Стародавній, але актуальний: вирощуємо нут

На жаль, сьогодні нут майже повністю витіснений горохом, врожайність якого значно вище. Можливо, в промисловому масштабі це і обґрунтовано. Що ж стосується присадибних ділянок і дач, то зникнення цієї цікавої культури з колекцій любителів – прикра втрата.

Нут – однорічна рослина. Стебла прямостоячі, гіллясті, в нижній частині дерев'яніють, від 12 до 80 см висоти; листя непарно-перисте, 2,2-7 см довжини, з кінцевим непарним листочком; яйцеподібної форми, глибоко-надрізане, з нечисленними великими зубцями; по обидва боки коротко-опушені.

Квітконоси набагато коротше листя, тонкі, закінчуються остю, одноквіткові; чашечка майже правильна, 0,8-1 см довжини, віночок білий, рожевий або блакитно-фіолетовий, 1-2,2 см довжини; боби невеликі, 2-3,5 см довжини, 1-1,7 см ширини, опушені, довгасто-овальні, на верхівці з коротким носиком.

Всередині бобу створюється невеликий надлишковий тиск, завдяки якому боб залишається весь час округлим і пружним.

Якщо дозрілий або зелений боб НЕ пружний і легко мнеться, то насіння всередині нього вже пропало (згнило або запліснявіло).

Насіння від дрібного до середнього розміру, 0,5-1,4 см довжини, 0,4-1 см ширини, може бути чорне, зелене, біле, рожеве, помаранчеве, коричневе, буре, зморшкувате, гладеньке, з коротким відігнутим носиком.

Відомо багато форм нуту. Розрізняють в складі виду Cicer arietinum чотири підвиди, що поділяються на географічні групи (гірничо-європейська, степова, туркестанська, афганська, анатолійська) і потім на різновиди.

Існує також цілий ряд сортів нуту, але ми обробляємо три народні форми: 

• нагут – традиційно вирощується в Молдавії (до нас потрапив з Кишинева). Відрізняється великими незграбними зернами жовтого кольору. Кущ досить високий, віночки квітів білі. 
• наут - вирощується в Бессарабії і Західній Україні (де його називають "махуда"). У цієї форми зерна дрібніші, але більш округлі, такого ж жовтого кольору, віночки квітів так само білі. Ця форма нута з'явилася у нас з Одеської області. 
• чорна чана – потрапила до нас з Індії. Сильно відрізняється від перших двох форм виглядом зерна, так і всієї рослини. Зерна "чорної чани" дрібні, прямокутно-незграбні, розташовані в бобі дуже близько один до одного, буро-коричневого кольору. Рослина теж значно компактніше, віночки квітів рожево-червоні.

В Індії нут з жовтим насінням ( "жовта чана") вважають овочевим, він йде на приготування супів, пирогів і т. д. У той же час "чорна чана" вважається кондитерською і десертною, бо містить більше цукру. Борошно "чорної чани" йде на приготування печива та інших борошняних виробів. 

Нут порівняно морозостійкий. Тому висівають його одночасно з горохом в кінці березня - на початку квітня на глибину 5-6 см. Висіваємо рядками з міжряддями 30-45 см (більше для молдавської форми, менше для чорної чани).

Нут посухостійкий. Швидше навіть засухолюбний – після цвітіння, коли утворилися боби, поливати нут не рекомендується. Полив, особливо частий, може призвести до ураження стручків нута грибними хворобами (з наших форм до грибних хвороб найстійкіша чорна чана). Через це для нута ми відводимо окрему ділянку. 

Дозріває нут приблизно в ті ж терміни, що і горох. Ідять нут в свіжому, вареному, смаженому вигляді. За смаковими якостями його не можна порівнювати з будь-яким сортом гороху – ну набагато смачніший. Курячий суп з нутом неймовірно ароматний, в нашій родині це улюблена перша страва. Дуже гарні на смак пиріжки з розвареним нутом, а в багатьох місцях Середньої Азії нут є обов'язковим компонентом плову.

Єдина обов'язкова умова приготування нута – перед варінням його потрібно замочити у воді хоча б на ніч.

Є ще одна цікава і практично маловідома особливість нута. Ми звернули увагу, що кущі нута щоранку рясно вкриті краплями роси, причому ця роса кисла на смак. Виявляється, волоски на листках і бобах виділяють росу, яка містить яблучну і щавлеву кислоту. У Молдові здавна цю особливість нуту використовували: на рослини нута ввечері накидали щільну тканину, а вранці вологу, що утворилася на рослині, змивали водою і і з неї готували напій. Ми чинимо так само, але замість тканини використовуємо чистий шматок поліетиленової плівки.

Що ж ми готуємо з нуту?

Курячий суп з нутом. Готують аналогічно курячому горохового супу, але є дві особливості: нут замочують на ніч у воді, і не використовують прянощів, щоб не перебити запах. 

Пюре з нута. Замочений на ніч (приблизно на 12 годин) нут варять до готовності. Після цього його розминають, додають смажену цибулю і трохи тертого (або вичавленого) часнику.

Курка, тушкована з нутом. Курку розрізають на шматки, обсмажують, складають в казанок, додають  попередньо замочений нут, моркву, цибулю, трохи чорного перцю і тушкують. За 5 хвилин до готовності додають лавровий лист.

Вирощуйте нут і ви не пошкодуєте, порадувавши себе, сім'ю і друзів смачними стравами з плодів цієї бобової культури.

Ірина і Вадим Коваленко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com