Груша на всі часи: класичні і сучасні сорти вітчизняної та зарубіжної селекції

В основних регіонах культури груші (Європа, Америка) її сортимент все ще ґрунтується здебільшого на старовинних сортах французької, бельгійської, англійської, американської та австралійської селекції – Конференція, Деканка дю Коміс, Бере Гарді, Бере Люка, Улюблениця Клаппа (та її червоноплідні клони), Генерал Леклерк, Тріумф Пакгама, Бере прекос Моретіні, Вільямс (і його клони), Гранд Чемпіон, Пас Красан та інші. Більшість цих сортів можна з успіхом вирощувати у південних регіонах України, в Придністров'ї та Закарпатті.

Сучасний сортимент культури груші на території України базується на основі західноєвропейських сортів, які в силу еколого-географічного походження формувалися у сприятливих кліматичних умовах та маючи високі смакові якості плодів, вирізнялися також низькою зимостійкістю та підвищеною сприйнятливістю до грибних хвороб.

Завдяки роботі вітчизняних селекціонерів в Україні були створені адаптивні сорти, які за своїми смаковими та технологічними властивостями не лише не поступалися західноєвропейським сортам, а й за рядом господарсько-біологічних показників навіть перевершували їх.

Розробки з селекції груші суттєво покращили сортимент цієї культури в Україні, але пріоритетні досягнення українських селекціонерів – створення нових сортів, які практично не уражаються паршою, плямистістю листя та борошнистою росою, невибагливі до умов вирощування і при цьому дають товарні плоди високих смакових якостей. 

Сорт Вижниця (автори В. П. Копань, К. М. Копань) відрізняється швидкоплідністю, високою стабільною врожайністю, відмінними смаковими якостями та товарністю плодів, зимостійкістю, практично не уражається грибними хворобами.

Придатний для створення інтенсивних насаджень підвищеної густини (3,5-4 х 1,5-2 м). Дерево, що швидко росте, утворює зворотнопірамідальну, високо побудовану крону. Пагони середньої товщини, прямі, довгі, молоді рожеві, наприкінці сезону – коричнево-жовті. Для Вижниці характерні дуже розвинені подушечки під бруньками, що створює деякі незручності при окуліруванні, тому цей сорт краще окулірувати бруньками з недозрілих пагонів. Переважаючий тип плодоношення – прості та складні кільчатки, плодові сумки. У сорту виражена також здатність закладати плодові бруньки у базальній частині однорічних приростів. У плодоношення дерева вступають у 4-5-річному віці. Сорт сумісний з айвою. 

Шкірка у плоду середньої товщини, суха, під час знімання з дерева зелена, іноді з легким рум'янцем, при дозріванні – золотиста, із благородною іржею. М'якоть кремова, дуже соковита, ніжна, масляниста, без грануляцій, кислувато-солодкого смаку, з сильним мигдальним ароматом (дегустаційна оцінка 8,2-8,7 бала).

Знімна зрілість настає з 15-20 вересня, споживча – після знімання до початку листопада. У холодильнику (1-2 °С) плоди добре зберігаються до кінця січня без погіршення консистенції м'якоті і притаманного їм смаку. Основне призначення – споживання у свіжому вигляді.

Сорт Вижниця перспективний для створення інтенсивних промислових та аматорських насаджень груші у Лісостепу та південному Поліссі України. Набув популярності у садівників-аматорів як скороплідний, не вимогливий до умов вирощування сорт, із плодами високої товарності та якості.

Переваги сорту: врожайність, відмінні смакові якості та висока транспортабельність плодів, придатність їх до тривалого зберігання в холодильниках, несприйнятливість до парші та висока зимостійкість дерев.

Недоліки: надмірна розвиненість підбрунькових подушечек на ростових пагонах, що дещо ускладнює окулірування. 

Вересневе Дево (автори М. В. Матвієнко, П. В. Кондратенко) – осінній сорт, отриманий в Інституті Садівництва УААН у 1997 р. внаслідок виділення клону сорту Дево, сумісного з айвою, на підщепі ВА-29. Основні відмінності від сорту Дево, який, ймовірно, походив від сорту Улюблениця Клаппа і був введений у культуру у 1947 р., таке: сумісний з айвою, більш стримана сила росту дерева, кращі смакові якості плодів, придатність плодів до тривалого зберігання у регульованих умовах без втрати смакових якостей.

Дерево середньоросле, з вузькопірамідальною кроною в молодому віці, розлогою – після вступу в плодоношення та навантаження врожаєм. Крона не схильна до загущення. Сорт маловибагливий до ґрунтово-кліматичних умов, але їх зміна відбивається на якості плодів, зимостійкий – при зниженні температури до -20 °С не було пошкоджено ні квіткові бруньки, ні річний приріст. Високостійкий до парші та інших грибних хвороб.

Високотехнологічний в розпліднику: навіть на айвовій підщепі дає вирівняний стандартний некронований посадковий матеріал. Відрізняється скороплідністю, на насіннєвій підщепі в плодоношення вступає на 4-й, на айві, з якою добре сумісний, на 3-й рік після посадки в сад. Урожайність 7-річних дерев на насіннєвій підщепі, навіть в умовах мізерного ґрунту, досягає 47-56 кг з дерева. 

Плоди великі, масою 210-260 г, довгасто-грушоподібної форми. Шкірка щільна, гладенька, блискуча, у дозрілих плодів солом'яно-жовта, з яскравим темно-червоним рум'янцем на більшій частині плода. М'якоть  соковита, ніжна, без грануляцій, солодка, напівмасляниста (дегустаційна оцінка 7,4-7,6 бала).  

Переваги сорту: скороплідність, зимостійкість, висока продуктивність, стабільна врожайність, висока товарність і привабливість плодів, стійкість до парші.

Недоліки: плоди за смаковими якостями поступаються кращим сортам у цій групі. 

Сорт Левен – виведений у Північно-Кавказькому зональному НДІ садівництва та виноградарства внаслідок схрещування сортів Олександрин Дульяр та Бере Наполеон. В умовах Лісостепу України – ранньозимовий сорт.

Дерево середньоросле, крона округлої форми, середньої густоти. Пагони середньої товщини колінчасті, червонувато-коричневі, гладенькі, край листа слабозубчастий. Черешок голий, середньої довжини.

Плоди великі, широкогрушоподібної форми, середня маса 160-220 г. Шкірка середньої товщини, ніжна, гладенька, масляниста, зеленувато-жовта, покривна – розмитий червоний рум'янець на сонячному боці. Підшкірні крапки великі, коричневого кольору. М'якоть біла, соковита, масляниста, приємного десертного смаку (дегустаційна оцінка 8,4-8,6 бала). Знімна зрілість плодів настає наприкінці вересня – на початку жовтня, споживча – у грудні, в холодильнику плоди зберігаються до січня-лютого. Плоди, незважаючи на велику величину, досить міцно тримаються на дереві. 

Сорт скороплідний, на айвовій підщепі в пору плодоношення дерева вступають на 3-4-й рік після посадки в сад. Плодоношення щорічне, врожайність 180 ц/га. Посухостійкість та зимостійкість високі.

Переваги сорту: скороплідність, слаборослість дерева, пізніше дозрівання, високі смакові та товарні якості плодів. Сорт може використовуватись для ущільнення посадок.

Недоліки: незначною мірою уражається паршею. 

Мадам Бале – сорт французького походження, в умовах Лісостепу та Полісся осіннього терміну дозрівання.

Дерево слаборосле, утворює пірамідальну малорозгалужену крону, гілки відходять від ствола під гострим кутом. На насіннєвій підщепі в плодоношення вступає на 3-4-й рік після посадки, регулярна врожайність. Сорт відрізняється підвищеною вимогливістю до ґрунту та вологи.

Плоди великі, масою 350-450 г, широкогрушоподібної форми, горбисті. Плодоніжка коротка і товста, розміщена під прямим кутом до плода, а в місці кріплення її є великий м'ясистий горбок (сортова особливість). Незважаючи на великі розміри, плоди міцно тримаються на дереві. Шкірка гладенька, ніжна, соковита, солом'яного або солом'яно-жовтого кольору, нерідко з яскравим рум'янцем на сонячній стороні. М'якоть  жовтуватого кольору, ніжна, тануча, дуже соковита і солодка, з мускатним присмаком (дегустаційна оцінка 8,2-8,5 балів). 

На наш погляд, цей сорт – клон сорту Маргарита Марілья, оскільки дуже нагадує його за морфологічними та біологічними показниками. Дозріває на 2-3 тижні пізніше Маргарити Марільї і, на відміну від неї, добре сумісний з айвою.

Переваги: плоди дуже великі, відмінної якості, придатні для зберігання в регульованих умовах, сорт сумісний з айвою, ми рекомендуємо його для аматорського садівництва, він успішно може замінити Маргариту Марілью, яка не сумісна з айвою і має неоднорідні за масою та формою плоди.

Недоліки: в умовах України недостатньо вивчено зимостійкість цього сорту.

Дюшес Ангулем – осінній сорт французької селекції.

Дерево пірамідальної форми, середньозагущене, слаборосле. Сорт вимогливий до умов вирощування. Дерева, щеплені на насіннєвій підщепі, у пору плодоношення вступають на 5-6-й, а на айві – на 3-4-й рік після посадки в сад. Пагони жовті, з дрібними конічними відстовбурченими бруньками.  Розгалуження слабке, тому деревам необхідна регулярна обрізка. Листя еліптичне, блискуче, темно-зелене. Квітки середньої величини, раннє цвітіння. Урожайність середня – 40-50 кг із дерева 15-20-річного віку. Сорт відносно стійкий до парші.

Плоди широкогрушоподібної форми, горбисті, масою 350-400 г (можуть досягати маси 600 г). Шкірка щільна, блискуча, жовтого кольору. М'якоть  ароматна, ніжна, соковита, солодка, відмінного десертного смаку (дегустаційна оцінка 8,5-9 балів). На важких глинистих та лісових ґрунтах якість плодів різко знижується.

Переваги: відмінні смакові якості, досить великі плоди. Перспективний для селекції завдяки слаборослості дерев та високим смаковим якостям плодів.

Недоліки: слабка зимостійкість дерев та висока вимогливість до умов вирощування.

Юлія Ходаковська, Микола Матвієнко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: Юлія Ходаковська