"Кавун для мишки": екзотична крихітка мелотрія на городі

Мелотрія шорстка (Melothria scabra) родом із Центральної Америки, а в Європі вона з’явилася не так давно – у 1987 році. Спочатку рослину використовували як екзотичну прикрасу для страв у ресторанах і лише потім почали вживати в їжу.

В себе на батьківщині, завдяки теплому клімату мелотрія шорстка росте як багаторічник. Ми ж вирощуємо мелотрію як однорічну рослину. 

Її невеличкі плямисто-смугасті плоди 3,5 см завдовжки і 1–2 см завширшки зовні дуже схожі на мініатюрні кавунчики.

Та й насіння у них подібне – кремового кольору. Проте за смаком мелотрія нагадує звичайний огірок, хіба що з кислуватим присмаком. У розрізі плоди теж такі, як огірок.

Утім мелотрія – не кавун і не огірок. Рослина хоч і належить до родини Гарбузові, але рід у неї окремий – Мелотрія. Нараховують 166 видів цієї рослини, більшість із них їстівні.

Мелотрія шорстка – це повзуча трав’яниста ліана, яка дуже швидко розростається, досягаючи трьох метрів у довжину. Її тонкі вертикальні пагони стрімко тягнуться вгору, чіпляючись чіпкими вусиками за опори. Бічні пагони, лежачи на землі, добре вкорінюються. Листя шорстке (звідси й назва рослини), трикутної форми, із загостреними краями.

Квітки маленькі, воронкоподібні, жовтого забарвлення. Як і огірок, мелотрія – дводомна рослина, тобто в неї є чоловічі й жіночі квітки. Жіночі квітки поодинокі, чоловічі згруповані в пучки.

Мелотрія у вирощуванні не примхлива, добре росте на родючих середніх суглинистих ґрунтах. Ділянка під посадку повинна бути захищеною від вітру й добре прогріватися сонцем.

Кращі попередники для мелотрії – озимі та багаторічні трави, коренеплоди, цибуля й капуста.

Вирощую мелотрію розсадним способом. 

У квітні одноразові стакани наповнюю ґрунтовою сумішшю, висіваю в них по дві насінини. Із настанням стабільного тепла висаджую розсаду на грядку. Відстань між рослинами – 50 см.

Поруч одразу будую опори, бо вже через тиждень рослини починають інтенсивно рости й пускають дуже багато бокових пагонів. Мелотрію краще не залишати витися по землі — без належного провітрювання вона почне загнивати.

Поливаю рослину теплою водою під корінь, намагаюсь не потрапляти на листя. Мелотрія любить вологу, проте погано переносить застій ґрунтових вод. Після кожного поливу або дощу розпушую ґрунт, постійно видаляю бур’яни. Під час вегетації можна підживити рослини органічними чи мінеральними добривами. Утім, і без цього мелотрія добре росте й плодоносить.

Прищипувати пагони теж немає необхідності.

За час вирощування ніяких хвороб на рослині не спостерігала. Хоча читала, що мелотрія може уражатися борошнистою росою.

Вже через два тижні після висаджування розсади з’являються перші плоди.

Мелотрія — дуже врожайна рослина, дає багато плодів — вони утворюються в кожному міжвузлі. Плоди спадають з пагонів наче гірлянди.

Плодоносить мелотрія з липня по листопад. Збираю плоди, коли вони ще недозрілі і їх довжина сягає 2 см.

Як і інші гарбузові, мелотрія має властивість перестигати, з часом шкірка плодів стає жорсткою, а м’якуш втрачає апетитну пружність.

• Плоди споживають у свіжому вигляді, їх також солять і маринують.
• Плоди можна консервувати разом з огірками, помідорами та гострим перцем. 
• Плоди мелотрії мають гарний вигляд у банках, а також чудово підходять для декорування страв.

Окрім плодів, мелотрія формує в землі їстівні бульби масою до 400 г. За формою і розміром вони нагадують бульби батату, а за смаком – поєднання редису й огірка. 

Соковиті та солодкуваті бульби мелотрії використовують для приготування салатів. Бульби мелотрії непридатні для зберігання, тому використати їх слід відразу ж після викопування – в кінці жовтня – листопаді.

Мелотрія має дуже привабливий вигляд.

Тож якщо вам не сподобається її смак, рослину можна вирощувати як декоративну – для озеленення огорожі, бесідок тощо. Ваше обійстя тішитиме око до самих приморозків.

Надія Савенко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора, pixabay.com