Улюблений любисток: цілющі та харчові властивості рослини, вирощування та збір сировини

Любисток (Levisticum officinale Koch.) – багаторічна трав'яниста рослина родини селерових (Apiaceae) заввишки до 2 м. Має потужну розетку соковитих різьблених прикореневих листків на довгих черешках. Гіллясте квітконосне стебло любистка пустотіла всередині. Суцвіття – багатопроменеві парасольки. Насіння має сильний характерний аромат. 

Любисток - морозостійка та посухостійка рослина. Невимогливий до родючості ґрунтів, проте на добрій землі при рясному зволоженні може вражати своїми гігантськими розмірами. Рослини чудово зимують в умовах України, починають відростати дуже рано навесні, дають добрий урожай. 

У листі любистока містяться фітонциди, вітаміни С, Р, В, каротин, мінеральні солі; у коренях - цукри, органічні кислоти, мінеральні солі, крохмаль, смолисті та біологічно активні речовини. Усі частини любистка містять ефірну олію (у листі її до 0,25%, у корінні — до 0,5%, у плодах — 1,5%), яка використовується в парфумерній промисловості та медицині. 

Настої та відвари листя використовують при водянці та порушеннях сольового балансу організму як сечогінний засіб, при невралгіях, хворобах серця та шлунково-кишкового тракту. Відвар коренів використовують при лікуванні захворювань шкіри, для швидкого загоєння ран та зміцнення коренів волосся.

Практично всі частини рослини – листя, стебла, коріння та плоди – можна використовувати в кулінарії:

Молоде листя протягом усього періоду вегетації – для супів, бульйонів, салатів, соусів до овочевих, м'ясних та рибних страв.

• Приємний пікантний присмак має зелена олія, приготована з любистком.
• Сухозасолена суміш з любистку, петрушки, цибулі, чебрецю, розмарину та гіркого перцю може стати в нагоді на кухні протягом усього року.

Коріння любистка використовують як свіжим, так і висушеним у супах, соусах, стравах з круп. Сухе коріння, розмелене в порошок, надає страві приємного грибного аромату. Дрібка такого порошку покращить смак пісного борщу, зробить неповторною рибну юшку. 

Використовують корінь і для ароматизації кондитерських виробів, чайних сумішей, маринадів та напоїв. Висушений корінь має тендітну консистенцію і легко розмелюється на порошок.

Зі стебла варять варення і готують цукати.

Плоди використовують при квашенні огірків, кабачків, капусти. 

В Україні любисток знали та любили здавна. У селах дівчата мили волосся настоєм любистка, який надавав пряний аромат та незвичайну м'якість волоссю – “щоб хлопці любили”. В українських народних піснях оспівані “чорні коси, скупані у любистку” та теплі українські вечори, які “пахнуть любистком та м'ятою”. 

Розмножується любисток насінням і вегетативно – поділом старих кущів і кореневими живцями.

Насіння висівають широкорядним способом з міжряддями 60-70 см.

• При сівбі наприкінці квітня сходи з'являються приблизно через 30-35 днів.
• При сівбі під зиму (одночасно з посадкою часнику) сходи з'являються у квітні наступного року. 

Під час першого прополювання сходи проріджують, залишаючи по дві рослини в гнізді на відстані 40-60 см одна від одної. Протягом вегетації регулярно знищують бур'яни та розпушують ґрунт.

На початку інтенсивного росту листя проводять підживлення рослин мінеральними добривами. Для цього на цебро води беруть 1 ч. ложку сечовини чи аміачної селітри, по 1 ст. ложці суперфосфату та калійної солі. Добре вилити під рослини по 3-4 л розчину коров'яку (1 л коров'яку на відро води). 

Листя любистку можна заготовляти у перший рік життя рослин. Коріння починають копати і заготовляти восени на другий рік життя рослини.

Якщо для заготівлі необхідне молоде листя, то для того, щоб воно постійно відростало протягом вегетаційного сезону, квітконоси потрібно регулярно видаляти.

Сушать заготовлену сировину при температурі не вище 40 °С, товсте коріння при цьому зазвичай розрізають уздовж. Зберігають сировину в темному, прохолодному місці, найкраще – в герметично закритому посуді.

Щоб забезпечити сім'ю цією пряністю, достатньо вирощувати на присадибній ділянці 3-4 рослини. 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com