Зелене зілля збирають у липні: заготовка трав з цілющими властивостями

Любисток

Давно знають його у народі. Майже біля кожного сільського будинку зустрінеш цього жителя гір Південної Європи, який так полюбився в Україні. 

Любисток лікарський – багаторічна трав'яниста рослина з родини окружкових, з голим круглим стеблом, розгалуженим угорі. У висоту сягає 2 метрів. Листя велике, блискуче, перисто- або двічі- перисторозсічене з великими сегментами. На дотик воно прохолодне, що викликано випаром ефірних олій. Дрібні світло-жовті квітки зібрані у великі складні парасольки (як у моркви, кропу). Цвіте любисток у червні-липні. 

Рослина має специфічний запах, тому використовується як пряність при приготуванні соусів, м'яса, салатів. Коріння використовують як приправу до національних страв народів Кавказу.

Любисток – цінна лікарська рослина. Відомості про нього знаходимо у "Салернському кодексі здоров'я". Ще у Стародавній Греції лікар Діоскорид рекомендував його як сечогінний засіб. 

У народній медицині любисток використовується також при шлункових, нервових та жіночих захворюваннях.

У вигляді відвару корінь любистку діє як сечогінний, відхаркувальний, заспокійливий і болезаспокійливий засіб, тонізує серцевий м'яз, посилює кишковий тонус, зменшує метеоризм, збільшує кровонаповнення органів малого тазу. Молоді стебла чи відвар листя, насіння дають дітям як протиглистовий засіб. Відвар із усіх частин рослини приймають при недокрів'ї.

З успіхом використовується любисток для зовнішнього застосування.  Відваром коріння миють голову (1 ст. ложку сировини на 1 л окропу, настоюють 10-15 хвилин) при випаданні волосся і для посилення їх росту.

А якщо у вас болить голова, то любисток допоможе безперечно. Свіже товчене листя, якщо його прикласти до чола, знімає головний біль, чим би він не був викликаний.

І косметологи знають цю чудову рослину, адже настоєм коріння любистка користуються для видалення ластовиння.

Основною діючою речовиною є ефірна олія, багата на терпенові сполуки. Це і обумовлює сечогінну, відхаркувальну та тонізуючу дію рослини. Крім того, в ньому є кислоти, цукри, дубильні речовини, смоли та інші складні органічні сполуки.

• Надземну частину любистку заготовляють під час цвітіння. Корінь викопують восени та сушать у приміщенні. Насіння збирають після повного дозрівання.

І останнє зауваження: вагітним жінкам не можна вживати ліки з любистка.

Материнка

Назва цієї рослини "материнка" говорить про те, що вона допомагає при жіночих хворобах, особливо при недугах, пов'язаних з материнством, дітонародженням. Материнка звичайна – не рідкісна рослина. Вона часто зустрічається в розріджених хвойних лісах і березняках, на узліссях, серед чагарників та на кам'янистих схилах.

Це багаторічна трав'яниста рослина із родини губоцвітих. Пряме чотиригранне стебло досягає 30-90 сантиметрів у висоту. Цвіте у червні - вересні. Листя за розміром таке ж, як у лободи, довгасто-яйцевидне. Квіти дрібні, схожі на чебрець, сидять по одному в пазухах верхніх зближених листків так, що утворюють своєрідний букетик – щитковидно-волотисте суцвіття.

У траві материнки міститься ефірна олія (до 1,2%), до складу якої входять антисептичні речовини тимол та карвакрол. Крім того, флавоноїди, дубильні речовини, аскорбінова кислота (вітамін С) до 500 мг%.

Материнка заспокійливо діє на центральну нервову систему, посилює секрецію травних, бронхіальних та потових залоз, посилює перистальтику та тонус кишечника, стимулює секрецію жовчі, регулює менструальний цикл. Вона діє і як протизапальний, болезаспокійливий, протиглистовий та антимікробний засіб. Материнка зупиняє кровотечі.

Цікаво, що на Поліссі чай із материнки з чорницею дають пити дітям, які відстають у рості.

Найпростіший препарат для прийому – це напар материнки (взяти 30 г сировини на 1 л окропу і настояти в печі або термосі протягом декількох годин; пити по півсклянки на добу). При зубному болю використовують спиртову настоянку з квіток материнки. Іноді досить просто пожувати свіжі квітки і потримати їх у роті щонайменше 5 хвилин.

А при нежиті корисно глибоко вдихати порошок із сухих квіток. Допомагає материнка і при ангіні, якщо полоскати горло концентрованим відваром трави по 5 разів на день. Безсоння і головного болю можна позбутися, помивши голову відваром материнки. Використовують її при лікуванні гнійних захворювань шкіри.

Ця рослина корисна і в господарстві. Сухою травою обкладають вовняні речі, щоб уберегти їх від молі. Для покращення смаку солоних огірків кілька стебел материнки кладуть у бочку з розсолом.

• Заготовляють траву материнки під час цвітіння. Зрізають стебла на висоті 20-30 см від верхівки. Сушать у закритому приміщенні. 

М'ята перцева

Цю траву не знайдеш у природі. Давно вже вирощують її у квітниках та городах. Але розмножується вона лише поділом кореневища та пагонами, бо насіння не утворює. Чотири століття тому люди не знали такої рослини. У XVII столітті в Англії вивели гібрид із двох диких видів м'яти, які ростуть у Європі – м'яти водяної та колосистої. Його й назвали м'ятою перцевою.

У народі її знають, як холодну м'яту. Цим ім'ям рослина зобов'язана високому вмісту у листі ефірної олії (2,75%). Головна і найцінніша його складова – ментол (50-80%). М'ята містить таніни, дубильні речовини, каротин, мікроелементи (мідь, марганець, стронцій) та інші сполуки.

Рослина використовується зовнішньо у вигляді ванн, компресів, полоскань при лікуванні рахітів у дітей, мікозів, нейродермітів, екзем. При неприємному запаху з рота болгарські лікарі рекомендують полоскати порожнину рота настоєм м'яти на червоному вині і одночасно приймати цей настій усередину по одній столовій ложці 2-3 рази на день. При сильному головному болі прикладають до чола свіже листя.

При прийомі внутрішньо препарати м'яти посилюють секрецію травних залоз, збуджують апетит, діють спазмолітично та вторгнень. Вони заспокоюють нервову систему, знижують тиск. Ментол використовують як легкий рефлекторний судинорозширювальний засіб при стенокардії та хворобах, пов'язаних зі спазмами судин головного мозку.

Найпростіше з лікувальною метою використовувати м'яту як приправу до салатів, супів, овочевих та м'ясних страв, для ароматизації соусів та чайних сумішей. Для цього придатне сухе і свіже листя. 

• Потрібно сказати, що траву м'яти заготовляють перед початком цвітіння у суху погоду у першій половині дня.

За бажання цю цінну рослину кожен може виростити у себе в саду. А найкращий час для її розведення – весна.

Заготуйте у липні 

• Листя та облистяні гілки: береза, вахта трилиста, кропива дводомна, мучниця звичайна, чорниця. 
• Трава: водяний перець, гірчак почечуйний, буркун лікарський, мати-й-мачуха, материнка, звіробій, льонок, м'ята польова, кульбаба, подорожник, собача кропива, деревій, хвощ польовий, чебрець, череда, чистотіл. 
• Квіти: волошка синя, календула, пижмо, ромашка аптечна, шипшина. 
• Плоди: суниця лісова, малина, ялівець, чорниця. 
• Коріння та кореневища: лопух великий, кульбаба, солодка гола.  

Правила збирання лікарських рослин 

• Листя, траву та квітки заготовлюють у суху погоду, краще з ранку, коли висохне роса. Зібрані рослини укладають у кошики, обшиті матерією. При збиранні листя його обривають вручну з квітучих рослин. Листя має бути свіжим, неушкодженим. Не слід збирати його разом із стеблами. При заготівлі всієї надземної частини рослини її зрізають на рівні нижнього листя.  Квітки заготовляють на початку цвітіння. Збирають квітки вручну, обскубуючи їх з рослини і обриваючи квітконіжки.
• Лише в суху погоду збирають і дозрілі плоди, вручну обриваючи плодоніжки. Суницю, малину та інші соковиті плоди укладають у кошик, обшитий тканиною, перекладаючи кожен шар плодів тонкими гілочками або листям, щоб уникнути злежування.
• При збиранні коренів та кореневищ їх викопують лопатою або спеціальними копалками. Не варто висмикувати їх руками – більшість підземного органу може залишитися у грунті. Коріння та кореневища обтрушують від землі та швидко промивають у проточній холодній воді, щоб не вимивалися основні діючі речовини. Потім коріння та кореневища підв'ялюють, очищають від залишків стебел, пошкоджених частин.

Після попередньої обробки сировину сушать у теплому, сухому, добре провітрюваному приміщенні. Листя, траву та квіти не можна сушити на відкритому сонці. Соковиті плоди зазвичай підв'ялюють на сонці, а досушують у приміщенні, або у спеціальних сушарках. Іноді їх сушать у духовках газових плит, тоді потрібно ретельно контролювати температуру.

Не можна збирати поспіль всі рослини та їх частини. 

При зборі листя завжди потрібно залишати деяку його кількість на рослині. Квітки не можна обривати повністю з усіх екземплярів, а лише на кожній 4-5-й рослині. Заготівлю плодів ведуть вибірково, залишаючи деяку частину для обнасінення. Найлегше занапастити популяцію рослин, у яких збирають кореневища та коріння. І тут заготівлю ведуть вибірково, змінюючи місце збору щорічно. 

І ще одне "не можна", а саме – збирати рослини поблизу автомобільних доріг та залізничних шляхів. 

Журнал "Городник"

ФОТО: pixabay.com