Еремурус: пустельний красень в наших садибах. Агротехніка, розмноження, види та сорти

Особливі прикмети

Це великий корневищний трав'янистий багаторічник родини лілійних.

Коренева система має незвичайну форму: від центрального диска (який називається корнедонцем і може досягати 10 см в діаметрі) по колу розходяться товсті м'ясисті корені. Листя довге, лінійне або ремінеподібне.

Квітконоси міцні, висотою від 50 см до 2,5-3,0 м, закінчуються дуже довгими (часом до 1 м) густими суцвіттями з дрібних білих, кремових, жовтих, оранжевих, рожевих зірчастих квіток, які впродовж 2-4 тижнів розпускаються в суцвітті від низу до верху.

Цвіте еремурус в травні або червні-липні, в залежності від виду і сорту. Після цвітіння наземна частина рослини відмирає. Плід – куляста коробочка, насіння швидко втрачає схожість.

Біологічні особливості

Це світлолюбна, посухостійка рослина, їй шкодять надмірне зволоження (під час затяжних дощів можуть загнити бруньки відновлення) і зимова вогкість. 

У природних умовах еремурус отримує вологу лише навесні при таненні снігу і влітку під час дощів, які у посушливому кліматі Азії бувають нечасто.

Схожий режим слід дотримуватися і в культурі.

На зиму потрібно укриття, як від морозу, так і від вологи.

Садять еремурус на піднесених сонячних місцях.

Тільки еремурус Ечісона і еремурус потужний можуть рости при невеликому затіненні.

Ґрунт потрібен добре дренований, багатий органікою, глибоко оброблений, з нейтральною або слаболужною реакцією. Кислих ґрунтів еремурус не переносить.

Для кращого дренажу в ґрунт додають дрібну гальку, щебінку і річковий пісок, а для поживності – добре перепрілий перегній.

Рекомендують також при підготовці ділянки створити дренажну подушку з щебеню, зверху присипану піском, а потім родючим ґрунтом (шар 20-40 см).

В кінці сезону нижня частина кореневої системи відмирає, а зверху наростає нова, тобто рослина ніби виходить із землі і може вимерзнути. Тому восени під еремурус обов'язково підсипають ґрунт, при цьому навколо кореневої шийки насипають пісок великої фракції.

Розмноження та агротехніка

Еремурус розмножують вегетативно і насінням.

• Свіжозібране насіння висівають під зиму на заздалегідь підготовлену грядку або в ящик, який залишають в саду.

Сходи з'являються навесні. На початку літа їх проріджують. На зиму рослини вкривають ялиновим гіллям, а наступної осені висаджують на постійне місце. Зацвітають вони на 4-5-й рік після посіву.

• Кореневища ділять і садять у вересні-жовтні, в крайньому випадку можна і навесні.

Ділять дуже обережно, оскільки коріння тендітне і у великих кущів дуже заплутане.

При посадці на кореневищі має бути не менше двох бруньок відновлення. Висаджують на глибину 8-10 см, на відстані 50-70 см, на дно посадкової ями підсипають пісок із золою, а кореневу шийку засипають дрібною галькою або крупним піском.

Ранньою весною еремурус підгодовують комплексним добривом NPK (40-60 г/м²), підсипають перегній або компост (5-10 кг/м²). На бідних ґрунтах перед цвітінням можна дати нітрат амонію (20 г/м²), головне не перестаратися з азотними добривами. Під зиму вносять суперфосфат (30-40 г/м²). Щоб уникнути закислення ґрунту, навесні навколо кущів вносять золу (як мінімум пів-літрову банку на рослину) або поливають ґрунт вапняним молочком (1 стакан вапна на 10 л води) – 2-3 л під рослину. 

Навесні, якщо погода суха, рослини поливають. Волога їм потрібна аж до початку цвітіння. Після цвітіння наземну частину рекомендують зрізати. На зиму роблять провітрюване сухе укриття від вологи (наприклад, плівкою, закріпленою над землею на цеглинах, ящиках). При настанні морозів еремурус утеплюють ялиновим гіллям.

Сорти і види 

Світовий асортимент налічує близько 40 видів і гібридів еремуруса.

Серед найпопулярніших, витривалих і легких в культурі – еремурус гімалайський (Eremurus himalaicus) висотою 120-170 см з білими квітками. Зацвітає він в травні, на півдні – в кінці квітня. Еремурус млечноквітковий (Е. lactiflorus) висотою до 150 см, квітконос червонуватий, квітки молочно-білі, суцвіття рихле, зацвітає в кінці травня. Еремурус Ечісона (E. aitchisonii) висотою до 2 м, квітки яскраво-рожеві, до 5 см в діаметрі, цвіте в травні; еремурус Ольги (E. olgae) висотою до 2 м, квітки світло-рожеві, суцвіття дуже довге, цвіте в червні-липні. Одним з найкрасивіших вважається еремурус вузьколистий, або бунге (Е. stenophyllusмі = E.bungei), висотою 150 см. Квітки у нього золотисто-жовті з сильно видатними тичинками, цвіте в травні-червні. Найбільший еремурус потужний (E. robustus), висотою до 2,5 м, квітки рожеві, суцвіття довжиною 60 см, цвіте в червні-липні. 

Легко вирощуються гібриди Руйтера (Ruiter Hybrids) висотою 120-180 см. Цвітуть вони в червні-липні. У сорту Cleopatra бутони оранжево-коричневі, квітки рожево-помаранчеві; Emmy Ro – бутони помаранчеві, квітки жовті; Obelisk – квітки білі з яскраво-смарагдовою серединкою; Pinocchio – жовті квіти з червоно-вишневими тичинками; Roford – квітки лососеві з помаранчевими тичинками; Romance – лососево-рожеві квітки. 

З позаминулого століття відомі гібриди Шелфорд (Shelford Hybrids) висотою 120 см: Isobel – квітки рожеві з помаранчевим відтінком, Moonlight – світло-жовті, Rosalind – рожеві, White Beauty – білі.

Валентина Симкович 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора, pixabay.com