На всі пори року: як підбирати декоративні та плодові дерева, кущі і трав'янисті рослини для садиби

Ефект озеленення залежить від правильної посадки, дотримання агротехнічних правил і, звичайно, від естетичності композиції рослин, її гармонійності з іншими елементами садиби.

При підборі рослин для озеленення присадибної ділянки слід керуватися наступними основними принципами: екологічним та художньо-декоративним.

Перший ґрунтується на обліку умов росту рослин. Очевидно, що найбільш повно кліматичним умовам відповідають рослини місцевої флори, а також екзоти, що акліматизувалися в даному районі. Другий принцип виходить з виявлення зовнішніх даних рослин. Залежно від ролі рослин у композиції, вимоги до їх декоративних якостей будуть різні, оскільки одні рослини використовуються як фонові, а інші є домінантою композиції.

Для створення ефектних та барвистих композицій необхідно враховувати всі зовнішні декоративні елементи рослин: форму крони, характер розгалуження, забарвлення квіток, листя, плодів тощо.

Форма крони. Природна форма крони може бути розлогою, пірамідальною та конічною. Штучні, так звані декоративні форми, бувають переважно кулясті (клен, акація) і колоновидні (туя, кипарисовик, ялівець).

Сланкі форми листяних (кизильники) і хвойних кущів (ялівці) чудово виглядають в альпінаріях, вдало декорують схили. Хвойні дерева своїми строгими формами надають двору вишуканого характеру.

Барви. У саду, звичайно, переважає зелений колір. Він створює фон яскравим кольорам та заспокоює око. Зелень вічнозеленої листяної та хвойної рослинності особливо приємна взимку, на тлі оголених дерев.

Блакитне забарвлення притаманне лише декоративним формам деяких хвойних видів (ялина, ялиця, кипарисовик, ялівець). Сріблястий колір зустрічається і у хвойних, і листяних рослин (лох вузьколистий і сріблястий, обліпиха крушинова). З них можна створити непрохідну огорожу, а на її світлому фоні висадити групу барбарису звичайного пурпуроволистої форми.

Жовто-зелене, біло-строкате та пурпурове забарвлення зустрічаються в основному серед декоративних форм листяних деревних рослин. Трав'янисті багаторічні рослини мають ширший спектр забарвлення.

Аромат. Прикрасивши територію насадженнями привабливої форми, з яскравими квітками, не можна забувати і про запашні рослини. Ніжний, хоч і слабкий, аромат мають квіти вишень і яблунь. Квіти черемхи, липи, акації та садового жасмину видають дуже сильний аромат, що поширюється на велику відстань.

Запашні килимові рослини пупавка і чебрець, посаджені між плитами доріжок, практично не затоптуються і приємно пахнуть щоразу, як їх зачіпають. 

Дуже ефектно виглядають у саду декоративні дерева та кущі – хвойні, вічнозелені, листяні.

Хвойні дерева та кущі відрізняються стійкістю, довговічністю, архітектурною виразністю. Вони добре виглядають як в одиночних, так і в групових посадках на газоні, у поєднанні з каменем. З них можна створювати дивовижні зелені стіни. 

Для багатьох хвойних характерна правильна, симетрична форма крони. Це стосується насамперед ялини, ялиці, туї, кипарису. Їхня темно-зелена крона служить прекрасним тлом для світлих і строкатих листяних рослин.

Основне призначення хвойних у композиціях – створення контрастності, стабільності, монументальності.

Ландшафтні архітектори широко використовують у своїх проектах хвойні, віддаючи перевагу їх декоративним формам, особливо карликовим та з кольоровим забарвленням хвої.

Для озеленення ваших ділянок ми рекомендуємо такі види та форми хвойних рослин.

Ялівець звичайний, ірландська форма. Невелике деревце вузькоколоноподібної форми ("північний кипарис"), висотою до 3 м, з щільно притиснутими і спрямованими вгору гілками, з темно-зеленою хвоєю. До ґрунтів невибагливий, але погано переносить засолення. Розташування сонячне або напівтінисте, захищене від сильних вітрів. Висаджують на газоні поодиноко або невеликими групами. При щільній посадці можна створити зелену стіну.

Ялівець козацький – сланкий кущ, заввишки 0,5-1 м. Має велике декоративне та агролісомеліоративне значення. До ґрунтів невимогливий. Розташування сонячне. Дуже посухостійкий. Висаджується групами на газоні, в альпінаріях, масивами на схилах.

Особливий інтерес становлять його форми: кипарисолиста, тамариксолиста і ряболиста. Остання виділяється жовтувато-білим забарвленням хвої.

Кіпарисовик горохоплідний має багато декоративних форм, 7 із них зустрічаються в Україні. Форма ниткоподібна золотиста – присадкувата рослина округлої або подушковидної форми висотою до 1,5 м, діаметром до 3 м. Пагони ниткоподібні, дуговидно вигнуті. Хвоя має золотисто-жовте забарвлення цілий рік. Ґрунти можуть бути від нейтральних до сильно лужних. Розташування сонячне. Використовується у композиції з каменем.

Туя західна – хвойне дерево, що конусовидно росте, висотою 10-15 м і 2-3 м в діаметрі. Любить сонячні місця, відрізняється незвичайною морозо- та посухостійкістю. Прекрасний матеріал для огорож, як вільних форм, так і стрижених. Великою популярністю користуються колоноподібна та золотиста форми.

У першої, колоноподібної, дерево з вузькою колоновидною кроною, висотою до 10 м, діаметром до 1,5 м. Хвоя густа, темно-зелена, блискуча, взимку забарвлення не змінює. Висаджується одиночно, групами, придатними для зелених стін.

Форма золотиста – кущ, що повільно росте, з яйцевидноокруглою кроною і золотисто-помаранчевою хвоєю. Висота 1 м, діаметр до 2 м. Цікава у контрастних композиціях з іншими хвойними формами.

Тис ягідний – дерево, що дуже повільно росте, за 30 років досягає висоти 2,5-3 м. Зимостійкий, тіньовитривалий, вимогливий до ґрунтових умов. Прекрасно переносить стрижку. Ви можете створювати фігурні композиції. Заслуговують на увагу його форми: золотаво-строката, широко-колонновидна і розпростерта.

Ялина звичайна має близько 40 декоративних форм, що відрізняються за формою крони, хвої та характером розгалуження. У наших розсадниках найчастіше зустрічається карликова гніздоподібна форма з подушкоподібною кроною, решта – у дендраріях та ботанічних садах.

Ялина сиза, канадська, має улюблену садівниками карликову конічну форму з надзвичайно щільною кроною. Використовується в альпінаріях. Ґрунти можуть бути кислі або лужні, але вологі та родючі. Розташування сонячне. 

Листяні дерева – основний матеріал для оформлення присадибної ділянки. Зазвичай перевага надається плодово-ягідним насадженням. Вони цікаві як утилітарні посадки, а й є декоративною домінантою у весняний період. Ніжна біло-рожева “піна” квітучих абрикосів, яблунь, груш, вишень надає ділянці типового сільського колориту.

З листяних декоративних дерев найчастіше висаджують березу, липу, плакучу вербу, горобину. Оскільки місця на ділянці небагато, деякі дерева, наприклад граб звичайний, липу, гледичію, можна використовувати як високий живопліт (стрижені стіни). Дерева можна також висадити поодиноко або у вигляді мальовничої букетної групи у палісаднику, перед будинком, створивши при цьому захист від пилу та шуму.

Після того як підібрані та розміщені дерева, у композицію включають кущі. Так, наприклад, із самшиту вічнозеленого можна створити стрижений бордюр, магонія падуболістна підійде для низького живоплоту в тінистому куточку, рододендрони та інші красиві кущі висаджують невеликими групами на газоні. Таке розташування надасть саду певної закінченості та збереже його гармонію. 

Вдалий підбір дерев та кущів, що квітнуть у різну пору року, посилює ефект (сад безперервного цвітіння). Трав'янисті рослини – квіти та газонні трави – необхідне доповнення до деревних рослин.

Людмила Романча

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com