Де папороть цвіте: види щитників у дизайні саду

Особливості вирощування

Щитники зустрічаються в наших садах повсюдно. У вирощуванні вони невибагливі, але все ж у них є певні вимоги до умов проживання.

Як і всі папороті, щитники тіньолюбиві. На сонці вони «горять», вайї у них підсихають і втрачають декоративність. При цьому рослини сповільнюють ріст і не досягають своїх максимальних розмірів. Найбільш тіньовитривалими вважаються щ. Гольді, щ. крайній і щ. чоловічий.

Папороті добре ростуть на багатих органічними речовинами кислих ґрунтах. Для них підійде, наприклад, ґрунтосуміш з рівних частин садової землі і торфу з додаванням крупного річкового піску (для підвищення водопроникності ґрунту). Підживлювати їх можна в період активного росту, але половинною нормою добрив.

Важливо не перестаратися з додаванням в ґрунт перегною або добрив, їх надлишок може послабити стійкість рослин до різних несприятливих факторів.

Щитники люблять вологу, пересихання ґрунту вони не виносять, тому поливати потрібно не тільки молоді, а й зрілі рослини.

Папороті морозостійкі, відмінно зимують на всій території України. Але з настанням холодів їх все ж краще укрити «ковдрою» з хвойного опаду або кори, як в природних умовах.

А ось спека не для них. Особливо важливо захищати від перегріву кореневу систему рослин. Щоб створити для папороті комфортні умови, землю навколо бажано замульчувати хвоєю або корою хвойних дерев. Такий агрозахід допоможе їм легше пережити і посуху, і спеку, і холоду (запобіжить перегріву рослин, випаровуванню ґрунтової вологи влітку і вимерзанню кореневої системи взимку). 

Хворіють щитники рідко, тільки за несприятливих умов вирощування. Можуть уражатися слимаками, що сильно псує зовнішній вигляд рослин.

Розмножуються видові рослини спорами і вегетативно, а сортові – тільки прикореневими бруньками.

Найпопулярніші види

Щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas), або чоловіча папороть, – один з найкрасивіших видів папороті. Його широко використовують в декоративному садівництві, в якості лікарської сировини, а також для дублення і фарбування шкіри в жовтий колір.

Однак слід враховувати, що це отруйна рослина, зокрема його кореневище. Тому коріння щитника не варто використовувати для самолікування, а також як корм для тварин.

Селекціонери створили безліч сортів щитника чоловічого. Коротенько опишемо зовнішній вигляд деяких з них, щоб ви змогли підібрати найбільш підходящі для свого саду.

Dryopteris filix-mas var. cristata – рослина висотою від 50 до 150 см. Вайї довжиною 20-80 см, довгасті, темно-зелені, з нижнього боку світліші, перисто-складні, з 20-35 парами чергових частин, городчаті по краю, з незагостренними зубчиками. Жилкування виразне.

Crispa – рослина висотою 40-50 см, частки листа сильно зближені.

Crispa Cristata – вайї рослин цього сорту закінчуються гребінцями і сегментами з завитками.

Barnesii – рослини висотою до 80 см, вайї вужче, ніж у видової рослини.

Furcata – вайї неодноразово вильчато діляться, особливо на кінцях.

Linearis – рослина висотою 60-70 см, всі частки вай сильно звужені і стиснуті.

Linearis Polydactylon – дуже ефектна, повітряна, граціозна рослина з вайями, розділеними на незвично вузькі сегменти.

Multicristata – рослина висотою 50-70 см, кінець листа і частки закінчуються гребенями. Squamulosa – рослина висотою 30-40 см, частки листа сильно зближені і гофровані.

Щитник споріднений (Dryopteris affinis) – ще один цікавий вид для тіньових ділянок в вашому саду. У висоту цей вид папороті виростає до 90 см. В північних регіонах вайї відмирають на зиму, а в південних можуть зимувати. Цікаво, що вайї цієї папороті впродовж перших двох років життя закручені у вигляді «равлика». На третій рік вони повністю розгортаються, починають спороносити, а потім відмирають. Розглянемо найбільш цікаві сорти щитника спорідненого.

Congesta – карликовий сорт зі зближеним пір'ям, що перекривається.

Congesta Cristata – схожий на попередній сорт, але кінці пір'я у нього розгалужуються.

Cristata – сорт з дуговидно вигнутими листками, кінці пір'я розгалужені віялом.

Cristata Angustata – сорт з вузькими листям (шириною 7-8 см), кінчики пір'я такі ж, як у сорту Cristata.

Polydactyla – лист широкий, пір'я вузьке, на кінцях з плоскими волотями з майже лінійних часточок. 

Revolvens – рослина з широкими звичайними листами, кінці пір'я загинаються вниз. 

Щитник австрійський (Dryopteris austriaca), або розпростертий, – прекрасна ґрунтопокривна рослина для затінених місць на ділянці. Висота рослин цього виду папороті – до 90 см, в залежності від сорту. Листя у щитника австрійського дельтоподібне, тричі перисте.

Crispa Whiteside – листя широке, густе, світло-зелене. Cristata – кінчики пір'я розділені віялом. Lepidota Cristata – не дуже висока рослина, через тонко надрізане і розгалужене пір'я листя здається волохатим і тривимірним.

Цікаві для застосування в дизайні, але не настільки поширені в культурі такі види папоротей, як щ. тупий, щ. світлий (Dryopteris laeta), щ. гребінчастий (Dryopteris cristata).

Щитники не спричиняє особливого клопоту і може стати оригінальним доповненням для затіненої ділянки саду в масовій або одиночній посадці.

Олена Кукурудза 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора