Вирощуємо стручковий перець: червоний, гіркий, пекучий

Гострота перцю визначається наявністю в плодах алкалоїду капсаїцину.

Найбільше його в гострих сортах (до 0,8%), менше – в солодких (близько 0,08%). Сьогодні вважається, що саме капсаїцин, що надає плодам гостроти, затримує ріст тих органів рослини, в яких він накопичується. Тому самі гіркі, найпекучіші плоди перцю виявляються найдрібнішими, стручковидними.

Гіркий дрібноплідний перець вперше з'явився в Європі, коли корабельний лікар Христофора Колумба привіз і подарував королеві Іспанії дивовижні прянощі.

Спочатку, як і на батьківщині перцю (в Центральній і Південній Америці), його використовували як пряну, лікарську і декоративну рослина. Іспанські аристократки часто прикрашали червоними глянсовими стручками перцю одяг і капелюшки. У культуру він був введений в XV ст., там же - в Іспанії, а в XVI ст. поширився по всій Європі як "іспанський перець". Пізніше на європейський континент завезли і чилійський гострий великоплідний перець, який, на відміну від дрібноплідного, мав більш витягнуту форму і злегка закручену верхівку у плоду.

Про їдучість перцю ходили легенди. У 1532 р. на річці Оріноко індіанці перемогли з його допомогою конкістадорів, посипавши тліюче вугілля меленим перцем. Їдкий задушливий дим змусив супротивника відступити.

Плоди гострого перцю в промислових умовах різали в гумових рукавичках, щоб соком не обпекти шкіру, а мололи, захищаючи ніс і очі марлевою пов'язкою. Пізніше, однак, помітили, що у робітників, які розмелюють та подрібнюють перець, не буває нежиті, і вони не страждають на хвороби органів дихання.

Згодом виявили ще одну чудову властивість – гіркий перець запросто справлявся з "морською хворобою". Під час шторму досить було проковтнути трохи вогняно-пекучого зілля, і нудоту як рукою знімало.

Поступово гіркий перець набував великої популярності, в медицині його почали використовувати для виготовлення перцевих пластирів, гірчичників, застосовувати зовнішньо при ревматизмі, радикуліті, міозиті (розтягненні), невралгії. Мазь, що містить гострий перець, виявилася досить ефективною при обмороженні.

З давніх-давен використовували перець як рослинний інсектицид: в будинках, де зберігалися бордово-червоні пекучі стручки, зникали клопи. Гіркий перець – надійний помічник городника в боротьбі з попелицями, слимаками та іншими шкідниками овочевих культур. Настоєм перцю обприскують уражені рослини, поливають ґрунт в місцях скупчення шкідників.

Оскільки батьківщина гострого перцю – тропічні райони Центральної Америки, він вимогливий до тепла і світла. Але листя у нього неопушене, тому, на відміну від інших пасльонових, перець гірше переносить спеку і високу вологість повітря. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин 25-27 °С. При температурі нижче 13 °С ріст їх припиняється, а зниження температури до 0-5 °С може виявитися згубним для рослин. Сорти гіркого підвиду більш теплолюбні, ніж солодкі, відрізняються більш тривалим вегетаційним періодом. 

Для плодоутворення перцю необхідно не менше 90 днів з середньою температурою вище 15 °С.

Тому кращими для його культури вважаються південні області України. Але і там досвідчені городники не поспішають висаджувати його в поле. До цього дня збереглася народна приказка "Краще посадити на тиждень пізніше, ніж на день раніше".

І до родючості ґрунту гіркий перець вимогливіший, ніж солодкий. Кращі для нього добре аеровані, з високим вмістом гумусу, середнього механічного складу ґрунти з нейтральною або слабокислою реакцією. Не переносить засолених і кислих ґрунтів (рН не повинна бути вище 5,5). Якщо перець вирощують на вилужених чорноземах, темно-каштанових, важко- і середньосуглинистих ґрунтах, необхідно вносити органічні добрива (гній).

Вносити гній найкраще під попередник (за 1-2 роки до висадки перцю) або використовувати як добриво перегній.

При безпосередньому внесенні гною, як і при надмірній кількості азотних добрив, спостерігається "жирування" рослин – посилений розвиток бадилля на шкоду плодоутворенню.

Гострий перець набагато легше, ніж солодкий, переносить посуху, але без зрошення різко знижується врожай. Разом з тим він не переносить перезволоження. 

Виявлено, що перець, на відміну від багатьох овочевих культур, не боїться озону, тому в грозове літо урожай плодів може підвищуватися. 

У перця часто спостерігається опадання квіток і зав'язі.

Причини можуть бути різними: екстремально низька або дуже висока температура повітря, нестача вологи, сильне затінення рослин, особливо небезпечне при настанні прохолодної погоди, коли різко знижується приплив органічних речовин до генеративних органів. Якщо впродовж кількох днів стоїть спека 30-35 °С, запаси води в ґрунті різко знижуються, росте випаровування її з листя, починається відтік води з генеративних органів. Рослини пригнічуються, зупиняються в рості, а бутони, квітки і зав'язі масово осипаються.

Вирощують гострий перець майже так само, як солодкий. 

Найкраще місце для нього – добре освітлені сонячні ділянки, захищені від пануючих вітрів. Попередниками можуть бути будь-які овочеві культури (баштанні, бобові, капуста, коренеплоди), за винятком пасльонових, після яких слід розміщувати перець не раніше ніж через 4-5 років, оскільки у них однакові хвороби і шкідники (наприклад, колорадський жук). Небажані попередники для перцю – кукурудза і багаторічні трави, після яких підвищується зараженість ґрунту дротяником.

Гострий перець, як і солодкий, вирощують в основному розсадним способом. Щоб попередити витягування сіянців, після появи сходів потрібно на 3-4 дні знизити температуру повітря до 16-17 °С, після чого повернути до оптимального значення. При ознаках чорної ніжки розсади слід посилити аерацію коренів рослин, розпушити міжряддя.

У відкритий ґрунт розсаду висаджують в 50-55-денному віці. Готова до висадки розсада повинна бути здоровою, мати у висоту не більше 20-25 см, 7-12 справжніх листків і перші бутони.

Під час висадки розсади слід в кожну лунку внести 20-25 г (столову ложку) суперфосфату.

Елементи живлення засвоюються рослинами нерівномірно – основну кількість азоту, фосфору і калію рослини поглинають від початку цвітіння і до кінця плодоношення.

Найбільша потреба в азоті відзначається, починаючи з 40-45-го дня після посіву. У цей час рекомендується зробити перше підживлення коров'яком, можна додати 1 чайну ложку сечовини або аміачної (кальцієвої) селітри – на рослину. Після цвітіння азотні добрива, особливо аміачну селітру, слід виключити з підживлення, щоб уникнути накопичення в плодах нітратів. 

Ознаки нестачі азоту (тонке стебло, втрата забарвлення листя) і надлишку (жирування рослин) чіткіше проявляються на рослинах в холодну  дощову погоду. Під час спеки рослини частіше страждають від нестачі калію і фосфору, у них осипаються квіти, плоди, утворюються короткі міжвузля. 

У перця є цікава особливість, не знаючи про яку, багато городників замість солодкого перцю отримують тонкостінні плоди витягнутої форми з відчутною гіркотою. 

Перець – факультативний самозапилювач, але розкриті квітки привертають бджіл, тому можливе часткове перехресне запилення (3-25% рослин), яке залежить від багатьох чинників: вітру, вологості і температури повітря, типу ґрунту і т. . 

• Під час цвітіння відбувається часткове запилення солодкого перцю пилком гострого, алкалоїд капсаїцин потрапляє в зав'язь, гальмує ріст плодів і надає їм гостроти, хоча і значно меншої, ніж у гіркого.

Ця ознака непостійна. Якщо в фазі цвітіння негайно видалити рослини гострого перцю з ділянки, гострота у солодкого поступово зникає. Але це дуже складно, адже до появи плодів відрізнити рослини перцю за зовнішнім виглядом не завжди може навіть фахівець.

Єдиний вихід – просторова ізоляція посадок гострого і солодкого перцю (не менше 50-300 м). Що стосується відстані, то це питання спірне, досі пір вчені не прийшли до єдиної думки. Зрозуміло одне: чим більше відстань між цими двома видами, тим менше гіркоти накопичується в солодкому перці.

А що ж робити, якщо на присадибній ділянці неможливо дотриматися просторової ізоляціі і велика ймовірність отримання солодкого перцю з гіркотою?

• По-перше, потрібно, якщо це можливо, пересадити солодкий перець подалі від гіркого.
• Інший вихід: вибракувати крайні рослини солодкого перцю, які зазвичай найбільше страждають від небажаного сусідства.
• Можна також вирощувати солодкий перець під поліетиленовою плівкою, щоб заблокувати доступ комах і нейтралізувати дію вітру, виключивши можливість перехресного запилення.

У нас в країні поширені два сорти гострого перцю вітчизняної селекції – Український гіркий і Харківський. Обидва вони виведені Інститутом овочівництва і баштанництва УААН. Середньостиглі, плоди конусоподібні, завдовжки 5-7 см (Український гіркий) і 10-13 см (Харківський), середня маса плоду відповідно 8 г і 16-20 г. Смак дуже гострий. Врожайність 70-120 ц/га. Плоди використовуються в біологічній стиглості (зеленими), як спеції при засолюванні овочів, в якості приправ, в технічній (інтенсивно-червоними) – для приготування паприки, горілчаних виробів. 

Гіркий перець в нашій країні майже не вирощують в промислових масштабах, основна частина плодів надходить з приватного сектора. Але ця культура не здає своїх позицій. Гіркий перець вирощують і використовують. Він, як і раніше залишається об'єктом наукової та селекційної роботи. 

Юрій Слєпцов 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com