Мармеладне дерево: основи вирощування унабі в контейнерній культурі

Зізіфус, або унабі, відноситься до родини жостерових. Це кущ висотою до 3-5-м або дерево висотою 8-10 м з широкою розлогою або пірамідальною ажурною кроною.

Листя чергове, шкірясте, неопушене, блискуче, саме воно надає рослині привабливого вигляду. Одна з найцікавіших особливостей листя – наявність трьох головних жилок: одна – посередині листка і дві біля його краю.

У молодому віці рослини мають колючки, пізніше вони зникають. У культурних сортів їх може не бути взагалі.

Плоди унабі дуже корисні, оскільки містять велику кількість вітаміну С. На час дозрівання концентрація аскорбінової кислоти в м'якоті досягає 700-900 мг%, у плодах також міститься 260-1000 мг% вітаміну Р, а також кальцій, залізо, цинк, кобальт. Є багато сортів унабі, які мають різну масу. 

Це цікаво:

У рослини унабі унікальні не лише плоди, а й листя. Воно містить речовини, що впливають на ритм серцево-судинних процесів, посилюють діяльність нирок, знищують деякі патогенні мікроорганізми. Але найдивовижніша властивість листя унабі в тому, що воно пригнічує чутливість смакових рецепторів. Розжувавши свіже або сухе листя унабі, приблизно на півгодини втрачаєш здатність відрізняти солодке від гіркого.  

Насіння унабі зберігає хорошу життєздатність протягом трьох років. 

На відміну від насіння багатьох плодових рослин, для його проростання не потрібна знижена температура. Проростає воно досить довго і причиною тому кістяна оболонка (ендокарп), яка має слабку водопроникність, що перешкоджає росту зародка. Однак саме завдяки цьому насіння довго зберігає життєздатність.

Сіянці унабі в перші два роки розвивають стрижневий корінь, що проникає на глибину 0,5-1,0 м, зі слабкими бічними коренями, а до 8-10 років життя рослини основна маса коренів, розташованих горизонтально, розміщується на глибині 0,8- 1,0 м. Звичайно, що в кімнатних умовах рослина таких розмірів не досягне.

Запилюється унабі за допомогою бджіл (у кімнатних умовах треба запилювати штучно, переносячи пилок пензликом з квітки на квітку). Оптимальна температура під час цвітіння – 22-24 °С. Тривалість цвітіння 15-25 днів, а кожна квітка окремо цвіте приблизно одну добу.

Рослини, вирощені з насіння, вступають у плодоношення на 3-4-й рік, в кімнатних умовах це може статися трохи пізніше.

Хоча унабі не вимогливий до умов вирощування, все ж таки при культивуванні його в кімнатах і закритому грунті треба приділити особливу увагу підготовці ґрунту.

• Він має бути поживним, легким.
• Найкраще висаджувати унабі в земляну суміш із дернової землі, перегною та піску (3:2:1). Це сприяє кращому цвітінню, зав'язуванню та утримуванню плодів на рослині. 
• Замість дренажу можна використовувати сухий гній.

У культурі горщика унабі не любить надмірного поливу, погано реагує і на відсутність дренажу.

Взимку для нормального росту потрібна помірна температура (16-18 °C, можна й трохи нижче).

Пересаджувати рослини рекомендується один раз на два роки в посуд більшого розміру, це стимулює утворення бічних коренів і відповідно росту рослини.

Унабі, що росте у великих горщиках або діжках, слід пересідати через 4-5 років, оновлюючи щорічно верхній шар ґрунту живильною сумішшю з курячого посліду і перегною у співвідношенні 1:4.

Поливати рослину взимку треба рівномірно.

Якщо молоду рослину восени тримати при низькій температурі (7-8 °С) впродовж 3-4 тижнів, а потім перенести в приміщення з температурою 18-20 °С і почати посилено поливати, вона зацвіте рано – у грудні січні.

• З березня по серпень один раз на місяць можна підживлювати  розчином гною.
• Під рослини, які ростуть у відкритому ґрунті або зимових садах, вносять 10-12 кг перегною на 3-5-річне дерево, а під доросле плодоносне – 20-25 кг. 

Зізіфус любить добре освітлені місця, багато повітря, тому його треба вирощувати в кімнатах з вікнами південної орієнтації. 

Через нестачу світла він може не цвісти, навіть за нормального розвитку. Іноді рослини потрібно обприскувати водою.

Імовірність плодоношення зізіфуса в кімнатних умовах зросте, якщо взимку (січень-лютий) застосувати штучне досвічування.

Зізіфус – листопадне дерево. Взимку його можна тримати на закритій веранді або в будь-якому захищеному від морозу приміщенні. Щоб попередити переохолодження або пересихання кореневої системи, ґрунт у діжці мульчують вологою тирсою, яку регулярно обприскують (але не поливають). 

З настанням теплої, безморозної погоди рослину виставляють на балкон або сад, добре поливають і підживлюють. Зізіфус не боїться посухи, тому його можна виставляти на освітлене, сонячне місце (без притінення).

При вирощуванні у відкритому ґрунті середній урожай досягає 300-450 плодів з однієї рослини, у менш урожайні роки – 80-100 плодів.

У кімнатних умовах урожай, природно, буде значно нижчим, але сама можливість виростити вдома плоди красивої та корисної рослини, безсумнівно, принесе велику радість.

Світлана Клименко 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com