Головне про волоський горіх: розмноження, посадка, догляд, формування та захист

Значний інтерес до культури горіха виник з розвитком наукового садівництва у ХХ столітті. І. В. Мічурін свого часу назвав цю культуру хлібом майбутнього.

За калорійністю ядро волоського горіха перевищує пшеничний хліб у три, картоплю у сім, молоко – в одинадцять, а плоди садових культур – приблизно в п'ятнадцять разів. Так, 30-40 ц горіхів (урожай з 1 га) рівноцінні за поживністю 2,4 т м'яса або 10 т молока.

На території колишнього Радянського Союзу промислового поширення набув волоський горіх, що належить до виду J. regia L., родини Juglandaceae. Останні десятиліття, у зв'язку з розвитком аматорського садівництва, особливою увагою користується скороплідна форма волоського горіха (J. г. forma fertillis Pets. Et Kirch.), яка відрізняється раннім вступом у пору плодоношення (з третього року життя), ґроноподібним плодоношенням і низькорослістю. Такі дерева популярні у амоторів, бо їх зручно розміщувати на невеликих дачних ділянках, де не потрібні промислові врожаї, а 2-3 цебра горіхів для сім'ї цілком вистачає. Фермери також приділяють увагу саме цій формі завдяки її урожайності та скороплідності.

Дослідження скороплідних форм волоського горіха в Національному ботанічному саду НАН України почали проводити з 1954 р., коли було отримано насіння з районів їхнього природного росту. На цій селекційній основі було створено колекцію найкращих дерев у Лісостепу України, які у подальшому використовувалися у господарських насадженнях.

Батьківщина скороплідної форми волоського горіха – Китай. У Середню Азію ці рослини швидше за все потрапили Великим шовковим шляхом.

Саме середньоазіатські форми були завезені до ботанічного саду в Україну. Завдяки тому, що ці дерева пристосовані до суворіших умов, їх інтродукція пройшла успішно, незважаючи на значні кліматичні відмінності між Україною та Середньою Азією.

За час проведення селекційних робіт (більше 70 років) було виділено перспективні форми, що відрізняються габітусом та розмірами крони, масою та формою плодів, термінами дозрівання, а також типом плодоношення.

Тип плодоношення залежить від часу розпускання жіночих та чоловічих квіток. Цвітіння горіха волоського починається одночасно з розпусканням листя на тому самому дереві горіха – тичинкові (чоловічі) і маточкові (жіночі) квітки розкриваються з певною черговістю (це явище називається дихогамією). Спочатку на одному дереві цвітуть чоловічі тичинкові квіти, а після їхнього відцвітання – маточкові. Такі дерева називаються протоандрічними. На інших деревах горіха спочатку цвітуть маточкові, а після них – тичинкові квіти. Це – протогінічні дерева.

За літературними даними, саме протогінічні дерева є урожайнішими – на них зав'язується 79% плодів, а на протоандрічних – 67%.

Різниця в розквіті квіток різної статі на тому самому дереві може досягати 7-10 днів. Неодночасне цвітіння чоловічих та жіночих суцвіть на тому самому рослині виключає можливість самозапилення. Хоча іноді зустрічаються дерева, у яких чоловічі та жіночі квіти цвітуть одночасно. У скороплідної форми грецького горіха відомий тип цвітіння до початку розпускання листя.

У горіха спостерігається також вторинне цвітіння. При несприятливих умовах перезимівлі, пізніх весняних заморозках, коли всі зав'язі першого цвітіння гинуть (через низькі температури, посуху, передчасне видалення листя, штучне зменшення об'єму крони), влітку спостерігається додаткове цвітіння. Вважається, що так зване аномальне цвітіння не має спадкового характеру.

Однак саме скороплідній формі волоського горіха властиве вторинне цвітіння, при цьому спостерігаються як роздільностатеві, так і складні двостатеві суцвіття, що утворюють іноді плоди, які навіть встигають визріти. Через 15-20 днів після весняного цвітіння, поряд із видимими вже плодами горіха, утворюються нові суцвіття. Вторинне цвітіння може тривати до серпня. 

Розмноження 

Однорідний посадковий матеріал одержують із відібраних кращих форм горіха. Розмножують волоський горіх вегетативно: вертикальними та горизонтальними відприсками, зеленими живцями, окуліровкою та щепленням.

Щеплені дерева передають сортові якості та починають раніше плодоносити.

Розмноження відприсками однорічної порослі, що знаходиться біля пеньків, проводять наступним чином. Ростові пагони поміщають у канавку глибиною 15-20 см, перетягнувши дротом основу пагона або зробивши надріз кори поруч із місцем згину. Канавки засипають землею та впродовж літа кілька разів зволожують. На наступний рік вкорінені пагони відокремлюють від маточників і висаджують на постійне місце. 

Окуліровку проводять у липні на 1-2-річних сіянцях. Добре розвинені, визрілі живці з малою серцевиною потрібно заготовляти з молодих плодоносних дерев. Малопридатні живці з молодих дерев, які ще не вступили в плодоношення, а також із сильно омолоджених дерев.

Окуліровку проводять спеціальним ножем з подвійним лезом. Знімаючи кору щепи разом з брунькою, цим же ножем, зафіксованим на одній відстані, знімають кору з підщепи і потім поєднують кору щепи з підщепою. 

Зимове щеплення методом копулювання з язичком роблять у приміщенні, починаючи з грудня.

Для цього восени сіянці підщеп викопують і зберігають у льоху, засипавши піском або вологою стружкою, щоб не підсохли. Живці заготовляють восени і зберігають у піску або зрізають перед самим щепленням.

Кращі результати вийдуть, якщо щеплені взимку сіянці піддати стратифікації в добре пропареній тирсі при температурі 26-28 °C впродовж 10-14 днів. До посадки їх зберігають у приміщенні із температурою 2 °С. На початку квітня щеплені саджанці висаджують у відкритий ґрунт і підгортають, місце щеплення має бути на рівні ґрунту. Відстань між рядами – 90 см, між рослинами в ряду – 25 см.

Слід зазначити, що вихід саджанців при вегетативному розмноженні значно менший, ніж при насіннєвому. 

Закладка саду

Коренева система і надземна частина грецького горіха добре розвивається як на глибоких і родючих, так і на суглинистих кам'янистих та інших ґрунтах. Головне, щоб вони були глибокими, водо- та повітропроникними. Рівень залягання ґрунтових вод має бути не менше 2 м. 

• При закладці масиву на рівних місцях і малих схилах восени проводять відвальну оранку на глибину 60-70см, перед цим вносять 30-40 г гною або по 40-120 кг азоту, фосфору та калію на 1 га.
• Площа живлення для звичайного горіха – 14х14 м, скороплідного – 8х6 м.
• При посадці звичайного горіха з великою площею живлення висаджують ущільнювачі – сливу, аличу, персик, вишню, яблуню та грушу на карликових підщепах. Через 15-20 років ущільнювачі видаляють.
• На присадибних ділянках волоський горіх висаджують на значній відстані від інших плодових культур, щоб дерева не затіняли один одного.
• Перед перекопуванням ґрунту вносять 4-6 кг гною, 100-150 г суперфосфату та 30-35 г калійної солі на 1 м².
• У посадочні ями 80х70 см вносять 8-10 кг гною.

Посадка 

Горіхи садять восени та навесні. Перед посадкою вирізують пошкоджене коріння.

Підсохлі саджанці замочують у воді на 2 доби висаджують, заглиблюючи кореневу шийку на 3-5 см. Надземну частину саджанців горіхів після посадки не обрізають, видаляють лише бічні гілки штамба на висоті 70-80 см від поверхні ґрунту.

Після посадки саджанці поливають (3-4 відра на одну рослину). Впродовж весни та на початку літа полив повторюють 2-3 рази. Пристовбурні лунки бажано мульчувати.

Формування та обрізка 

Саджанці горіха волоського формують за ярусною або розріджено-ярусною системою зі штамбом заввишки 70-80 см і 6-8 основними гілками на відстані 60-80 см одна від одної. Під час росту проріджують крону, видаляють зайві та сухі гілки.

Однак скороплідна форма горіха волоського відрізняється не тільки помірною висотою (6-8 м, тоді як звичайний оpex 15-30 м), а й габітусом. Тому вона вимагає більш ретельної обрізки. 

Форма крони компактна, округла, нижні гілки розташовані близько від землі, діаметр її практично дорівнює висоті дерева, іноді вона має кущову форму. Щоб надати кроні потрібної форми, необхідна обрізка. Щорічно слід видаляти кореневу поросль, проте у разі підмерзання центрального провідника, замість нього можна використовувати поросль.

Несвоєчасне та недобросовісне обрізування дерева віком до 10 років (рідше одного разу на 2-3 роки) призводить до загущення крони, зниження врожайності, погіршення якості плодів. 

Характерну форму мають звані " вузли кущіння ", що виникають частково через вторинне цвітіння. Насамперед видаляють їх, оскільки вони дуже загущають крону. У вторинних пагонах, що пізно розвинулися, деревина не встигає визріти до зими, і вони часто вимерзають. 

Плодоносить горіх на середніх і коротких пагонах, проте їх потрібно проріджувати, щоб підвищити освітленість внутрішньої частини крони. 

До шести років центральний провідник дерева повністю сформований і його висота буде стабільною. До 10-річного віку знижується інтенсивність пагоноутворення і дерево можна обрізати раз на 5-6 років, що сприяє омолодженню крони.

Обрізку проводять восени, одразу після збирання врожаю, і поєднують з фітосанітарною обробкою.

У Киргизії її проводять у жовтні-листопаді, після повного опадіння листя, коли припиняється соковиділення у місцях зрізів; у Західній Україні у квітні-травні (для посилення плодоношення, нормування гілок у кроні та щорічного приросту молодих пагонів); за народним звичаєм обрізку проводять після збирання зернових.

Вважається, що граничний вік скороплідної форми горіха – 20-25 років. В умовах Лісостепу України горіхи скороплідних форм виростають колекції вже понад 70 років, що свідчить про довговічність дерев. Горіхи відрізняються досить високою продуктивністю (15-18 кг з одного дерева) і гарною якістю плодів.

Природно, при відповідному догляді (удобрення ґрунту, регулярний полив, санітарна омолоджуюча обрізка), дерева будуть довго плодоносити. 

Догляд за насадженнями 

У молодих горіхових садах між рядами можна вирощувати овочеві культури. У посушливих районах між рядками містяться під чорною парою. Під час вегетації проводять 5-6 культивації. Восени ґрунт перекопують або переорюють. 

Зрошення 

Регулярні поливи застосовують у посушливих районах степових областей, а вибірковий полив – у лісостепових районах, залежно від погодних умов. При зрошенні потрібно зволожити ґрунт на глибину 70-80 см, де розташовується переважна більшість коренів. Для цього на 1 м за один полив потрібно дати 3-4 цебра води.

Полив проводять лише у першій половині літа, коли дерева споживають велику кількість води.

• Орієнтовні терміни поливу: у молодих садах перший полив – на початку червня, другий – у першій половині липня, третій – у першій половині серпня.
• У плодоносних садах поливи проводять: у Степу – перший через 1-2 тижні після цвітіння, другий - четвертий – через щомісяця: у Лісостепу перший – через півтора місяці після цвітіння, потім у ті самі терміни, що у Степу. 

Якщо восени випадає невелика кількість опадів, наприкінці листопада дерева необхідно полити, це так званий вологозарядковий полив. 

Під одне дерево, залежно від віку та вологості ґрунту дають наступну кількість води: 3-5-річне дерево – 10-15 відер: 8-10-річне – 30-40 відер на один полив.

Після кожного поливу, як вода вбереться в ґрунт і його поверхня злегка підсохне, проводять культивацію або ручне розпушування.

Хвороби

У разі захворювання дерев волоського горіха бурою плямистістю, або марсонією, яка пошкоджує листя, молоді однорічні пагони та зелені заплідні пагони, необхідно 3-4 рази (через кожні 15-20 днів), починаючи ранньою весною і до розпускання листя, обробляти посадки 2%-ним нітрофеном. Влітку посадки обробляють 1%-ною бордоською рідиною.

Восени опале листя спалюють, ґрунт переорюють (або перекопують) на глибину 20-25 см.

Збір плодів 

• Плодоношення звичайного волоського горіха починається на 5-8-й, а скороплідного – на 3-4-й рік після посадки.
• Горіхи потрібно знімати тільки після їх повного дозрівання, інакше ядро при висиханні зменшується і погіршується збереження плодів.
• Горіхи знімають, коли тріскається їхня зелена оболонка і вони починають падати на землю.
• Знімають вибірково (2-3 рази).
• Після збирання плоди очищають від оболонки, промивають та сушать на сонці.
• Зберігають у прохолодному та сухому приміщенні при температурі 10 °С. При температурі 3 °С горіхи можна зберігати більше року, а в холодильнику при 0 °С – 2-3 роки.
• Залежно від сорту та кліматичних умов горіхи збирають у вересні, скороплідні дозрівають зазвичай наприкінці серпня – на початку вересня.

Ірина Кудренко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com