Дерево в чаші: опановуємо мистецтво бонсай

Перш ніж почати розмову про бонсай, потрібно зауважити, що сам термін походить від японського бон-сай або китайського пун-сай, що перекладається і як “дерево у чаші”, і як назва культури вирощування рослин на підносі (блюді, піддоні) або в неглибокому горщику.

За одними джерелами вважається, що це мистецтво зародилося в Давньому Китаї (приблизно у 200 р. до н. е. – 400 р. н. е.), згідно з іншими – походить з Давнього Єгипту, де вже за часів фараонів люди вирощували рослини у горщиках. І лише в VI ст. нашої ери з поширенням буддизму, завдяки мандрівним монахам, традиція вирощування карликових дерев проникла в Японію. Проте саме тут її дуже високо оцінили і возвели до рівня мистецтва, розвивали і вдосконалювали.

Майстер бонсай, використовуючи спеціальні прийоми, зі звичайних рослин створює неймовірні мініатюрні копії дорослих дерев і займається цим впродовж всього життя.

Якщо спочатку вирощування бонсаїв було розвагою для імператорського двору та аристократів, з часом воно стало улюбленим заняттям для всіх верств населення.

Як цінні реліквії передаються з покоління в покоління екземпляри, вік яких налічує 300-500 років.

Біля 100 тисяч екземплярів дерев бонсай є національним надбанням Японії. 

І справді неможливо стримати захоплення, милуючись крихітною яблунькою, вкритою яскравими плодами, чи химерною сосною, що чіпляється корінням за декоративну скелю, або цілий мініатюрний гай кленів у невеличкому піддоні, де кожне деревце не перевищує 30 см. 

Щоб виростити таке деревце, потрібні довгі роки.

Тому той, хто починає займатися цією справою, повинен запастися терпінням та мати багато любові до рослин.

Біля трьох років знадобиться для того, щоб саджанець почав нагадувати карликове деревце, і приблизно у віці в 10 років воно доросте до бажаних розмірів.

Вирощування бонсаїв недарма порівнюють з вихованням дитини – ім також потрібен постійний догляд, ласка та любов. Ну і звичайно, необхідно мати потрібні знання.

В Японії є багато шкіл, в яких навчають створенню мініатюрних дерев. Кожна має власний стиль і традиції, про це написано багато довідників. Ми зупинимося на найголовнішому.

Для вирощування карликового деревця не потрібно багато місця – вистачить добре освітленого підвіконня.

Спочатку треба визначитися з видом рослини, яка відповідає вашим смакам, и яку можна вирощувати як бонсай. Годящими вважають породи, здатні довгий час рости в обмеженому об’ємі ґрунту.

• Японці використовують в основному довговічні рослини – ялівець, сосну, гінкго, тис, клен, бук, граб, а також рослини з декоративними квітками та плодами – яблуню, камелію, піраканту, рододендрон. Найбільш шановане в Японії дереве, яке використовують у якості бонсаю – сакура, з її пишним цветінням та тонким ароматом. Вона уособлює мужність і силу, оскільки цвіте рано навесні, коли навколо ще лежить сніг. Дуже пополярна вічнозелена сосна – символ довголіття, міцного здоров’я і щастя. 

Вибираючи бонсай, слід враховувати, що до невимогливих хвойних рослин відносяться ялівець, туя, кипарис, криптомерія, а до більш примхливих – сосна, ялина, кипарисовики. З листяних рослин простіше доглядати за вічнозеленими, наприклад, фікусом Бенджаміна, міртом, маслиною та суккулентами –  товстянкою, або грошовим деревом. Для рослин "середньої смуги" необхідно створювати спеціальні, "зимові" умови утримання.  

Спочтку уявіть собі, яким би ви хотіли бачити свого майбутнього улюбленця згідно їснуючих стилів бонсай: 

• одиночним з прямим стовбуром 
• одиночним зі злегка вигнутим стовбуром  
• під наклоном 
• напівкаскадним 
• каскадним  
• з кількома зрощеними стовбурами  
• зігнутим "під вітром"  
• у складі групи дерев  
• зростаючим на скелі  
• з оголеним корінням  
• імітуючим старовинний стовбур.   

Стилі перераховані в порядку складності виконання. Вони не придумані людиною штучно, а підказані самою природою. Тому дуже важливо перед тим, як братися до вирощування бонсаїв, спостерігати за деревами, що ростуть в природніх умовах, і зрозуміти, що підходить саме вам.  

Крім того, щоб досягти бажаного декоративного ефекту, необхідно правильно підібрати контейнер за розміром, формою та кольором, без нього бонсай буде виглядати, як картина без рами.

Японці найчастіше використовують глиняні чи фарфорові контейнери, як правило, п’яти кольорів: білого, червоного, чорного, блакитно-зеленого та жовтого, іноді двоколірні.

На вигляд воні прості, але насправді зазвичай це дуже старовинні та коштовні емності.

Надто “надумана”, химерна форма контейнера буде відволікати увагу від самої рослини та псувати загальне враження. Його колір і форма мають гармоніювати з рослиною, підтримувати вибраний стиль і розмір деревця. Оскільки горщик має служити довгі роки, треба враховувати і міцність матеріалу, з якого він зроблений.

Перед початком роботи важливо серйозно налаштувати себе на довге вирощування бонсаю. Адже живий матеріал потребує щоденної уваги та піклування (особливо у перші роки). Ви маєте бути не лише садівником, а й одночасно художником, який постійно корегує майбутній “твір”, надає йому більш виразного вигляду. 

Існує п’ять традиційних способів отримання карликових дерев: пошук в природніх умовах, бонсаї з живця, відводків, насіння, щеплення. 

На перший погляд, найпростіший шлях – знайти підходяще деревце в природі та пересадити його в горщик. Але це не зовсім просто, адже при пересадці сильно пошкоджується коренева система і процент приживлюваності незначний.

Найчастіше за все бонсаї вирощують з насіння, особливо ті види, які не живцюються (сосна, береза, ялина, кедр, липа, дуб, вишня і багато інших плодових та декоративних рослин). В такому випадку є можливість з великої кількості сіянців відібрати екземпляри з необхідними якостями та темпом зростання.

Найшвидший спосіб розмноження рослин – живцювання. Його застосовують для ялівця, туї, кипарисовиків, кизильників, самшита, фікуса, верби та ін. Різновид живцювання – розмноження повітряними відводками, які можуть бути товстішими та довшими за живець. Цей спосіб підходить для ялівця горизонтального та козацького, гінкго, туї, ялини, метасеквойї.

Щепленням можна отримати цікаві форми модрини, сосни, ялини, які не вдається виростити іншими способами.

Тепер кілька слів про ґрунт, в якому має рости бонсай. Оскільки вимоги до ґрунтових умов у рослин індивідуальні, при складанні ґрунтових сумішей в кожному конкретному випадку необхідно вносити певні корективи.

Але на практиці найбільш виправданим є наступний універсальний склад:

дві частини низинного (чорного) торфу, одна частина верхового (бурого) торфу (його можна замінити добре перепрілим шаром лісової землі з-під хвойних дерев) та одна частина чистого піску.

Слід також розкласти під деревцем низькорослий мох – він буде імітувати трав’яний покрив та захищати ґрунт від пересихання.

Формувати бонсай починають з вкорочення довжини коріння та видалення зайвих гілочок і бруньок згідно майбутнього загального вигляду рослини, який ви задумали отримати. Одночасно обкручують стовбур та гілочки мідним дротом та надають їм необхідних вигинів. 

У обрізанного деревця вся енергія зростання концентрується на гілках та пагонах, що залишилися. Стовбур та гілки набувають додаткової потужності. Якщо зробити гострим ножем надрізи на корі в різних місцях, можна прискорити старіння стовбура.

Надалі вашому вихованцю знадобиться частий полив невеликими порціями. Періодичність поливу залежить від пори року: взимку, коли рослинки знаходяться у спокої, поливати можна один раз на тиждень.

Бонсай добре реагує на внесення добрив для хатніх рослин. Вносять їх раз на місяць з весни до осені.

Ті, хто хоче швидше отримати бажаний результат, можуть використати один з наступних трьох способів прискорення зростання та формування дерев.

По перше, використовувати інтенсивну агротехніку:

відбирати сіянці з яскраво вираженим активним темпом зростання, досвічувати рослини при нестачі природнього освітлення, підживлювати в період вегетації біодобривами (настоянку коров’ячого гною розводять в 10 разів водою, а пташиного посліду – в 25 разів, до того ж за 2 години до підживлення поливають рослини чистою водою).

По друге, можна зрощувати кілька стволиків у один масивний стовбур. Для цього підходять рослини з еластичною деревиною і грубою корою (наприклад, фікуси Бенджаміна і Ретуза, гінкго, деякі види сосни).

По третє, можна підібрати багаторічний стовбур для подальшого щеплення на нього живців яблуні, сливи, вишні, клена. Цей спосіб дозволяє іноді навіть за один сезон вегетації створити ілюзію старого дерева. 

Галина Миронова 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com