Десять років з бататом: досвід вирощування культури у сприятливі та несприятливі сезони

Рослина з розмахом 

Тих, хто ще не знає про існування батата (а таких, повірте, чимало), із задоволенням познайомимо із цією рослиною. 

Батьківщиною його вважається Південна Америка. Велике поширення ця культура набула у США, КНР, Індії, Японії, Європі. 

Батат – багаторічна трав'яниста рослина з довгими повзучими стеблами, належить до родини берізкових. Висота куща 15-18 см, листя пальчасто-лопатеве або серцеподібне, на довгих черешках.

Бічні корені батату сильно товщають і утворюють бульби зі їстівною м'якоттю. Залежно від сорту коренеплоди можуть бути різної форми (куляста, овально-витягнута, конусоподібна). Забарвлення шкірки бульб буває білим, жовто-коричневим, помаранчевим, рожевим, червоним, фіолетовим, м'якоть – біла, бежева, помаранчева, фіолетова. Середня маса одного коренеплоду – 1 кг, окремі досягають 2 кг. Сорти батату відрізняються структурою м'якоті (соковита або суха) і смаком (від майже картопляного, злегка солодкуватого, до дуже солодкого). 

Бульби батату вживають у сирому вигляді, а також смажать, варять, запікають, додають у салати, супи, з них виходять смачні варення та цукати, борошно та спирт, чіпси та оладки… Батат дуже добре підходить для харчування діабетиків. Надземна частина батата – відмінний корм для худоби та птиці, за поживністю вона прирівнюється до люцерни.

Крім столових та кормових, існують і декоративні сорти батату. Завдяки різноманітності форм та забарвлення листя рослини служать окрасою газонів та квітників.

Штрихи агротехніки

Батат вирощуємо через розсаду, яку отримуємо із коренеплодів. Посадку бульбами (як картоплю) у наших умовах проводити недоцільно. Адже рослина має тривалий вегетаційний період, і вона не встигне сформувати повноцінні бульби. З цієї ж причини для вирощування в Україні підходять лише скороспілі сорти, термін вегетації яких складає 90–120 діб. 

Батат добре переносить посуху. Чим спекотніше, тим інтенсивніше він росте, але без дощів його потрібно регулярно поливати. У порівнянні з картоплею батат мало схильний до ураження хворобами і пошкодження комахами, а тому легко вирощується без будь-якої «хімії».

Втім, вороги у батата все-таки є (миші, личинки хруща, дротяник), але боротися з ними можна екологічно безпечними методами.

Оптимальна температура для зберігання батату 13–18 °С, його бульби можна зберігати, як гарбуз, у будинку (наприклад, у коморі).

Уроки сезону

Минулого року весна у нас на Дніпропетровщині видалася суворою. Через холоди розсаду батату, як і інших культур, у відкритий ґрунт почали висаджувати лише після 20 травня. Допоміг теплий і в міру дощовий червень, саджанці швидко пішли на зріст. Але у липні та серпні наш регіон накрила спека, опадів майже не було.

Оскільки ґрунт у нас легкий, піщаний і без дощів все швидко сохне, ситуацію рятували крапельним поливом. А ще провели експеримент – площу під бататом замульчували різними матеріалами: агроволокном (спанбонд), плівкою та соломою (шар товщиною 5–10 см).

• Мульчування соломою не дало бажаних результатів. З одного боку, солома добре зберігала вологу в грунті, тому батоги рослин не вкорінялися, але бур'яни були, і їх довелося видаляти.
• Агроволокно сподобалося більше: волога надходила, батоги не вкорінялися і бур'яни не росли. Але в результаті під соломою та спанбондом урожай батату зібрали практично однаковий.
• Найефективнішим матеріалом для мульчування виявилася поліетиленова плівка.

Кілька років тому ми прочитали про вирощування батату у Канаді. Місцеві фермери стверджували, що за допомогою плівки їм вдалося вирішити проблему з набридливими бур'янами (під плівковим укриттям рослини спочатку буйно росли, а потім буквально згоряли від високої температури) і підвищити врожайність батату. Вирішили спробувати. У нас бур'яни не «згоріли», але й сильно не виросли, а оскільки ґрунт через їхню присутність не перегрівався, урожай під плівкою перевершив усі очікування.

Цей варіант ідеально підходить у тому випадку, якщо ділянка обладнана крапельною системою поливу. Втім, можна поливати і лійкою в отвір, але якщо батата багато, це дуже важко.

Зазвичай прибираємо батат у вересні. Оскільки минулого року перший місяць осені видався теплим, ми почали викопувати бульби пізніше, даючи їм час підрости. Зрештою, незважаючи на несприятливий сезон, вдалося зібрати непоганий урожай. 

Рахуємо сорти за врожайністю 

Минулого сезону різні сорти батату показали неоднаковий результат. Так, помаранчеві сорти Борегард, Орлеан, Ла-07, Мохан, Порто Ріко, Португальський №1, Сальса порадували добрим урожаєм великих та середнього розміру бульб. А ось сорти Бельву, Вардаман, Джевел, Джорджія Джет, Ковінктон, Португальський №4, Ернандес показали себе не з кращого боку, бульби у них були переважно дрібні.

Серед білих, бежевих, мармурових сортів лідерами з урожайності були Афганський, Білий НБС, Боніта, Теккен, Португальський №3 та Японський.

Сорт Тайнунг, який зазвичай дає дуже великі бульби масою 0,5–2,0 кг,  відверто розчарував. До списку «невдалих» потрапили сорти Джорджія ред, Біт, Китайський зубчастий, Кумара ред, Сумор, Хар Бей, Окінава.

Сорт Пурпуровий два роки поспіль дає тонкі бульби. Урожай решти сортів минулого сезону теж не вразив – замало виявилося для них теплих днів.

Якщо придивитися… 

Останні роки у зв'язку з карантином ми мали змогу більше уваги приділити батату. Порівнювали сорти між собою по листю, забарвленні шкірки та м'якоті бульб. Оскільки офіційного реєстру сортів батату в Україні поки що немає, зустрічаються сорти, абсолютно однакові за характеристиками. 

Виходячи з цих позицій, у минулому році ми об'єднали такі сорти, як Японський та Буш бок, Ненсі хол та Мускатний. Дуже схожими виявилися сорти Борегард та Ніколау.

До того ж батат дуже пластична культура, один і той же сорт на різних типах ґрунтів може мати бульби з різним відтінком як шкірки, так і м'якоті.  Так за роки вирощування батату сталося і в нас, у результаті з'явилися сорти з кількома назвами. Наприклад, Теккен, він же Вінницький рожевий, Гоча, Ред Голд; Португальський №3, він же Порто Батерраба, Мурасакі, Перлина Києва, Буряковий.

Деякі сорти батату (Білий НБС, Біт, Джорджія ред, Джорджія Джет, Китайський зубчастий, Кумара ред, Хар Бей) схильні до ураження картопляними хворобами, такими, як парша. Тож у майбутньому плануємо відмовитись від цих сортів. Справа в тому, що у нас лужний ґрунт, на якому парша розвивається набагато активніше, ніж на нейтральних або злегка кислуватих ґрунтах.

За десять років батат міцно увійшов у наше життя. Маємо намір і надалі випробовувати нові сорти, удосконалювати технології вирощування цієї культури та, звичайно ж, популяризувати батат серед українців.

Ольга та Олександр Шапаренко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора