У перили – особливий смак: вирощуємо азіатські прянощі

Перила – багаторічна рослина родини ясноткових (губоцвітих), в культурі вирощують як однорічну.

Рослина висотою 40-60 см, дуже гілляста. Стебла і листя можуть бути зеленого, червоного рожево-фіолетового забарвлення. Фіолетоволиста перила дуже подібна з вигляду на базилік з фіолетовими листям, і тому багато хто плутає ці рослини.

Основна відмінність перили від базиліка – не такий різкий і солодший запах, а також більше за розміром листя. Крім того, перила, на відміну від базиліка, холодостійка і може розмножуватися самосівом. Насіння перили рази в два більше за розміром, ніж насіння базиліка.

Через сильний специфічний запах перилу в країнах Азії використовують вельми своєрідно – висаджують рослини вздовж ділянок, щоб захистити посіви та городину від худоби. Тварин чомусь відштовхує аромат перили. 

За вмістом провітаміну А (4800 мг%) листя перили сильно виділяються серед інших листових і пряних городніх рослин, а за вмістом каротину (8,7 мг%) перевершують навіть коренеплоди моркви. Вони багаті на мінеральні речовини і ефірну олію. 

Ми вирощуємо фіолетоволисту форму. Листя у неї велике, з двоякозубчатими краями, зморшкуватою і сухуватою на дотик поверхнею. Насіння дрібне, коричневе. 

Перила – рослина короткого дня і при довгому дні швидко йде "в стрілку". Перила не надто вимоглива до світла, на півдні і в центральних областях України дає насіння навіть при вирощуванні в напівтіні.

Однак в північних районах насіння в таких умовах не визріває.

Щоб прискорити цвітіння рослин і дозрівання насіння, необхідно створити певні умови:

9-11-годинний день впродовж трьох тижнів.

Висівати насіння перили потрібно ранньою весною або під зиму, практично не закладаючи в ґрунт – на світлі воно краще сходить. Насіння перили морозостійке, проростає навіть після сильних морозів (наприклад, у роки з падіннім температури до – 30 °С). 

Рослини у фазі 2-3 справжніх листків потрібно проріджувати на відстань 15-20 см, при цьому віддалені сіянці можна пересадити на інше місце, вони добре приживаються.

Оскільки перила прекрасно розмножується самосівом, навесні ділянку перили не перекопують, а коли з'являються сходи – проріджують і пересаджують рослини на відведене місце.

Догляд за рослинами нескладний: прополки, розпушування ґрунту, в міру необхідності – поливи. Незважаючи на те, що перила досить посухостійка і не любить перезволоження, періодичні поливи вона сприймає дуже прихильно. 

Листя перили набуває максимально сильного аромату в момент появи бутонів. В цей же період в них найвища концентрація  корисних речовин. 

В цей час їх потрібно зрізати і сушити, щоб заготовити на зиму.

А свіже листя перили можна використовувати впродовж усього періоду вегетації.

Його можна додавати в м'ясні і рибні страви. Особливо смачною виходить яєчня, присмачена цим листям. Спробуйте покласти  трохи листя перили до тушкованої печінки – завдяки цьому страва набуває прекрасного смаку та запаху.

Додавати подрібнене листя потрібно незадовго до повної готовності страви – тільки тоді можна відчути  його характерний свіжий аромат! Фіолетове і червоне листя надзвичайно декоративне, тому ним можна прикрасити будь-яку страву. 

Ось яка корисна рослина перила, виростіть її – будуть вам и красиві кущики на грядках, і приємні прянощі в стравах.

Ірина та Вадим Коваленко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com