Дивовижний сорт Всеслава: аронія від українських селекціонерів

Оскільки аронія тоді була досить рідкісною рослиною в наших садах, а Інтернет, щоб пошукати зображення, перебував ще на стадії створення, то художнику, який мав мало можливостей побачити об'єкт, що зображається, довелося покладатися на свою фантазію.

Ймовірно, його ввела в оману назва книги, де слово горобина виступало синонімом слову аронія, а якщо йшлося про горобину чорноплідну, то, на його думку, слід було зобразити горобину звичайну з перистим листям, забезпечивши її чорними плодами. Ілюстрацій та фото горобини, на відміну від аронії, тоді було достатньо, залишалося замінити забарвлення плодів із червоного на чорне. Але оскільки тлом був обраний чорний колір, то плоди довелося зобразити не чорними, а бурими. 

Однак не дарма йдеться про можливе втілення вигадки в реальність.

Зараз вже можна говорити про створення аронії з чорними плодами та перистим листям. Міф став реальністю, проте для цього довелося чимало попрацювати.  

Не зайвим буде заглибитися в історію аронії: як вона стала плодовою культурою і які зміни її підстерігали на цьому шляху.

Ця історія виглядає як захоплюючий пазл, який складало не одне покоління вчених. 

Отже, у період ХVIII–XIX ст. з Північної Америки до Європи завезли нову рослину, тепер відому як аронія чорноплідна – Aronia melanocarpа. Її вирощували в садах та парках як декоративну. Наприкінці ХІХ ст. Мічурін отримав аронію з Німеччини і почав використовувати її в селекційній роботі, гібридизуючи з горобиною звичайною. В результаті він повідомив про створення нової плодової культури, названої горобиною чорноплідною, оскільки тоді аронія включалася систематиками до роду горобини як Sorbus melanocarpa.

Нова плодова рослина вперше заплодоносила в 1905 р., а в статті, написаній у 1930 р., Мічурін запропонував використовувати плодові рослини в полезахисних смугах, що давало б потрійну вигоду: смуги захищали б посіви від літніх суховіїв, сприяли накопиченню снігу, а плоди рослин служили додатковим джерелом доходу.

У промислову культуру чорноплідну горобину було введено в 1940-х роках на Алтаї, а потім у Ленінградській області. У Росії до кінця минулого століття площа насаджень перевищила 10 тис. га, а сама рослина настільки акліматизувалась, що в деяких регіонах почала дичавіти.

Нова культура здобула визнання завдяки лікувально-профілактичним властивостям плодів, які були корисні при гіпертонії. 

Мічуринську чорноплідну горобину з 1958 р. почали вирощувати в Україні, де вона незабаром зайняла площу 3,5 тис. га. 

Потрапила чорноплідна горобина і до Чехословаччини, Фінляндії, Польщі та інших європейських країн, причому тут були зареєстровані сорти, які розмножували вегетативно, тоді як у Радянському Союзі застосовували насіннєве розмноження. Останньому сприяло те, що мічуринська чорноплідна горобина, отримана в процесі гібридизації, утворювала апоміктичне насіння, яке давало вирівняне насіннєве потомство, подібне до материнської рослини.

Нову культуру називали аронією чорноплідною (Aronia melanocarpa).

У 1980-х роках, в результаті експедиції радянських ботаніків до Північної Америки, були виявлені суттєві відмінності мічуринської аронії від справжньої Aronia melanocarpa. 

Мічуринська аронія, на відміну від дикорослого диплоїдного американського виду, – тетраплоїд, має подвійний набір хромосом. Це стало підставою дати культурній аронії іншу назву – аронія Мічуріна (Aronia mitschurinii).

У ХХІ ст. використання нових методів молекулярного аналізу ДНК дозволило встановити, що мічуринська тетраплоїдна аронія є алоплоїдом, тобто походить від різних батьків. Другим батьком ідентифікували горобину звичайну. Завдяки підтвердженій наявності генів горобини в геномі мічуринської аронії її перейменували на горобиноаронію Мічуріна (Sorbaronia mitschurinii). 

Нині цей культигенний (отриманий людиною) вид вирощують на великих площах у багатьох країнах Європи та Азії. Він потрапив навіть на батьківщину чорноплідної аронії – до Північної Америки.

Садоводи цінують горобиноаронію Мічуріна за невибагливість до умов вирощування, щорічне стабільно високе плодоношення та унікальні плоди, які містять найбільшу кількість Р-активних сполук з антиокислювальними властивостями, що особливо цінується у сучасному раціональному харчуванні.

Тим не менш, незважаючи на ці ботанічні зміни, садоводи продовжують називати її Aronia melanocarpa і навіть по-старому горобиною чорноплідною, хоча справжня Aronia melanocarpa представлена ​​в Україні дуже невеликою кількістю екземплярів і тільки в колекціях наукових установ, а в аматорських садах не зустрічається.

Оскільки записи оригінатора про походження нової плодової культури неповні, явні та суперечливі, була надія, що молекулярні дослідження закриють цю прогалину. Найбільш правдоподібною здавалася гіпотеза, що гібрид аронії з горобиною був повторно схрещений з аронією, що зрештою призвело до появи мічуринської аронії.

Однак у науковому середовищі виникли розбіжності. Одні вчені продовжували відносити її до роду Aronia, інші вважали, що доцільніше було перемістити до Sorbaronia і називати горобиноаронією. Треті дослідники взагалі піддали сумніву міжродове походження мічуринської аронії. Їхні дослідження виявили, що значна частина геному горобини в мічуринській аронії втрачена.

Таким чином, мічуринське творіння вимагає додаткових досліджень.

Ми зареєстрували новий сорт Всеслава як перший вітчизняний сорт аронії, хоча морфологічно він дещо відрізняється від типової мічуринської аронії.

Ці відмінності виражаються в наявності лопатей на деяких листках, тоді як аронія чорноплідна і аронія Мічуріна (або горобиноаронія Мічуріна) мають просте листя.

Оскільки йдеться про плодову культуру, то особлива увага приділяється плодам. У аронії Мічуріна плоди в півтора-два рази більші, ніж у дикорослої  північноамериканської аронії чорноплідної, кількість плодів у щитках більша. Саме ці відмінності забезпечили їй статус нової плодової культури.

У свою чергу, сорт Всеслава значно перевершує мічуринську аронію як за розмірами плодів, так і за їх кількістю у щитках (фото. 1).

З 2020 року сорт Всеслава включений до Державного реєстру сортів рослин, допущених до розповсюдження в Україні. Його чудові господарсько-біологічні особливості здатні відродити культуру аронії країни на якісно новому рівні. 

Подальша селекційна робота із використанням Всеслави дала цікаві результати. У її потомстві відібрано гібриди, які мають такі ж великі і численні в щитках плоди, як і материнський сорт. Відрізняються вони наявністю перистого листя (фото. 2)

У результаті отримано реальний аналог рослини, здавалося б, придуманого художником-оформлювачем: аронія, або горобина чорноплідна, але з перистим, а не цілим листям. Фантазія художника втілилася у дійсність. 

Володимир Меженський 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора, pixabay.com