Пишний розарій: проста класифікація груп та видів троянд

Що варто знати новачкові про різноманіття троянд? У декоративному садівництві найчастіше використовують наступні  групи (ми наводимо спрощений варіант для квітникарів-початківців): 

1. Видові троянди або шипшини (Rosa) знайдені колись людиною в природі та принесені до саду. Особливо багато видів росте у субтропічних областях Південно-Східної Азії. Ці «одомашнені» троянди пізніше використовувалися для схрещування та отримання гібридів із корисними властивостями.

Вчені налічують близько 350 видів диких шипшин, які бувають різного розміру – від карликів заввишки 15-30 см до плетистих з тонкими пагонами, що стеляться по поверхні ґрунту або піднімаються по стовбурах дерев на висоту 10 м і більше, чіпляючись шипами.

У наш час близько 90% рожевої олії, що застосовується в парфумерії, видобувається з вирощуваного на промислових плантаціях у Болгарії різновиду дамаської троянди – казанлицької (R. damascenа var. trigintipetala). Серед найбільш затребуваних у декоративному квітникарстві України невибагливі види: троянда зморшкувата (R. rugosa) з рожевими, білими квітками та великими, м'ясистими плодами, троянда корична (R. majalis), троянда колюча (R. spinosíssima) та тр. ксантина (R. xantina) з жовтими квітками, рідше — багатоквіткова, сиза, блискуча, біла, галльська (французька), альпійська та ін. Ці види використовують для створення колючих живих огорож, отримання ароматних пелюсток, збору вітамінних плодів і як невибагливі декоративні лаштунки. 

2. Старовинні троянди досі культивуються у садах. Перші зображення квіток троянди знаходили у пам'ятниках культури Ассирії та Вавилону (4–5 тис. років до н.е.), у Стародавній Персії (Ірані) почалося їх культивування, звідти троянди продовжили свою ходу Стародавньою Грецією та Римською Імперією до Єгипту. У садах Західної Європи троянди з'явилися у V–VI ст., а XIV в. у Франції відкрилися спеціалізовані розплідники, які займалися їх селекцією та вирощуванням.

Сорти старовинних троянд (гальські, бенгальські, бурбонські, мохові та ін.) відрізняються прекрасним ароматом, невибагливістю, але мають суттєвий недолік – одноразове цвітіння на початку сезону. Багатьом із вас знайома троянда столиста (R. centifolia) родом зі Східної та Малої Азії, яку в Україні часто вирощують та називають «чайною».

3. Чайно-гібридні троянди – найпопулярніша група. Сьогодні 90% світових продажів троянд на зріз та посадкового матеріалу становлять саме чайно-гібридні троянди.

Перший сорт La France був створений 1867 р. у Франції селекціонером Гійо. Більшість сортів з махровими квітками (від 20 до 128 пелюсток, наприклад, у сортів Memoire і Dame de Coeur), діаметр квітки від 8 до 16 см, розкриваються поодиноко або в невеликих суцвіттях (3-5 шт.) на квітконосі довжиною 80 см і більше. Цвітуть ці троянди майже безперервно чи кількома хвилями.

В результаті погоні за ідеальною формою квітки та забарвленням, на жаль, багато сортів чайно-гібридних троянд втратили аромат та невибагливість.

Вибираючи сорт, звертайте увагу не тільки на фото квітки, але й такі важливі характеристики, як ароматність, стійкість до хвороб, висота куща, оскільки самі кущі з самотніми квітками на кінцях довгих пагонів (до 2 м) у квітнику, з точки зору загальної композиції, виглядають не дуже привабливо. Прекрасний сорт Августа Луїза (Augusta Luise) селекції Таntau підкорює густомахровими, величезними, рожево-персиковими квітками, які схожі на пишну сукню придворної дами, а також божественним ароматом, при цьому кущ компактний, міцний і невибагливий. 

4. Поліантові троянди мають компактний кущ заввишки 30-45 см (зрідка 60 см), протягом усього сезону майже повністю покритий щитковидними суцвіттями з безлічі дрібних махрових або напівмахрових квіток, забарвлених у всі відтінки білого, рожевого та червоного. Чудово підходять для створення масивів, бордюрів, висадки вздовж доріжок, групами та поодинці. 

Можна рекомендувати популярні сорти: Border King з напівмахровими (до 16 пелюсток) сунично-червоними з білим центром квітками, діаметром до 6 см, зібраними в великі суцвіття по 40-45 квіток і The Fairy – цвіте майже безперервно напівмахровими блідо-рожевими квітками, зібрані в китиці над блискучим зеленим листям. Сорти стійкі до борошнистої роси, зимостійкі.

5. Троянди флорибунда (Floribunda) особливо добре підходять для створення масивів, бордюрів, завдяки компактному кущу (0,3-1 м), рясному, майже безперервному цвітінню, зимостійкості та стійкості до захворювань.

Квітки середнього розміру (6-10 см у діаметрі), найрізноманітнішого забарвлення, зібрані в суцвіття по 3-25 шт., можуть бути прості 5-пелюсткові, напівмахрові та махрові. Розмір квіток менше, ніж у чайно-гібридних троянд, але тривале цвітіння з лишком компенсує цей недолік. Кращі сорти, з випробуваних багаторічною садовою практикою: біла з ніжним рум'янцем троянда Aspirin, пристрасна жовто-жовтогаряча Rumba і насичена бордова Tornado. Нещодавно в Україні з'явився біло-малиновий сорт Jubile du Prince de Monaco французької фірми Meilland, що вже встиг підкорити серця любителів троянд. 

З цієї групи пізніше виділили бордюрні троянди (невисокий, компактний кущ) і дуже модні сьогодні троянди-спрей, у яких на одному міцному пагоні в суцвітті розкривається до 15 квіток, утворюючи практично готовий букет.

6. Мініатюрні троянди формують кущ заввишки 30-45 см, покритий дрібним густим листям і мініатюрними, витонченими (2-4 см у діаметрі) простими, напів- або махровими квіточками найрізноманітніших забарвлень. Квітки можуть бути одиночними або зібраними у невеликі суцвіття.

Мініатюрні троянди часто можна знайти у продажу навіть у супермаркетах. Такі трояндочки хоч і виглядають іграшковими, але досить морозостійкі і добре ростуть у відкритому ґрунті. Підходять для невисоких огорож, обрамлення та переднього плану квітника, для вирощування в контейнері на балконі або терасі. 

7. Високорослі троянди груп грандіфлора, паркові, шраби утворюють великий кущ заввишки 1-2 м, з міцними пагонами, вкритими шипами. Слід звернути увагу на понад 200 сортів англійських троянд Девіда Остіна, які завойовують популярність у всьому світі завдяки розкішній формі куща, красивій ностальгійній будові квітки з широким спектром забарвлення, ремонтантності, а головне – незрівнянному аромату старовинних троянд.

Високорослі троянди в саду вирощують і в якості поодиноких акцентів, оскільки вони вимагають багато місця для розкішного цвітіння, і для створення масивів, вільних живоплотів, що не втрачають своєї привабливості навіть після відцвітання завдяки яскравим плодам. 

8. Плетисті троянди відрізняються довгими виткими пагонами і цвітуть (залежно від сорту) простими або махровими квітками на пагонах поточного або минулого сезону. Раніше плетисті троянди здебільшого були одноразово квітучими, але сучасні сорти можуть цвісти кількома хвилями або майже безперервно. Купуючи плетисту троянду, пам'ятайте, що для росту і рясного цвітіння їй знадобиться міцна опора, обрізка, а для багатьох сортів ще й укриття батогів на зиму. 

9. Штамбові троянди – не окрема група сортів, а спеціально створювана форма, що складається з двох частин: штамба – підщепи (шипшини) і квітучої крони – прищепи (сортової троянди).

Крона потребує звичайного догляду, як і за всіма сортовими трояндами: обрізка, видалення відцвілих квіток, обробка від хвороб і шкідників, а на штамбі необхідно регулярно видаляти бічні пагони шипшини. Дуже важливо надійно вкривати штамбові рослини на зиму, оскільки місце щеплення – найвразливіша їх частина. Багато хто навіть викопує на зиму штамбові рослини і зберігає в підвалі. Можна також нагнути штамб до землі та зверху вкрити ялиновим лапником, нетканими матеріалами або будь-яким іншим традиційним способом. Навесні рослину відкривають поступово, за кілька прийомів і оберігають від сонячних опіків.

Вікторія Рой 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора