Історія жовтого кольору: види і сорти півонії з кремовим, лимонним, золотистим та помаранчевим забарвленням

 Жовтоквітові півонії Делавея 

Створення півоній з жовтими квітками було давньою мрією селекціонерів. Однак вона втілилася в життя тільки в другій половині ХХ ст., завдяки залученню в селекційний процес напівкущових півоній жовтих (Paeonia lutea). 

Півонія жовта (згідно сучасної ботанічної номенклатури об'єднана з півонією Делавея в один вид P. delavayi) в природі поширена в Китаї, де зустрічається на сухих трав'янистих схилах, галявинах дубових і соснових лісів на висоті 2000-3600 м над рівнем моря. Являє собою кущ або напівкущ висотою 0,5-1,2 м, з двічіперистим світло-зеленим листям довжиною 15-25 см. Квітки цього виду поодинокі, діаметром 5-8 см. Їх забарвлення варіює від жовтого до мідно-жовтого.

Незважаючи на те, що у P. lutea квітки дрібні, її гібридизація з сортами P. suffruticosa дала початок великоквітковим сортам з жовтим забарвленням пелюсток. Всі сорти, створені таким чином, об'єднали в групу лютеа-гібриди (Lutea Hybrid Group). 

Лютеа-гібриди 

Засновниками групи Lutea Hybrids вважають всесвітньо відомих французьких селекціонерів Віктора Лемуана (Victor Lemoine) і Луї Анрі (Lois Henry).

У 1897 р. Л. Анрі отримав два чудових жовто-рожевих сорти Madame Louis Henry і Souvenir de Maxime Cornu. Особливістю цих сортів було те, що одночасно на рослині можна було знайти квітки як жовто-рожевих, так і жовтих тонів.

У 1909 р. В. Лемуан вивів сорт L'Esperanse з кремово-жовтими квітками. А ще через 20 років, в 1935 р., він домігся  чистого жовтого кольору у свого сорту Alice Harding, який став одним з кращих сортів з чисто-жовтими махровими квітками.

Американський період 

Друга світова війна призупинила селекційну роботу в Європі, і центр селекції півоній перемістився в США.

Американським селекціонером, який працював з півоніями групи лютеа і отримав в ній велику кількість жовтих сортів, був Артур Сандерс (Arthur Saunders). Його сорти стали величезним досягненням в області міжвидової гібридизації.

У період 1920-1950-х років А. Сандерс реєструє більше 30 сортів з кремово-жовтими, лимонними, яскраво-жовтими, жовтогарячими квітками простої, напівмахрової, махрової форми.

Серед них особливо декоративні золотисто-кремовий з червоним центром Age of Gold, золотисто-жовтий Alhambra, жовтий з трояндоподібною формою квітки Angelet, кремово-жовтий махровий великоквітковий Golden High, надзвичайно яскраво-жовтий Roman Gold.

Результатом сучасної селекції півоній Lutea Hybrid Gp стали: жовтий з малиновим центром Golden Era (Reath, D.L., 1984) і солом'яний Autumn Harvest (Seidl, 1989). У 2001 р. було зареєстровано: лимонно-жовтий Cloth of Gold, жовтий з рожевим відтінком Cottage Cheese, кремовий Desert Gold, середньо-жовтий Early Brilliance, яскраво-жовтий Golden Fleece, золотистий Kaiteri Gol (Irvine/Sutherland).

У наших умовах рослини півоній групи лютеа в залежності від сорту досягають висоти від 0,6 до 1,5 м. Сорти цвітуть в II-III декадах травня. Зимують без укриття. Використовуючи їх в озелененні, слід враховувати той факт, що квітконоси у них пониклі і квітки дивляться вниз. Ця особливість дісталася їм від материнського виду P. lutea. 

Екзотика з групи трав'янистих 

Жовтоквіткові півонії були створені і серед сортів групи Трав'янисті гібриди (Herbaceous Hybrid Gp).

Ця група об'єднує сорти, отримані від схрещування видів: P. anomala L., P. arietina, P. officinalis, P. peregrina, P. tenuifolia, P. wittmanniana, P. lactiflora. Відрізняється раннім і надраннім періодом цвітіння сортів (II декада травня – I декада червня), а також калейдоскопом коралових, рожевих, червоних, вишневих відтінків. Серед них особливою ніжністю і свіжістю забарвлення вражають кремово-жовті сорти. Квітки жовтих трав'янистих сортів, як правило, прості або напівмахрові, з жовто-кремовими пелюстками. А яскраво-жовті та помаранчеві тичинки ще більше підсилюють жовте забарвлення віночка. 

Своє кремово-жовте забарвлення сорти отримали від батьківських видів: півонії Віттмана (P. wittmaniana) і півонії Млокосевіча (P. mlokosewitschii). 

Півонія Віттмана в природі росте на узліссях і галявинах як лісової, так і субальпійської зонах Південного Кавказу, Туреччини, Ірану. Пагони заввишки 40-60 см. У наших умовах цвіте на початку травня жовтувато-білими або жовтими квітками діаметром до 6-8 см.

Батьківщина півонії Млокосевіча – Кавказ, де вона поширена на схилах лісової зони. Висота рослин 60-80 см. Листя дуже декоративне, сизого забарвлення. Квітки діаметром 8-10 см, варіюють від блідо-жовтих до жовтих. В саду зберігає декоративність до кінця літа. Оскільки цей вид  один з найбільш ранніх, його цвітіння можна спостерігати з 5 по 10 травня.

Перші сорти трав'янистих гібридів з жовтувато-кремовими квітками (Moonrise, Nova, Rushlight, Ballerina, Elizabeth Cahn) були отримані А. Сандерсом в 40-х роках XX століття. І хоча їх жовтий відтінок добре помітний лише на початку розпускання квіток, такі сорти були справжніми новинками серед трав'янистих гібридів. Крім того, сорти А. Сандерса стали перспективними батьківськими компонентами при створенні жовтоквіткових гібридів наступним поколінням селекціонерів. 

Квіти-легенди 

У цей період і інші селекціонери отримали жовті сорти. Легендарними півоніями з жовто-кремовими квітками стали трав'янисті гібриди Claire de Lune, Prairie Moon, Goldilocks, Roy Pehrson's Best Yellow.

Claire de Lune (White / Wild & Son) створений в 1954 р. в результаті гібридизації старовинного французького сорту Фелікса Крусс Monsieur Jules Elie і півонії Млокосевіча. Квітка проста, чашеподібної форми з кремовими пелюстками і золотисто-жовтими тичинками.

Prairie Moon (Fay, 1959) походить від гібридів А. Сандерса: темно-рожевого Laura Magnuson і рожево-білого сорту Archangel. Квітка напівмахрова, чашеподібної форми, має блідо-жовте забарвлення, яке поступово стає білим.

Goldilocks (Gilbertson, 1975) має махрові квітки світло-жовтого забарвлення. Внутрішні вузькі і трохи закручені пелюстки надають квіткам кулястої форми.

Roy Pehrson's Best Yellow (Pehrson / Laning, 1982) характеризується тепло-жовтим забарвленням квітки і яскраво-жовтими пильовиками. Сорт рясноквітучий.

На початку 80-х років XX ст. американський селекціонер Девід Ріт (David Reath) отримав лимонно-жовтий сорт групи трав'янистих гібридів Lemon Chiffon з великими напівмахровими або махровими квітками. Квітка має дуже гарну форму, ніжна, з золотисто-жовтими тичинками і яскраво-рожевим рильцем маточки. Lemon Chiffon став чемпіоном американської виставки півоній в 2000 році. 

Сонячні створіння Кріса Ленінга

А в 1985 р. Кріс Ленінг (Chris Laning) зареєстрував два надзвичайно вдалих сорти: Sunny Boy і Sunny Girl. У якості  батьківських компонентів він використовував вже відомі кремово-жовті сорти А. Сандерса: Moonrise і Silver Dawn.

Sunny Boy раніше поширювався під назвою Laning's Best Yellow. Рослина має великі махрові квітки трояндоподібної  форми середньо-жовтого кольору з блідо-червоною основою пелюсток. Висота генеративних пагонів 70 см. Sunny Girl відрізняється від Sunny Boy відсутністю червоної плями в центрі квітки і більш високими квітоносами. Обидва сорти – дійсно одні з найбільш декоративних гібридів цієї групи.

Перспективні новинки

Слід зазначити і більш нові сорти, які виявилися досить перспективними.

Це Soft Lemon Kisses (Klehm, R.G., 1999) з квітками м'якого лимонного кольору в перші дні цвітіння. Beryll (Rieck, 2002) – світло-жовтий трав'янистий гібрид з напівмахровими квітками пласкої форми.

Сорт-новинка шведської селекції 2001 р. Quitzi (автор Prof. Harald Fawkner) має великі махрові квітки бомбоподібної  форми з кремово-персиковими пелюстками і яскраво-жовтими стамінодіями. На одній рослині зустрічаються квітки як немахрові, так і різного ступеня махровості. Форма квітки, притаманна сорту, повністю проявляється на 4-5-й рік. Рослина висока, напіврозкидиста, формує бічні бутони. 

Канадський сорт Adrienne Clarkson (Menard / D'Aoust, 2003), названий ім'ям канадської журналістки, 26-го губернатора Канади, формує прості блідо-жовті квітки з малиновими спалахами біля основи пелюсток. Тичинкові нитки і рильце маточки блідо-рожеві, пильовики яскраво-жовті.

Найбільш затребуване забарвлення 

В останні роки селекційна робота спрямована на створення сортів Herbaceous Hybrid Gp з біло-кремово-жовтим забарвленням квіток, яке на сьогодні комерційно найбільш затребуване. На світовому ринку ці сорти дуже дорогі.

За останнє десятиліття Американським товариством півоній зареєстровані десятки таких сортів: Blonde Visions (Hollingsworth, 2010), Sophie's Lullaby (Klehm, RG, 2010), Melissa (Anderson, RF, 2010), Early Canary (Hollingsworth / Steininger, 2015), Double Friend (Wim Vriendin, 2019) і ін. Садівничі центри України вже закуповують ці сорти.

«Сонечки» з групи Лактіфлора 

Загадкою для колекціонерів і любителів півоній став китайський сорт невідомого походження Huang Jin Lun, зареєстрований Луї Смирновим як Oriental Gold, а сьогодні відомий під назвою Golden Whell.

Сорт відрізняється жовто-зеленими бруньками, які розвиваються в жовто-зелені стебла і листя. Квітка махрова жовта, з часом трохи світлішає. Має тонкий аромат. За переказами, сорт був знайдений японцями в палацовому саду останнього імператора Маньчжурії під час окупації північно-східного Китаю.

Більшість фахівців відносять його до групи Лактіфлора і вважають єдиним справжнім жовтим сортом цієї групи.

Група Лактіфлора (Lactiflora Gp) об'єднує сорти одного виду, а саме, півонії молочноквіткової (P. lactiflora). У світі створено кілька сотень сортів півонії молочноквіткової з білими, рожевими і червоними квітками різноманітної форми. 

Серед цього різноманіття барв також є рослини з кремово-жовтими квітками. Так, жовте забарвлення знаходимо серед сортів японської форми. Їхні квітки, як правило, мають білі зовнішні пелюстки і жовті стамінодії в центрі. 

Серед сортів з японською формою квітки можна виділити Gold Standard (Rosenfield, 1934), Honey Gold (Klehm, Carl G., 1970), Bu-Te (Wassenberg, 1954), Christine (Auten, 1945), Lotus Queen (Murawska, 1947 ), Moon of Nippon (Auten, RW), Yellow King (Harding), Yukon (Auten, 1937), що відрізняються високою декоративністю. 

Знаходимо жовте забарвлення і у деяких білих махрових сортів групи Лактіфлора. У перший день цвітіння внутрішні пелюстки їх квіток мають жовтий відтінок, а потім вигорають до білого.

Тут слід виділити старовинний французький сорт Огюста Дессера (August Dessert) Laura Dessert. Його квітка анемоноподібної форми – білий віночок оточує блідо-лимонні внутрішні пелюстки (петалоіди), які формують пишний напівсферичний центр.

Слід згадати сорти Mademoiselle Jeanne Riviere (Riviere, 1908), Golden Bracelet (Brand, A.M., 1939), Festival Queen (Lins, 1954), Top Brass (Klehm, R.G., 1968), Bridal Ising (Klehm, R.G., 1975). 

У 70-80-х рр. XX ст. Карл Клем виводить цілу серію півоній під назвою «Cheddar»: Cheddar Charm, Cheddar Cheese, Cheddar Elite, Cheddar Gold, Cheddar Royal та інші. Сорти цієї серії відрізняються простими, напівмахровими або махровими квітками, в яких зовнішні пелюстки білі, а внутрішні стамінодії (у квіток японської форми) або петалоіди (у анемоноподібних) насиченого жовтого кольору. 

Іто-гібриди 

Справжнім проривом в селекції жовтих півоній слід вважати створення сортів групи Іто.

Група Іто (Itoh Gp) – результат гібридизації рослин різних життєвих форм: трав'янистих сортів P. lactiflora з напівкущовими або кущовими формами Lutea Hybrid Gp і ​​Suffruticosa Gp.

Довгий час вважалося, що гібридизація між видами і сортами різних життєвих форм неможлива. Проте японський селекціонер Тоічі Іто (Т. Itoh), починаючи з 1948 року, проводив роботу по об'єднанню генетичного матеріалу сортів трав'янистої P. lactiflora з сортами напівкущової P. lutea. 

Зробивши більше дванадцяти тисяч запилень, він отримав невелику кількість гібридного насіння.

В якості материнського компонента селекціонер використовував махровий білий сорт півонії молочноквіткової Kakoden. Батьківським сортом виступав уже відомий нам жовтий лютеа-гібрид Alice Harding.

Із зібраного насіння Т. Іто виростив всього 36 сіянців, які зацвіли через вісім років і мали квітки різноманітного жовтого забарвлення. Серед сіянців були рослини з простими, напівмахровими і махровими квітками.

Іто-гібриди в США 

У 1974 році американський садівник Луї Смирнов (L. Smirnow) реєструє в Американському товаристві півоній чотири сорти Тоічі Іто: Yellow Crown, Yellow Dream, Yellow Emperor, Yellow Heaven. Сорти поклали початок новій групі, яку назвали ім'ям автора – Іто-група. 

Зовнішній вигляд, будова куща Іто-гібридів включають в себе характеристики трав'янистих і кущових півоній. Від трав'янистих півоній вони отримали відмираючі на зиму пагони. А від кущових – форму квіток і листя. Примітно, що на відміну від сортів Lutea Hybrid Gp, у яких генеративні пагони несуть пониклі квітки, у сортів групи Іто стебла міцні і квітки спрямовані вгору, що значно підвищує їх декоративність.

Рослини Іто-гібридів відрізняються широким діапазоном екологічної пластичності і характеризуються стійкістю до весняних заморозків, посухи, морозостійкістю. Цінуються ще й тим, що не пошкоджуються сірою гниллю та іржею листя, не ушкоджуються шкідниками. Провідні селекціонери півоній, оцінивши перспективність нової групи сортів, почали з нею активну селекційну роботу. 

Найчастіше при створенні Іто-гібридів селекціонери використовували в якості материнських форм трав'янисті сорти Lactiflora Gp Kakoden і Martha W, а донорів пилку – напівкущові високофертильні культивари: Alice Harding, Golden Era, Thunderbolt.

Так, Дон Холлінгсворт (D. Hollingsworth), провівши схрещування між півонією молочноквітковою і сортом Alice Harding, отримав неперевершені сорти Border Charm і Garden Treasure. Стебла у рослин цих сортів несуть великі (16-20 см в діаметрі) напівмахрові яскраво-жовті квіти з червоною плямою в центрі. 

Всесвітньовідомий гібрідізатор півоній Роджер Андерсон (R. Anderson), також зареєстрував понад 40 сортів групи Іто. Серед них: жовто-кремові Callie's Memory, Canary Brilliants, жовтий з червоними штрихами Lollipop, неперевершена Bartzellа з великими (16-20 см) махровими квітками насиченого жовтого кольору і червоними спалахами в центрі. У 2006 р сорт Bartzella отримав золоту медаль Американського товариства півоній.

На початку XXI ст. великих досягнень у селекційній роботі з Іто-гібридами домігся доктор фізики, відомий селекціонер Дон Сміт (D. Smith). В процесі гібридизації він використовував вже традиційну трав'янисту півонію Martha W і напівкущовий лютеа-гібрид Девіда Ріта Golden Era. За 20 років роботи вчений відібрав понад 250 перспективних сіянців. Серед них зареєстрував і жовтоквіткові півонії простої і напівмахрової форми Red Eyed Susie, Sequestered Sunshine, Smith Family Yellow. 

Великий внесок у розвиток селекції Іто-сортів вносить селекціонерка Ірен Толомео (I. Tolomeo). Вона підбирає гібридні пари між сіянцями або сортами (Golden Era, Boreas) групи Лактіфлора і кущовими гібридами Девіда Ріта. На основі таких схрещувань з 1999 по 2010 рр. Ірен отримала 12 сортів, які об'єднала в серію «Sonoma»: Sonoma Sun, Sonoma YeDo, Sonoma Halo і ін.

Сьогодні в Американському товаристві півоній зареєстровано 144 сорти групи Іто з різноманітною забарвленням квітки. Жовтоквіткові Іто-гібриди займають серед них особливе почесне місце. 

Василь Горобець, Тетяна Щербакова 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора