Солодка і корисна: горобина Невежинська варта уваги

Як різновид горобини звичайної, Невежинська горобина зовні мало чим від неї відрізняється. Але ягоди звичайної горобини стають їстівними тільки після перших морозів, причому і в цей час у них гіркий смак. Плоди ж Невежинської позбавлені гіркоти та терпкості навіть у незрілому стані. Її плоди значно більші, ніж у звичайної. 

У плодах Невежинської горобини міститься до 10,5% цукрів, до 150 мг вітаміну С та 10-12 мг каротину. За вмістом вітамінів вона не поступається лимону і чорній смородині. Невежинська горобина, як і звичайна, має фітонцидні властивості. Помічено, що картопля, посаджена поруч із горобиною, не уражається фітофторою.

Солодкоплідна горобина вперше була знайдена у XX столітті в лісі поблизу села Невежине, Володимирської губернії, селянином Щелкуновим, який посадив її у своїй садибі. У цьому ж селі знайшовся садовод, який почав вирощувати саджанці. Певну роль у поширенні солодкоплідної горобини відіграли пастухи, які йшли на заробітки в сусідні області та розносили славу та саджанці цієї незвичайної горобини.

Ми давно чули про Невежинську горобину, але завели її себе тільки після того, як спробували плоди. Тепер якщо пригощаємо когось ягодами солодкої горобини, бачимо таке ж здивування, яке зазнали і ми вперше.

Невежинська горобина дуже зимостійка. Зацвітає приблизно на 7-10 днів раніше за яблунь. Квітки її витримують заморозки до -2-5 °С. 

Вибаглива до сонячного світла. Біля горобини, висадженої в тіні, одні гілочки всередині крони відмирають, інші тягнуться до світла. Коріння горобини розташовується неглибоко, тому вона вимоглива до вологи, особливо у молодому віці. Обробляти пристовбурні кола  потрібно акуратно, щоб не пошкодити коріння. 

Горобина у догляді, загалом, невибаглива. Обробіток ґрунту такий самий, як і при вирощуванні інших плодових культур.

Щоправда, Невежинську горобину у молодому віці може вражати попелиця. За перших ознак появи попелиціі для забезпечення нормального росту дерево необхідно обприскати одним з інсектицидів.

У плодоношення вона входить на 4-5-й рік після посадки саджанця. 

Плоди дозрівають у середині вересня. Урожай горобина може дати чималий. При хорошому догляді з дорослого дерева збирають до 80 кг ягід та більше.

Збирають горобину кистями. Якщо свіжі ягоди закладають на зберігання, то кисті збирають з листям. 

Частину врожаю можна залишити на дереві, проте після появи снігового покриву ягоди горобини починають розкльовувати птахи.

Птахи добре відрізняють звичайну горобину від Невежинської, і, зрозуміло, насамперед скльовують солодку Невежинську.

Відомо кілька методів відлякування птахів. Якось прочитали в журналі про те, як один садовод відлякав дроздів, що клювали у нього великоплідну суницю. Наслідуючи його приклад, нарізали різнобарвних прапорців з поліетиленової плівки (зі старих кольорових пакетів) довжиною 20 см. Прикріпили їх упереміш, чергуючи кольори, на капронову нитку на відстані приблизно 25 см один від одного. "Прикрашена" кольоровими прапорцями, наша Невежинська горобина виглядала як новорічна ялинка. Птахи перестали клювати ягоди. Метод виявився надійним. Можна також прикріплювати до гілок стрічки із фольги. 

Ягоди горобини починають псуватися на гілках десь наприкінці лютого - на початку березня, та й то тільки при чергуванні морозів із затяжними відлигами.

Розмножити Невежинську горобину можна лише щепленням. При сівбі насіння сортові властивості не зберігаються. Маючи сортовий прищепний матеріал, можна посадити на своїй ділянці дику горобину (підщепу), викопану в лісі, доростити один-два роки і прищепити живцем або брунькою. 

Денис Узенков  

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com