На потрібне місце, з усіма умовами: основи посадки лохини високорослої

Основні вимоги до умов вирощування 

Лохина високоросла – багаторічний листопадний кущ з товстими (3-4 см в діаметрі і більше), міцними, сильно розгалуженими гілками висотою від 0,8 до 2,0 м і вище, в залежності від сорту.

Коренева система мичкувата, густо розгалужена, розташовується у верхньому шарі ґрунту і не має кореневих волосків. Більшість коренів розташовується в зоні, що відповідає діаметру крони куща, у 40-сантиметровому шарі ґрунту. Коріння починає рости навесні, коли температура ґрунту досягає 5 °С, що часто збігається з набуханням бруньок. Коріння росте до кінця весни, потім його ріст припиняється. Восени ріст коріння відновлюється і відбувається це в період від збирання врожаю до листопада, доки температура не впаде до 5 °С.

У природних умовах росту рослина живиться за допомогою ендотрофної мікоризи – грибка, з яким живуть корені (так званий симбіоз). Багато поживних речовин перебувають у ґрунті у формах, важкодоступних для засвоєння рослинами. У цьому випадку допомагає мікориза, за допомогою якої ці речовини перетворюються на форми, доступні для засвоєння. Для нормальної роботи мікоризи потрібно підтримувати оптимальний рівень рН (не більше 3,4 – 4,8 одиниць).

Тому однією з найважливіших умов успішного вирощування лохини є кислотність ґрунту, яка має бути сприятлива для мікоризи (а саме РН ґрунту від 3,4 до 4,8).

Досвід вирощування високорослої лохини на верхових торфовищах підтверджує зроблені вченими висновки про те, що вона не виносить застою води. При затопленні посадок під час вегетації через кілька днів рослини гинуть. У той же час при вирощуванні на піщаних, легко проникних для води ґрунтах рослини лохини страждають від нестачі вологи, якщо протягом декількох днів поспіль стоїть спекотна сонячна погода. Через тривалу посуху (два тижні і більше) рослини засихають. 

Найкраще лохина росте і плодоносить при вологості ґрунту в межах 60-70% від повної польової вологоємності (як, власне, і більшість овочевих культур).

Крім води дуже важливою є наявність у ґрунті повітря, адже кисень потрібен рослинам не менше, ніж вода. У шарі ґрунту, де поширена коренева система, повинен постійно відбуватися газообмін та насичення киснем. Для більшості рослин нормою вважається вміст повітря у ґрунті не більше 15-20 % від його обсягу. Надлишок вологи у ґрунті веде до витіснення з нього повітря, без якого порушується життєдіяльність рослин. У коренях відбувається накопичення продуктів метаболізму та отруєння ними рослин, що зрештою призводить до їх загибелі. Тому ґрунт для вирощування лохини повинен бути добре повітропроникним. 

Лохина високоросла – світлолюбна рослина. Незначне зниження освітленості спричиняє зниження врожаю, а також зменшується кількість квіткових бруньок, що закладаються в поточному році. Це, у свою чергу, призводить до зниження врожаю наступного року.

Високий рівень освітленості рослин наприкінці квітня – на початку травня (тобто на початку вегетаційного періоду) створює передумови для розвитку рослин і формування високого врожаю.

У червні, липні та серпні при хорошій освітленості кущів йде інтенсивна закладка квіткових бруньок урожаю наступного року, а також формування та дозрівання врожаю поточного року. 

Вибір місця посадки 

Отже, лохина віддає превагу сонячним місцям.  Її можна посадити і в напівтіні, але тоді рослина даватиме набагато менший врожай, а якість плодів значно погіршиться: зменшиться вміст цукрів, знизиться лежкість і т. д. Крім того, взимку можливе обмерзання пагонів. У затінених місцях період росту пагонів лохини значно подовжується, і вони не завжди встигають здерев'яніти до зими.

Всі сорти лохини, як і дикорослі види, люблять легкі кислі ґрунти. Вони чудово ростуть на торфовищах, пісках і супіщаних субстратах з листяною перепрілою підстилкою, що значно покращує водний режим і родючість землі. Такий ґрунт можна створити на садових ділянках використовуючи торф, листя, кору, тирсу або інші подібні матеріали, довівши кислотність (рН) до 3,5-4,5 одиниць.

Не можна висаджувати лохину на землях, які розташовані дуже низько, тому що тут існує небезпека заболочування. У лохини, що тривалий час росте в ґрунті з надмірною кількістю вологи, ушкоджуються корені (через нестачу кисню порушуються процеси дихання та обміну речовин, що веде до загнивання та відмирання коренів). Аналогічні явища спостерігаються при вирощуванні рослин на важких глинистих ґрунтах. Крім того, у низинних місцях під час пізніх весняних заморозків ушкодження рослин буває інтенсивнішим. 

Схема посадки 

Після вибору місця посадки приступають до розбивання ділянки. Краще і найпростіше розміщувати кущі правильними рядами, орієнтуючи для повнішого використання сонячного світла з півночі на південь.

Обов'язково враховують відстань у рядах та між ними, щоб забезпечити площу живлення 1,5-2 м² на кущ. Крім того, враховують використання агрегатів та механізмів, необхідних для догляду за насадженнями (у тому випадку, якщо висаджують велику кількість рослин з метою виробництва ягід). 

• У зв'язку з цим відстань між рядами може бути від 1,5 до 3,0 м. 
• Відстань між кущами у ряду залежить від сортових особливостей. Низькорослі сорти висаджують на відстані 0,6 м один від одного, середньо і сильнорослі – на відстані 0,8-1,2 м.
• Для отримання ягід великого розміру, за умови щорічної обрізки, оптимальна відстань між кущами в ряду – 0,8 м.

Підготовка посадкової ями 

Після розбивки приступають до підготовки посадкових ям. Бажано зробити це завчасно, за 2-3 тижні до посадки, щоб ґрунт встиг осісти.

Ями зазвичай роблять круглими, з вертикальними стінами. Розміри визначаються залежно від сорту лохини, типу ґрунту та глибини залягання ґрунтових вод.

Для легких суглинків з глибиною залягання ґрунтових вод більше 2 м розмір посадкової ями в діаметрі становить не менше 60 см, а глибина 40 см.

На важких суглинистих ґрунтах ями роблять ширшими і меншою глибини (15-20 см), бо після опадів або надлишкового поливу вода в глибоких ямах застоюватиметься і псуватиме кореневу систему. У глинистому ґрунті дно та стінки ями стають щільними, а значить важкопроникними для повітря та води, тому поверхню слід злегка розпушити.

На важкому глинистому грунті саджанці лохини треба висаджувати в гребені, тобто яму копати глибиною близько 10 см і в цьому місці насипати пагорб з торфу, піску, соснової тирси, в середину якої висадити рослину (тобто так, щоб коренева система була майже на рівні поверхні ґрунту, а зайва вода могла стікати у міжряддя). Саджанець у цьому випадку заглиблювати не варто, а після посадки навколо нього насипати тирсу шаром 10-15 см.

Посадкову яму звільняють від "рідного" ґрунту і заповнюють підготовленим раніше кислим субстратом (верховим кислим торфом або сумішшю верхового кислого торфу, соснової тирси, хвойного опаду і піску), додають 40-60 г сірки, 40-50 г суперфосфату, ретельно перемішують.

Щоб довести рН приготовленого субстрату до 3,5-4,5, можна використовувати, наприклад, сірку (40-60 г на одну посадкову яму). Якщо немає сірки, то добре підійде для цього готовий електроліт для кислотних акумуляторів (не плутати з кислотою для приготування електроліту!). Його розводять водою (3-5 мл на 1 л води) і проливають субстрат до повного змочування (норма витрати – 1-2 відра на посадкову яму). 

Можна використовувати розчини інших кислот. Наприклад, можна розчинити лимонну або щавлеву кислоти із розрахунку 1 ч. ложка на 3 л води. Можна 100 мл 9%-ної оцтової або стільки ж яблучної кислоти розвести в 10 л води.  Всі ці розчини сприяють нормалізації рН ґрунту та їх можна використовувати для підкислення субстрату у процесі вирощування лохини.

Посадка

Найкращим садивним матеріалом є 2-річні саджанці із закритою кореневою системою (у пластикових горщиках). 

Особливістю посадки таких рослин є те, що проводити цю операцію можна впродовж усього року.

Адже ви, не пошкоджуючи коріння, просто виймаєте рослину з контейнера і саджаєте її в заздалегідь підготовлену яму, як це робите з кімнатними рослинами, перевалюючи їх із меншого горщика в більший.

А якщо під вже куплений саджанець яма ще не готова, в такому горщику рослина проживе кілька місяців, поки приготування до посадки не буде закінчено, тільки не забувайте регулярно поливати її.

• Перед посадкою горщики з рослинами на 10-15 хвилин занурюють у ємність із водою. Після цього рослини обережно виймають із горщиків.
• Якщо коріння щільно обплело землю, то краще його розім'яти руками і розправити горизонтально, інакше через кілька років рослина загине.

Справа в тому, що при вирощуванні в горщику протягом 3-4 років коріння, за відсутності площі для поширення, підгинається всередину замість того, щоб розростатися вшир і вибитися за межі щільної грудки. В результаті ріст кореневої системи поступово припиняється та рослина гине.

Щоб цього не сталося, коріння потрібно обов'язково розправити.

• Саджанці лохини можна посадити на 5-6 см глибше рівня ґрунту в горщику.
• Їх поміщають у підготовлену перед посадкою лунку і засипають підготовленим раніше субстратом, зазвичай не вносячи інших добрив. Саджанець при цьому трохи струшують, щоб субстрат заповнив усі порожнечі. 
• Потім яму остаточно засипають приготованим раніше субстратом, навколо кущика роблять лунку та поливають.
• Після поливу лунку мульчують сосновою тирсою, хвоєю або подрібненою сосновою корою (шаром 8-10 см), щоб зменшити випаровування вологи.

Після посадки наземну частину саджанця обрізають, видаляючи тоненькі дрібні гілочки і залишаючи 1-2 сильних вертикальних пагони.

Через 10-14 днів після посадки (навесні) потрібно підживити рослину комплексним добривом з кислою реакцією (наприклад, для азалій та рододендронів). 

Олександр Шеїн, Олена Тутова 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора