Наші маленькі магістралі: мощення майданчиків та доріжок на садовій ділянці

Розміри, конструкція, матеріали, дизайн доріжок та майданчиків залежать від кількох факторів:

1) призначення та навантаження на покриття (центральне або другорядне, прогулянкове або господарське, пішохідне або для пересування транспорту);

2) стиль будівель та навколишнього пейзажу;

3) сезонні фактори експлуатації;

4) вартість;

5) надійність та довговічність.

Призначення доріжок та майданчиків 

Перше, що потрібно з'ясувати для планування ширини, матеріалів та конструкції мощень – які об'єкти вони з'єднують, яке їхнє призначення та очікуване навантаження на поверхню, оскільки пішохідні доріжки відрізняються навантаженням від в'їзної дороги для автомобіля.

В'їзну дорогу та стоянку рекомендується будувати на бетонній армованій основі шириною не менше 2,3–3,5 м (на один легковий автомобіль) для вільного виходу пасажирів з машини та 5,3–6,2 м завдовжки.

Центральну доріжку, що веде від хвіртки до будинку, зазвичай роблять прямою або злегка вигнутою, адже ніхто не хоче повертатися з роботи хитромудрим шляхом. Ширину її розраховують для двох людей, що йдуть поряд або назустріч один одному, 1-1,2 м (в середньому 60 см на особу).

Стежки, що з'єднують господарські будівлі, город, скотарню і т.д. роблять шириною від 30 до 80 см (для пересування з тачкою). Доріжки для повільних прогулянок і роботи в саду не потребують особливо міцної бетонованої підстави, вони можуть плавно згинаютися і бути покроковими.

Не менш важливо передбачити різні майданчики, наприклад, для ігор у настільний теніс і бадмінтон, установки лавки або гойдалки, виносних літніх меблів, каркасного або надувного басейну, мангалу, навісу для пікніків, тимчасового складування та переробки врожаю, різних матеріалів (будівельних, дров, сіна і т.д.). 

Мощення роблять наше життя комфортнішим, особливо в періоди дощового міжсезоння та взимку. 

Доріжки повинні відповідати стилю будинку

Дизайн покриття доріжок та майданчиків вибирають відповідно до матеріалів та колористики зовнішнього оздоблення житлового будинку (стін, цоколя) та інших будівель.

Сучасний широкий асортимент будівельних матеріалів дозволяє вибрати мощення практично будь-якого кольору від природних відтінків піску та каменю до яскравих барв, що дозволяють надати подвір'ю оригінального та ошатного вигляду. Все залежить від вашого смаку та фінансових можливостей.

Найбільш популярний і порівняно економічний вид обробки доріжок – тротуарна плитка, форм та забарвлень якої сьогодні безліч. За допомогою тротуарної плитки можна імітувати кладку натуральним каменем спокійних відтінків (старе місто) або, навпаки, викласти геометричні фігури та орнаментальні візерунки. Зовсім не обов'язково все мощення робити строкатим, досить декількох вставок, що відрізняються, на основному полотні, а на довгій доріжці можна включити «медальйони» певного малюнка.

Плитку легко і просто встановлювати, вона досить зносостійка та морозостійка, зручна в ремонті та догляді, адже можна без особливих витрат та зусиль замінити пошкоджені окремі елементи, не порушуючи при цьому загального візерунка.

Найбільш довговічним матеріалом, який з роками лише набуває благороднішого вигляду вважається натуральний камінь, абсолютно гармонійний у саду будь-якого стилю. Практично не зношується та зручний в експлуатації граніт. В Україні видобувають граніт різних відтінків сірого, чорного, червоного, коричневого. Продають його у вигляді бруківки та плит різного розміру і товщини, які дуже красиво комбінуються. Дешевші, але не менш красиві мощення виходять із плитняку. 

Біля дерев'яного зрубу або для прогулянок садом можна влаштувати покрокову доріжку з дерев'яних спилів. Довговічні та цікаво виглядають покрокові доріжки з бетонних плиток, що імітують дерев'яний спил. 

Доріжки можуть бути гравійними або з утрамбованого гранотсіву, викладеними різними матеріалами, що залишилися від будівництва, комбінованими, прикрашеними елементами мозаїки.

Найпростішими можна вважати покрокові доріжки з окремих плиток, які укладають на піщану основу або прямо на ґрунт з відстанню між центрами плит 60 см для зручності ходіння. Проміжки між плитками засипають дрібним гравієм або ґрунтом, засіюючи газонною травою або ґрунтопокривними рослинами. 

Вибір матеріалів для мощення 

Вибираючи матеріали для садових доріжок, намагайтеся знайти оптимальне співвідношення ціни та якості, адже економія може коштувати безпеці членів вашої родини.

Перед придбанням тротуарної плитки дізнайтеся у виробника її технічні характеристики:

1) водопоглинання – скільки 1 кг плитки може вбрати вологи, яка при перепадах температури буде то замерзати, то відтавати, намагаючись зруйнувати плитку зсередини. Цей показник коливається від 3% до 6%. Чим менший цей показник, тим краще;

2) для садових доріжок підійде плитка з показником міцності на стискання близько 400 кг/см² та міцністю на вигин від 40 кг/см²; 

3) плитка може бути повністю кольоровою або у неї пофарбований лише верхній шар. В останньому випадку він стирається швидше, і плитка швидше втрачає колір. Стирання має бути в межах 0,4–0,8 г/см². Пофарбовані на всю глибину покриття не вицвітають з часом, подряпини або невеликі сколи на них не надто помітні;

4) товщина плиток буває від 30 до 80 мм, що дозволяє підібрати матеріал з урахуванням навантаження, яке відчуватиме дане мощення;

5) кількість плиток, необхідна для покриття 1 м² площі, дозволить точно розрахувати необхідні обсяги матеріалів. Якщо за попереднім планом розрахувати кількість плиток з однією спрямленою стороною, це позбавить укладачів роботи з підрізування плитки на краю бордюру. Для любителів екологічних рішень можна рекомендувати плитку зі спеціальними зазорами, в які після укладання насипають родючий ґрунт та висівають газонну траву.

Великий простір фантазії дає мощення з натурального каменю. Для економії засобів можна комбінувати тротуарну плитку гармонійного кольору та форми, заповнивши нею основний обсяг мощення, із вставками або обрамленням з натурального каменю.

Дуже популярні мощення з плитняку, який у продажу буває пиляним або колотим, різної товщини. Для центральних доріжок та стоянки вибирайте плитняк завтовшки не менше 5 см, для другорядних доріжок можна використовувати тонший. За бажання можна пустити в хід залишки каміння після будівництва, красиві валуни, підібрані на узбіччі дороги або на березі річки, привезену з подорожей або придбану в садових центрах гальку, кварцит, граніт, шматочки мармуру, кераміки, цегли. Головне, виявити винахідливість та фантазію.

На прогулянкових доріжках у саду красиві, обвітрені та покриті лишайниками камені можна включати збоку від основного руху або у вигляді пласких медальйонів у мощенні.

Доведеться трохи повозитися, підбираючи камінчики потрібного кольору та розміру, але результатом ви зможете пишатися довгі роки.

Щілини між окремими камінням прикидають піском або відсівом, декоративною крихтою або висаджують дрібні посухостійкі ґрунтопокривні рослини (очитки, чебрець, мшанка і т.п.).

Найдешевший і доступніший матеріал для мощень – дерев'яні спили. Таке мощення порівняно недовговічне і може ставати слизьким у періоди міжсезоння, а також у тінистих та погано провітрюваних місцях. Довговічні породи дерева на зразок дуба або модрини коштують дорого і рідко використовуються для доріжок. З недорогих порід найбільш придатна деревина осики, чорної вільхи, тополі, але найчастіше застосовується сосна. Довговічні доріжки та сходи виходять зі старих шпал.

Технологія будівництва садових доріжок та майданчиків 

Конструкція будівництва садової доріжки з плитки, цегли, каменю чи дерев'яних спилів має як загальні етапи, так і специфічні відмінності.

• Спочатку за допомогою колів і мотузок розмічають на місцевості контури доріжки та позначки висот, викопують корито в ґрунті на глибину 10-15 см (залежно від товщини плитки або оздоблювальних матеріалів), вирівнюють і утрамбовують дно і засипають дренажний шар з гравію і піску завтовшки 5-8 см (можна використовувати залишки будівельного сміття, бита цегла).

Дренаж не тільки дозволить воді швидко піти з поверхні після дощу або танення снігу, а й частково захистить від заростання бур'янами.

Для зручності подальшого догляду за поверхнею, щоб покриття доріжки не заважало проходу газонокосарки, товщину щебенево-піщаної подушки вибирають так, щоб основний матеріал мощення на 2-3 см виступав вище рівня ґрунту. Якщо зробити невеликий ухил в один або по обидва боки мощення, на доріжці або майданчику не буде застоюватися вода після дощу або поливу.

По краях доріжок з інтенсивним рухом і великими навантаженнями бажано встановити обмежувальні бордюри з відповідного за дизайном матеріалу (крім спеціальних бетонних елементів, можна використовувати цеглу, відрізки шиферу, дошки, пластикову стрічку і т.п.) або крайні елементи мощення підбетонувати.

Для екологічної недорогої доріжки беруть спили завтовшки 15-20 см і діаметром не менше 20 см. Цікаво виглядає поєднання кругляків різного діаметру.

Щоб продовжити термін служби дерев'яних спилів, необхідно перед укладанням звільнити їх від кори, обробити спеціальними просоченнями (імпрегнантами) для захисту деревини від гниття, цвілі тощо. (наприклад, Адоліт, Gori, Tikkurila, PINOTEX). Можна замочити спили в 2% розчині, але для кращого проникнення варто спочатку замочити спили в гарячому розчині, а потім в холодному. Нижню сторону додатково покривають бітумом або обвуглюють на відкритому вогні. Щоб спили не ставали слизькими та травмонебезпечними, бажано обробити їх  водорозбавлюваною олією TIKKURILA VALTTI Non-Slip, яка надає шорсткості деревині завдяки антиковзній добавці. 

• Є кілька домашніх, найпростіших способів захистити деревину від впливу грибів або гнилизни, наприклад, в 5 л окропу слід розвести 950 г звичайної кухонної солі та 50 г борної кислоти та ретельно обробити кілька разів деревину, приділяючи особливу увагу тріщинам та нерівностям.

Для захисту деревини, що знаходиться на відкритому повітрі, у воді або землі, застосовують також відпрацьоване машинне масло (автолюбителі знайдуть, де дістати безкоштовно), гудрон (для покриття дахів) у суміші із соляркою, розчин мідного купоросу. 

Оскільки всі ці препарати є отруйними, під час роботи не варто забувати про техніку безпеки.

Оброблена деревина прослужить до 10 років, якщо не буде постійно перебувати у вологому середовищі.

При будівництві важливо влаштувати дренаж із гравію та піску, а проміжки між спилами у доріжці засипати не землею, а піском, відсівом чи гравієм. Гравійні доріжки гармонійно вписуються в ландшафт і при регулярному догляді служать довго. Для їх створення поверх нижнього гару щебенево-пісочного дренажу засипають шар гравію або відсіву гранітних порід фракцією зерен від 0,1 до 10 мм.

Гравійні доріжки мають і певні недоліки. Сипучі матеріали важче чистити від листя, скошеної трави, а взимку від снігу, гравій розноситься на ногах, тачка чи інші механізми можуть продавлювати колію. Раз на кілька років доріжки доведеться оновлювати, досипаючи свіжий матеріал. Щоб гравій не заростав бур'янами, рекомендуємо використовувати підкладку з геотекстилю.

Вікторія Рой 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора