Бджолині вовки та інші хижаки: як захистити пасіку від природних ворогів бджіл

Серед численних шкідників бджіл особливою нахабністю відрізняються оси. Вони нападають на робочих бджіл, проникають у вулики, розтягують запаси меду, псують вощину та стільники.

Добре відомий бджолиний вовк – філант. Ця велика та сильна оса нападає на бджіл, паралізує їх і несе у своє гніздо як корм для личинок. Живуть такі оси на землі, на сонячних місцях, на узбіччях доріг. Дорослі особини харчуються нектаром. Філант ловить бджіл на квітках рослин, коле їх насмерть і несе у гніздо. Особливо агресивні напади призводять до того, що бджоли припиняють вильоти, а бджоломатка скорочує яйцекладку.

По-справжньому ефективних заходів із філантом немає. При масових нападах рекомендують вивозити бджіл за 7-10 км від місця проживання хижака.

Бджолярі кажуть, що філант боїться нападати на бджіл, якщо вони сидять на прилітних дошках світло-зеленого кольору. 

Великої шкоди пасікам завдають громадські оси, яких ми спостерігаємо у повсякденному житті. Робочі особини живляться нектаром, а личинки і матки-засновниці потребують ще й тваринного корму. Вони полюють на все, що літає і повзає: харчуються мухами, бджолами, мурахами. Ці оси особливо настирливі наприкінці літа та восени. Не знайшовши природного корму, вони прямують у вулики за медом. 

Найбільшу небезпеку становлять шершні. Вони дуже великі – майже втричі більше за робочу бджолу. Оселившись поблизу пасіки, шершні ловлять бджіл, висмоктують нектар із бджолиного зобика, а потім, подрібнивши спійману бджолу, віддають на прокорм личинкам.

Боротися з шершнями потрібно кардинально – знищувати їхні гнізда.

Дрібні громадські оси розміром із робочу бджолу становлять реальну загрозу для пасіки пізньої осені. Рано-вранці, при низькій температурі, бджоли не охороняють льоток, і оси вільно проникають у вулик.

Боротьбу з осами слід починати навесні – у цей час літають тільки самки-засновниці. Рекомендуємо розвішувати на території пасіки світлі скляні півлітрові пляшки, заповнені на одну чверть приманкою (винним оцтом або медово-пергової сумішшю). Розвісивши їх увечері, залишати до ранку, а вдень – під час літа бджіл – прибирати.

Бджоляр повинен пам'ятати, що пролиті мед або підживлення, розкидані по пасіці стільники та шматки воску привертають на пасіку oc.

Значної шкоди завдають бджолам мурахи. Проникаючи у вулики, вони псують мед, гублять розплід, а при масовому нападі (особливо навесні) можуть знищити сім'ї. Врятувати пасіку від навали мурах можна, періодично обмазуючи кілки вуликів нафтою або мазутом з додаванням отрутохімікатів. Можна обмотати кілки вовною або повстю, попередньо просочивши їх мазутом або мінеральними маслами. 

Велику небезпеку для пасіки становить золотиста щурка (бджолоїдка звичайна). 

Занесений до Червоної книги, цей нешкідливий, на перший погляд, птах – найлютіший ворог бджіл.

Щурка висмоктує у льотних бджіл мед та лімфу. У шлунках цих птахів виявляли до 50 бджіл та більше. Щурки гніздяться на схилах гір, роблячи в них глибокі нори. У таких норах знаходять гнізда, виготовлені виключно з незліченної кількості засушених бджіл.

Щурки наносять великої шкодм племінним пасікам. Вони знищують маток, що вилітають на спарювання з трутнями. Та й останніх не шкодують.

Боротьба з цими птахами дуже своєрідна. Їх можна відлякати гучним звуком.

В Україні найбільше поселень золотистої щурки виявлено на дніпровських кручах у Центральній Україні. На жаль, це медоносні угіддя, куди на цвітіння білої акації звозять тисячі бджолиних сімей.

Ставлячи пасіку, потрібно переконатися, що в радіусі 10 км від неї не гніздяться зграї золотистої щурки.

Однак, мабуть, найбільший ворог бджіл – безтурботний бджоляр, який не знає своєї справи. Така людина небезпечна і для інших бджолярів.

Ось лише один приклад. Якщо на одній пасіці бджоли заражені гнильцями або іншими інфекційними захворюваннями, то через деякий час хвороба може поширитися на пасіки, що кочують по сусідству. Її занесуть бджоли-злодії, що літають у радіусі 3-5 км від своєї пасіки. Виникне нове вогнище інфекції. 

Щоб цього не сталося, бджоляр повинен дотримуватись нескладних ветеринарних правил розміщення пасік на кочівлях:

• не ставити бджіл на шляху перельоту до іншої пасіки;
• перш ніж їхати на медозбір, пасічник має отримати санітарно-ветеринарний паспорт з відміткою санітарної ветеринарної служби району, що підтверджує відсутність інфекційних та інвазійних захворювань на пасіці;
• якщо захворювання виявлено під наглядом ветеринара, провести курс лікування відповідними препаратами.

Нонна Муквіч

© Журнал "Городник"

ФОТО: pixabay.com, pexels.com