають до однорідної маси, потім протирають через друшляк для відділення насіння. Отриману гомогенізовану м'якоть знову поміщають у блендер і додають цукор (0,8-0,9 кг на 1 кг м'якоті азиміни). Масу перемішують до однорідного стану і розливають попередньо пастеризовані банки місткістю від 0,3 до 1 л.

Частково або повністю цукор можна замінити медом, що підвищує харчові та лікувальні якості сирого джему. Поверхню джему з азиміни, розлитого в банки, бажано залити тонким шаром меду для запобігання окисленню.

Банки закривають пластиковими кришками і зберігають у холодильнику при t 2-5 °С.

Заморожена м'якоть

М'якоть, підготовлену як для приготування сирого джему, розливають у щільні поліетиленові пакети і заморожують при температурі –18 °С. Заморожена м'якоть може зберігатися в побутовому морозильнику протягом 2 років, зберігаючи свої харчові та органолептичні якості.

Ароматизовані соки

У підготовлений будь-який фруктовий сік, нагрітий до 85-90 °С, додають м'якоть азиміни в кількості 50-70 г на 1 л соку. Сік з м'якоттю азиміни швидко перемішують, розливають у попередньо пастеризовані скляні банки і закривають бляшаними або закупорюють скляними кришками. Ароматизований азиміною сік набуває оригінального смаку і аромату, що нагадує смак і аромат тропічних плодів. 

Світлана Клименко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: Григор'єва О. В.