Ірга – варта нашої уваги та поваги: розмноження, агротехніка, лікувальні та харчові властивості

Особливості культури

Всього налічується 25 видів ірги, в наших широтах можна культивувати три види – іргу канадську, круглолисту і колосисту, яка і росте у мене на ділянці.

Іргу цінують за багато достоїнств – скороплодність, пластичність і швидкий ріст пагонів, морозостійкість і посухостійкість, витривалість і невибагливість до умов вирощування.

Вона може рости і на височині, під палючим сонцем без поливу, і в суворих зимових умовах (наприклад, в Сибіру, ​​де морози нерідко досягають -50 °С), і в тіні, як рослина другого ярусу. Їй підходять будь-які ґрунти, а вже український чорнозем – особливо. Вона прекрасно приживається, росте і плодоносить в Україні. Не хворіє і не страждає від шкідників.

Можна сказати, що ця культура створена для вирощування в наших садах.

Термін життя ірги 50-70 років.

У неї потужна, добре розвинена коренева система, яка розміщується в ґрунті на рівні від 20 см до 1 м, а деяке коріння здатне проникати на глибину до 2 м. Радіус поширення коренів перевищує радіус крони вдвічі. Це означає, що рослина здатна добути з ґрунту досить багато пластичних речовин і направити їх на ріст пагонів і формування плодів.  

В плодоношення вступає на 4-й рік після посадки. Урожай з одного куща – 8-12 кг плодів – в залежності від віку та потужності рослини.

Плоди ірги колосистої мають круглу форму, за розміром досягають 8 мм в діаметрі. Вони зібрані в довгасті кисті.

Схожі на ягоди, однак насправді це крихітні «яблука» – ірга відноситься до зерняткових культур.

Спочатку червоні, у міру дозрівання набувають фіолетового відтінку. Дозрівають поступово, не обсипаються і можуть залишатися в кистях до 3 тижнів. Бажано зібрати їх до того, як вони почнуть засихати прямо на кущі.

Стиглі плоди – чорно-фіолетові, з сизим нальотом. Шкірка у них тонка, темно-фіолетова м'якоть ніжна і соковита, на смак пріснувато-солодка. Їх можна сушити, заморожувати, консервувати або їсти свіжими прямо з куща – рослини ірги не вимагають обробок захисними препаратами і тому її урожай екологічно чистий.

Плоди ірги відрізняються високим вмістом вітамінів, органічних кислот, цукрів і мікроелементів. Містять бета-ситостерин – рослинну речовину, яка природним чином знижує рівень холестерину, і тому благотворно впливають на стан серцево-судинної системи і запобігають розвитку атеросклерозу.

Розмноження ірги

Іргу можна розмножувати насіннєвим способом або вегетативно.

Насіння для посіву відбирають з великих і стиглих плодів, з найурожайніших кущів.

• Плоди, що пройшли «кастинг», зсипають в каструлю і розминають звичайним кухонним товкачем, потроху підливаючи воду, до стану рідкої кашки. Цю кашку залишають бродити на 5-8 днів. Коли плодова маса перебродить, в неї додають воду, щоб мезга спливла, а насіння опустилося на дно. Мезгу зливають, насіння викладають на серветку і просушують.

Сіють їх у відкритий ґрунт в кінці жовтня – першій половині листопада.

Насіння кладуть у борозенки глибиною 6-8 см, засипають ґрунтом шаром в 0,5 см, зверху мульчують сипучим перегноєм. До весни насіння встигне пройти природну стратифікацію і, як тільки потеплішає, зійде.

На грядці з паростками висапують бур'яни, розпушують ґрунт, в суху погоду сходи поливають. Після появи двох справжніх листочків паростки проріджують, залишаючи найбільш здорові і міцні екземпляри на відстані 4-5 см один від одного. Коли кожен сіянець сформує 4 листа, грядку проріджують повторно, збільшуючи відстань між рослинами в два рази – до 10 см.

У перший рік життя сіянці ірги ростуть повільно. На наступний рік восени їх вже можна пересаджувати на постійне місце. На третій рік вегетації рослини починають галузиться, рости і витягуються до 1-1,2 м у висоту.

А на четвертий – навесні, зазвичай в квітні, ірга покривається довгастими гронами білих квітів. Навколо них починають кружляти бджоли, і в кінці червня – на початку липня з'являться перші стиглі плоди.

Насіння ірги можна висіяти і навесні, але тільки після попередньої стратифікації, яка повинна тривати 90-100 днів. Доглядають за ними так само, як описано вище.

Для вегетативного розмноження ірги використовують прикореневу поросль.

• Вибирають молодий приріст таких же розмірів, як дворічні сіянці, акуратно відокремлюють від материнської рослини і одразу пересаджують на постійне місце.

Вкоріняти поросль можна як навесні, так і восени, це не має принципового значення.

Посадкову яму розміром 50 х 50 см, заправляють органікою, додають деревний попіл, змішують з ґрунтом і встановлюють пагон, заглиблюючи його на 10-12 см. Верхівку пагона укорочують на одну третину довжини, щоб одночасно стимулювати розгалуження і ріст кореневої системи.

Через три роки молоді рослини вступають у плодоношення і дають перший урожай.

Формування рослин

Ірга – пластична і досить сильноросла культура.

Якщо кущ ірги не обрізати, він поступово може вирости до 6 м у висоту, а крона з кожним роком ставатиме все густішою і густішою. Доглядати за таким «гігантом» дуже незручно, тому залишати зростання ірги на волю випадку не можна.

Перші 5-7 років після посадки кущі формують: щорічно залишають по 2-3 добре розвинених спрямованих угору прикореневих пагона, розташованих на приблизно рівній відстані один від одного. Інші вирізують під корінь.

Доросла рослина має складатися з 12-15 пагонів різного віку.

Періодично, раз в 4 роки, пагони вкорочують, підтримуючи висоту кущів на рівні 2,5 м.

І ще трохи деталей...

В іншому ірга досить невибаглива. З мого досвіду, раз в сезон її потрібно підгодувати – в період росту зав'язі, коли плоди набирають масу, розсипаю по 300 г нітроамофоски по периметру крони під кожен дорослий кущ (їх у мене 6). Добриво додаю перед тим як повинен піти дощ (стежу за прогнозом погоди).

У спеку, в червні і липні, поливаю – по два рази на місяць.

Сподіваюся, інформація стане в нагоді іншим садоводам, які мало знайомі з іргою.

Якщо хтось сумнівається в смакових якостях ірги або не впевнений, що зможе виділити їй достатньо місця на присадибній ділянці, – спробуйте виростити всього один кущ.

Ірга – самоплодна культура, запилюється бджолами, може рости в будь-якому куточку саду, в будь-яких комбінаціях з іншими рослинами. Не потребує ретельного догляду, в будь-яку погоду дає хороший урожай, і до того ж, вона красуня – дуже декоративна як під час цвітіння, так і покрита кистями чорно-сизих плодів. Ірга варта уваги і зусиль.

Іван Шульц 

© Журнал"Огородник" 

ФОТО: автора