Рятівне дозарювання: як зібрати та зберегти врожай помідорів у несприятливих умовах

Екстрена евакуація

Завдяки такому прийому можна не тільки отримати максимальну кількість плодів з куща, але і продовжити можливість насолоджуватися ними навіть після закінчення городнього сезону. Плоди, зняті зеленими або бланжевими, повільно дозрівають (хоча на швидкість цього процесу можна впливати) і набувають солодшого смак порівняно з тими, що дозрівають на кущі.

Дозарювання дозволяє:

• розвантажити рослину, щоб вона змогла направити всі сили на наступні плодові кисті;
• збільшити загальну врожайність з одного куща;
• уникнути фітофторозу і плодових гнилей;
• уберегти плоди від розтріскування і заморозків;
• продовжити сезон споживання свіжих помідорів.

Дуже важлива перевага дозарювання – можливисть захистити помідори від фітофторозу і таким чином зберегти повністю весь урожай.

Правда, домогтися цього можна за умови, що всі плоди, які досягли розміру, характерного для певного сорту, будуть зняті з кущів ще до появи перших ознак хвороби.

Побачивши на кущах перші ознаки фітофтори (чорні і сірі плями на плодах або листі), деякі городники починають терміново збирати помідори і розкладати їх по ящиках на дозарювання. На жаль, ці клопоти марні, через тиждень або два зелені плоди в ящиках просто згниють.

Фітофтороз візуально проявляється лише через кілька днів після початку розвитку грибниці. Тому на перших етапах зараження рослини відрізнити здорові плоди від хворих практично неможливо.

Якщо ця напасть з'явилася хоча б на кількох рослинах, зберігати плоди з цієї грядки марно.

Єдине, що потрібно зробити в такому випадку, так це негайно очистити город від видалених з корінням заражених рослин і плодів,  що обсипалися.

У спеціалізованій літературі уражені захворюванням рослини часто рекомендують спалювати, оскільки вогонь здатний знищити джерело зараження. Але на практиці зробити це не так просто, адже сирі (не висушені) рослини і плоди не горять. Саме тому краще за все вивезти їх далеко за межі городу.

Секрети вдалого дозарювання  

Зняті на дозарювання плоди необхідно укладати в ящики за розміром: маленькі – до маленьких, середні – до середніх, великі – до великих. Тоді всі помідори будуть дозрівати відносно одночасно.

Також небажано змішувати зовсім зелені плоди з бурими або тими, що вже почали червоніти. В іншому випадку буде складноодразу помітити  на дні ящика повністю стиглий помідор. А якщо його залишити без уваги, він може зіпсуватися і заразити гниллю сусідні плоди.

Тому на дозарювання зелені помідори укладають із зеленими, бурі – в окремий ящик, а зверху можна покласти плоди, які вже починають червоніти.

Цікаво, що якщо в ящик з зеленими або злегка бурими помідорами підкласти кілька стиглих червоних, плоди почнуть червоніти набагато раніше, ніж зелені у таких же ящиках, але без червонобоких сусідів.

Неважливо, де і як вирощені помідори (в теплиці або відкритому ґрунт), не важливі також їх розмір і форма (грушки, сливки, округлі або великоплідні гіганти), всі плоди можна дозарювати. 

Головне пам'ятати, що чим менша маса плода, тим раніше він дозріє.

Зібрані перед початком холодів зелені плоди можуть зберігатися і поступово дозрівати 2,0-2,5 місяці.

Для цього їх потрібно укласти в ящики (враховуючи ступінь стиглості) і тримати в приміщенні з температурою повітря не вище 10- 15 °С, інакше помідори швидко дозріють і сезон їх споживання в свіжому вигляді продовжити не вийде.

Однак якщо температура буде менше 10 ° С, плоди почнуть псуватися (загнивати). 

Найкраще дозарювати помідори в коморах.

Слід також враховувати, що плоди практично всіх овочів, в тому числі помідорів, ростуть доти, поки у них повністю не сформується насіння. Тільки після цього в помідорі  накопичуються цукор і вітамін C.

Зазвичай помідори починають червоніти через шість тижнів після появи першого маленького плоду. Ранньостиглі сорти дозрівають трохи раніше, а пізні – на пару тижнів пізніше.

Але якщо ви вирощуєте цінний для вас сорт і хочете зібрати насіння, то бажано залишити помідори дозрівати на рослині до повної біологічної стиглості.

Плоди, що зберігаються на дозарюванні, непридатні для збору насіння.

Щоб прискорити процес дозарювання, розмістіть ящики з плодами в приміщенні з температурою 20-25 °С і накрийте їх кришкою або тканиною. У темряві вони будуть дозрівати швидше.

Ідеальні для дозарювання сорти

Для дозарювання вибирайте низькорослі високоврожайні сорти, наприклад, Акварель, Боєць, Малинове Віканте, Кам'яна квітка і ін. Як правило, на рослинах таких сортів одночасно формується від 15 до 30 плодів однакового розміру.

Необхідно акуратно разом з коренем висмикнути кущ із землі і підвісити вгору корінцем під навісом в тіні або в сараї, залишаючи між рослинами вільну відстань.

Деякі сорти помідорів мають дуже ніжну шкірку або травмуються при зніманні з плодоніжки.

Плоди таких сортів не підходять для дозарювання, оскільки пошкоджена в процесі збору шкірка провокує загнивання.

Кемеровець – ранній штамбовий сорт. Висота рослини – до 50 см. Плоди великі, щільні, рожево-малинові, округлі, масою 150-250 г. Урожайність стабільна, плоди можуть зберігатися довго.

Солодкий пончик – ранній сорт з чудовими смаковими якостями. Висота рослини – до 40 см. Плоди округлі, жовті, масою 120-140 г. 

Марфушечка-душечка – середньостиглий дуже врожайний сорт. Висота рослини – 50-70 см. Плоди вирівняні, червоні, круглі, масою 100 г. Для сорту характерне значне і тривале плодоношення.

Акварель – низькорослий штамбовий невибагливий сорт, який майже не потребує уваги городника. Плід – дуже смачна червона м'ясиста сливка масою 100-150 г. Урожайність сорту висока.

Королева – середньостиглий штамбовий високоврожайний сорт. Плоди червоні круглі масою 150-180 г, дуже тугі, не схильні до розтріскування.

Богатир – середньостиглий низькорослий сорт. Потужна рослина дає дуже смачні червоні великі плоди масою 200-250 г, які можуть довго зберігатися.

Анжеліка Мануша 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора