Без хвороб і без проблем: як правильно зберігати яблука у сховищах

Більше 60 видів хвороботворних грибів шкодять плодам в сховищах.

Це плодова, гірка, чорна, блакитна, сіра гнилі насіннєвої камери і багато інших. Якщо перед збиранням врожаю випадають дощі, сприйнятливі сорти найчастіше вражає складська форма парші.

Найпоширеніший вид – плодова гниль. Спори збудника хвороби можуть проникати в плоди не тільки при механічних пошкодженнях в сховищы, а й в саду або під час упаковки. Подальше поширення гнилі відбувається при прямому контакті хворого плода зі здоровими. Низькі температура і вологість повітря гальмують розвиток гриба, плід буріє, чорніє і муміфікується. При сприятливих умовах на загнилій ділянці утворюються концентричні кола з жовтувато-сірих подушечок (конідії гриба). Масово загнивають плоди, зібрані в садах з низьким агрофоном, де впродовж літа не проводилися захисні обробки проти парші та плодоуражуючих шкідників (плодожерки, казарки, довгоносики).

Гірка глеоспоріозна гниль, або антракноз, вражає плоди під час вегетації, перед прибиранням. Якщо в сховищі підвищені температура і вологість, хвороба прогресує. У місцях впровадження інфекції спочатку утворюються вдавлені коричневі плями, а згодом гниль поширюється вглиб плода. Уражена м'якоть стає гіркою. На уражених тканинах формуються спорокупки конідіального спороношення – від білого, сіро-білого до рожевого кольору в залежності від роду гриба, розміщені концентричними колами.

Чорна, або чорноракова гниль, вражає плоди як до прибирання, так і під час зберігання. Спочатку утворюється бура пляма, пізніше на загнилій ділянці плода формуються чорні крапки, які випирають з-під шкірки, – плодові тіла гриба, розміщені колами. Згодом плід чорніє, муміфікується, стає шорстким. У період вегетації збудник чорного раку найчастіше вражає листя, квітки, гілки або стовбури яблуні, рідше – груші і кісточкові породи дерев.

Сиза пліснявоподібна гниль, або пеніціллез, проявляється на плодах у вигляді рідких світло-коричневих плям. При розвитку захворювання уражена тканина вдавлюється в плід, утворюється складчастість, яка покривається білим нальотом міцелію. Міцелій продукує спороношення у вигляді зеленувато-сизих подушечок. Загнила м'якоть набуває неприємного скислого смаку і затхлого запаху. Патоген впроваджується в плід через чечевички або пошкодження шкірки. Гриб дуже пластичний до умов росту. Може розвиватися вже при 0 °С, а з підвищенням температури все більше прогресує. Спори продукує при 2 °С.

Збудник сірої гнилі вражає плоди зерняткових культур ще в саду, розвиваючись на залишках віночка або тичинок, а потім проникає в чашечку. В плоди інфекція впроваджується через різного роду ранки, що утворилися в результаті пошкодження їх комахами, птахами, градом, або механічні пошкодження шкірки, допущені при зборі плодів (під час знімання плодів можливо обламування плодоніжок). На відкриту ранку потрапляють спори гриба, і він починає розвиватися. У сховищі плоди можуть потрапити інфікованими, з ознаками сухої гнилі. При підвищеній температурі плоди загнивають, на їх поверхні утворюються спори, які заражають здорові плоди. Джерелом інфекції сірої гнилі можуть бути також столовий буряк або інші овочі, забруднена тара і саме приміщення.

Часто насіннєва камера уражається гниллю, збудниками якої є різні гриби. На початковій стадії хворобу виявити неможливо.

Інфекція може впроваджуватися в зав'язь через відкриту трубку чашечки, тріщини в тканини чашечки в період після цвітіння і до знімання плодів. У насіннєвий камері утворюється грибниця, що пронизує стінки і насіння. Після руйнування насіннєвої камери патоген вражає здорові тканини плода. У воронці або чашечці можна виявити зовнішні ознаки хвороби.

Порушення режиму мінерального живлення плодів під час їх розвитку або режиму зберігання призводить до функціональних або фізіологічних хвороб.

У сховищі плоди найбільш часто вражаються підшкірною плямистістю. На поверхні утворюються дрібні вдавлені зеленуваті плями, які з часом збільшуються і набувають темно-коричневого кольору. Припускають, що причиною хвороби є незбалансоване харчування – несприятливе співвідношення калію, магнію, кальцію призводить до зниження вмісту в плодах кальцію. Подібний дисбаланс викликає посилене дихання плодів під час зберігання, в результаті чого збільшується витрата сахарози, пектинів, накопичуються спирт і ацетальдегід.

Плямистість Джонатана вражає плоди сортів Джонатан, Голден Делішес, Пепін Помаранчевий й Кокса, Ренет Баумана і сорти, виведені за участю сорту Джонатан.

Хвороба починає розвиватися в саду, але більш інтенсивно вражає плоди в період зберігання. На них з'являються круглі плями, які на забарвленій стороні мають чорне, а на блідій – зеленувато-коричневе забарвлення. Плями величиною від 1 до 3 см, розміщуються біля плодоніжки, навколо чашечки, поступово збільшуючись, пронизують м'якоть вглиб –  вона стає темною і пористою.

В процесі зберігання плоди можуть уражуватися спуханням. При цьому м'якоть розпушується, стає сухуватою, борошнистою, шкірка розривається, її краї скручуються. Доведено, що більше схильні до захворювання ті плоди, в яких низький вміст кальцію і підвищений калій.

Плоди починають хворіти при поганому догляді за деревами в період вегетації: через відсутність поливу і підживлення або хаотичне їх проведення. Полив перед збором врожаю, пізній збір плодів і підвищена температура в період зберігання також сприяють інтенсивному прояву хвороби. Зберігання плодів в поліетиленових мішках прискорює їх дозрівання і в той же час провокує спухання.

Щоб плоди краще зберігалися, необхідно проводити комплекс профілактичних заходів при догляді за садом в період вегетації.

Коли навесні і влітку стоїть суха і спекотна погода, потрібен полив дерев. Крім поливу, проводять підживлення рослин добривами – закладають їх у ґрунт в сухому вигляді або у вигляді водного розчину, наносять робочий розчин на листовий апарат (позакореневе підживлення). При поливі і підживленні враховують тип ґрунту, його  родючість, вік дерев і величину навантаження їх плодами. 

За місяць до збирання врожаю припиняють поливи дерев пізніх сортів, плоди яких призначені для тривалого зберігання. Збирання врожаю проводять в суху погоду.

У період вегетації виконують захисні заходи щодо боротьби з хворобами і шкідниками, щоб звести інфекційний запас до мінімуму.

• Дерева пізніх сортів за 20-30 днів до збирання врожаю обробляють топсином-М, 70% с. п. (15-20 г на 10 л води).
• Можна провести також три обробки хлористим кальцієм (40-70 г на 10 л води) з інтервалом 12-15 днів.
• Останню обробку проводять за два тижні до збирання.

Плоди потрібно зривати дбайливо (обов'язково з плодоніжками), оберігаючи їх від подряпин, ударів, натисків, проколів та інших механічних пошкоджень. Це, безумовно, поліпшить їх зовнішній вигляд і поживність. Збереження воскового нальоту на плодах сприяє їх успішному зберіганню. 

Для кожного сорту існує свій, оптимальний, термін знімання плодів. При збиранні врожаю уважно вибраковують плоди з механічними пошкодженнями, ознаками загнивання, а також уражені гіркою плямистістю, плямистістю Джонатана.

• Для нормального збереження фруктів важливе значення має стан сховища, тому ретельно дезінфікують його стіни, стелю та підлогу білять вапном з додаванням мідного купоросу (2,5 кг вапна і 300 г купоросу на 10 л води).
• Дезінфекцію можна провести також 4-5% -ним розчином залізного купоросу. При додаванні залізного купоросу до вапна утворюється сірчиста кислота – високоефективний засіб проти цвілевих грибів.
• Тара також підлягає дезінфекції. Для її обробки використовують 4-5% -ний залізний купорос (400-500 г на 10 л води).

Плоди в сховищі продовжують дихати і випаровувати вологу, як і під час вегетації, але менш інтенсивно.

Багато що залежить від умов зберігання.

Чим вище температура повітря в сховище, тим інтенсивніше протікають транспірація і дихання. В результаті нагріваються повітряні потоки і самі плоди, що призводить до їх швидкого старіння, а головне – створюються оптимальні умови для розвитку грибів – збудників хвороб.

У сховищі необхідно підтримувати низьку температуру – провітрювати в холодні дні або в нічний час. Саме підтримка постійного режиму зниженої температури є головною умовою, що перешкоджає розвитку всіляких шкідливих організмів.

Дуже важливим фактором при зберіганні фруктів є вологість. Не можна її знижувати нижче норми, оскільки це не тільки погіршить умови для розвитку паразитарних організмів, але і негативно вплине на продукти зберігання: при посиленій транспірації відбувається швидка втрата води, знижується тургор, якість плодів, їх стійкість до різних грибів.

Третій вирішальний фактор – світло. Безумовно, в сховищі рекомендується повна темрява, при якій знижується інтенсивність фізіологічних процесів, що протікають в плодах. На світлі підвищується випаровування вологи, дихання.

У сховищах по можливості повинні підтримуватися постійні режими температури і вологості. Для цього необхідно влаштувати хорошу вентиляцію і підтримувати відносну вологість повітря.

Режим зберігання повинен бути диференційований з урахуванням виду продукції, помологічного сорту, умов вирощування, строків збирання.

Для яблук в сховищі підтримують температуру від -0,5 до 1 ° С, відносну вологість повітря 85-95%, для груші і айви відповідно 0... + 1 ° С і 85-90%. Небажане спільне збереження плодів і овочів, оскільки запах останніх передається плодам і погіршує їх аромат.

Ігор Шевчук 

© Журнал "Огородник"  

ФОТО: pixabay.com