Не лише декоративні: вирощуємо в саду плодові види глоду

Ботанікам відомо...

Ботанічна назва глоду – кратегус (Crataegus L.), що у перекладі з грецької – сильний, сильнодіючий. І така назва цілком виправдана лікарськими властивостями рослини.

В даний час відомо більше 1000 видів глоду. Більшість їх росте у Північній Америці. Щодо України, то в природі виростають 16 та культивуються близько 40 видів, завезених з інших країн.

Всі види глоду характеризуються великою мінливістю і можуть вільно перезапилюватись між собою. Тому їхня класифікація утруднена.

Зовнішність – приваблива 

Рослини глоду – це високорослі чагарники або дерева заввишки до 6-8 м (у більшості випадків 4-5 м). Вони невибагливі до ґрунтів. Позитивно відгукуються на присутність у ґрунті вапна.

Більшість видів зимостійкі, добре переносять затінення. Маючи високу пагоноутворювальну здатність, вони дають щорічний приріст. Відрізняються посухостійкістю та довголіттям (можуть рости до 300 і більше років).

Густа щільна крона та наявність колючок, особливо у видів американського походження, здатність переносити формування та стрижку дозволяють створювати з глоду щільні живоплоти.

Більшість видів декоративні впродовж усього періоду вегетації. 

Окрасою служить витончене листя, численні квітки, досить великі, їстівні, яскраво забарвлені плоди (рожеві, яскраво-червоні, помаранчево-жовті та чорні). Плодоносить глід щороку та рясно. Крім того, глід – чудовий медонос.

Деревина цієї рослини за твердістю та щільністю не поступається самшиту. Відвар з листя, кори та коренів застосовується для фарбування тканин у коричневий та жовтий тони.

Сіянці окремих видів глоду представляють інтерес як зимостійкі підщепи для груші та горобини. 

Вирощувати варто 

У культурі в даний час на найбільшу увагу заслуговують великоплідні північноамериканські види, що мають соковиту м'якоть та тонкий приємний аромат. Серед таких можна виділити г. перистонадрізаний, г. м'який, г. напівм'який, г. великоколючковий.

В Інституті садівництва НААНУ вивчали та розмножували впродовж останніх десятиліть років глід великоколючковий та глід м'якуватий.

Глід великоколючковий 

Це найбільш відомий з американських представників роду глід, що росте у східних районах Північної Америки на схилах або поблизу річкових берегів. У наших умовах росте у вигляді дерева заввишки 4-6 м, рідше – куща з округлою кроною. 

Листя темно-зелене, блискуче, знизу слабо опушене. Дуже красиве воно восени, коли забарвлюється в жовто-червоні тони і довгий час залишається на деревах, привертаючи загальну увагу і викликаючи захоплення. 

Квітки білі, досить великі, зібрані в щиткоподібні багатоквіткові суцвіття. В умовах Полісся та Лісостепу України цей вид цвіте у останній декаді травня – на початку червня.

• Восени яскраво-червоні плоди, до 1,5 см в діаметрі, зібрані в розлогі грона, ефектно виділяються на тлі листя, що довго не опадає.
• Дозрівають вони у другій-третій декадах вересня. При повному дозріванні опадають із дерев не пошкоджуючись.
• У цей час їх можна легко збирати та використовувати у свіжому вигляді або для переробки.

Глід великоколючковий – один із найбільш підходящих видів для створення живоплоту. Він добре піддається стрижці та формуванню. Потужні, довжиною до 12 см, колючки та густа крона роблять огорожу абсолютно непрохідною.

Глід м'якуватий

Також є представником американської флори. Росте у північно-східній частині Північної Америки на вологих схилах, лісових узліссях. У наших умовах це дерево заввишки до 7 м, з густою, гіллястою шатровидною кроною. Молоді пагони зелені. Старі гілки – попелясто-сірі.

• Плоди дозрівають у вересні, вони яскраво-жовтогарячі, з жовтою борошнистою м'якоттю, смачні, великі (до 2 см у діаметрі).

Рослини глоду м’якуватого красиві з весни до пізньої осені, тому його рекомендують вирощувати як плодовий та декоративний вид. 

Насіння, відприски та щеплення 

Розмножують глід насінням, укоріненням відведених пагонів, кореневими відприсками та щепленням.

Найбільш поширений насіннєвий спосіб розмноження. Для цього насіння звільняють від м'якоті і обов'язково стратифікують, оскільки для насіння більшості видів глоду характерний глибокий спокій. Для виходу з цього стану потрібна тривала стратифікація у вологому субстраті (пісок, торф, перліт та ін) при низьких плюсових температурах. 

Глибина спокою насіння різних видів неоднакова і визначається станом зародка та завтовшки його покривів. Наприклад, для проростання насіння г. великоколючкового та г. м'якуватого потрібна стратифікація при температурі 2-5 °С впродовж 20-24 місяців. Для прискорення проростання рекомендується посів недозрілим насінням, обробленим впродовж доби 1%-ним розчином нітрату калію.

Впродовж перших років сіянці північноамериканських видів ростуть дуже повільно. Вони підходять для посадки на постійне місце зазвичай у 3-4-річному віці. Догляд за рослинами в цей час полягає в розпушуванні ґрунту, видаленні бур'янів, своєчасному поливі. У швидкорослих (середньоазіатських та європейських) видів сіянці годяться для посадки на постійне місце найчастіше у 2-річному віці.

Що стосується розмноження щепленням, то техніка проведення окулірування (щеплення вічком) така ж, що й для інших плодових рослин. У якості підщепи використовують зазвичай г. одноматочковий або г. колючий. В умовах Полісся та Лісостепу України оптимальний термін окулірування – ІІІ декада липня та перша половина серпня.

У аматорському садівництві можна застосовувати щеплення здерев'янілими живцями за кору, а також метод покращеного копулювання. Живці для цього заготовляють пізно восени, до настання сильних морозів (грудень). Зберігати їх до щеплення можна у вологому піску в підвалі або поліетиленових пакетах в холодильних камерах при температурі 0...-2 °C. Щеплення краще проводити з середини квітня до середини травня. На постійне місце окулянти висаджують у 2-річному віці.

У першому ряду від межі ділянки 

• Висаджують глід зазвичай у першому ряду від межі ділянки.
• Площа живлення (залежно від виду) складає 2,5-4 х 4-5 м.
• При створенні живоплотів рослини висаджують в один ряд через 1,5-2 м.
• Посадочні ями копають діаметром 70-100 і глибиною 60-70 см.
• Перед посадкою їх заповнюють на одну третину верхнім родючим шаром ґрунту.
• На бідних ґрунтах у яму бажано додати 8-10 кг перегною, 120-140 г фосфорних та 80-100 г калійних добрив. Все це необхідно перемішати із землею із посадкової ями.
• Після посадки рослини поливають, а землю довкола них мульчують.

В умовах Полісся та Лісостепу України висаджувати глід можна як восени, так і весною. Догляд за насадженнями включає боротьбу з бур'янами, розпушування ґрунту, обрізку та формування рослин. 

Іван Надточій

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com, pexels.com