Дарунок лісу: фундук. Розмноження, посадка, вирощування культури

Походження і значення культури

Горіхи ліщини люди вживають в їжу з давніх-давен. Ще до нашої ери фундук почали культивувати на території сучасних Ірану і Туреччини, пізніше його окультурили стародавні римляни.

У наш час фундук входить до п'ятірки найбільш важливих горіхових культур світу, поряд з мигдалем, кешью, волоським горіхом і каштаном.

Світове виробництво фундука перевищує 900 тис. т. Лідер-виробник, безсумнівно, Туреччина – вона вирощує 600 тис. тонн щорічно, друге місце займає Італія – ​​100 тис. т, США і Грузія – по 40 тис. т, Азербайджан – 30, Китай і Іран по 20 тис. т.

Наша країна щороку закуповує більше 2 тис. т горіхів фундука, тому що значний попит набагато перевищує пропозицію.

Власне виробництво фундука в Україні становить всього 20 тонн. При цьому сфера застосування фундука дуже велика. Всі частини рослини застосовують у народній та офіційній медицині, фармацевтиці, харчовій та легкій промисловості, в будівництві, декоративному садівництві та озелененні.

Плоди фундука широко використовують кондитери, як цілі плоди, так олію. Горіхову олію також використовують в парфумерії і для живопису, для технічних потреб, а макуха, що залишається після віджиму масла - сировина для виробництва халви.  

Особливості розмноження

При насіннєвому розмноженні горіхи висівають восени або після 3-4-місячної стратифікації при температурі від 1 до 5 °С навесні.

• Сухі горіхи спочатку замочують на дві доби, потім перед холодною стратифікацією два тижні витримують при кімнатній температурі.
• У горіхів, які не пройшли стратифікацію до кінця, з'являються «мертві» сходи, які проростають тільки через рік, наступною весною.

Сходам необхідне притінення, оскільки надземна частина гине, коли верхній шар ґрунту під сонячними променями нагрівається до 45 °С. Сіянці кущових ліщин починають плодоносити на 5-8-й рік життя, сіянці ведмежого горіха, яких вирощують в лісовій культурі, – на 15-й рік. 

Вегетативно фундук розмножують горизонтальними, дугоподібними, вертикальними і повітряними відсадками. Для стимуляції коренеутворення застосовують дротові перетяжки. Відсадки отримують через один-два вегетаційних періоди.

При розмноженні кореневою порослю її відділяють від маткової рослини і висаджують на дорощування для формування власних сильних і потужних коренів.

У природному середовищі кущі ліщини розмножуються кореневищами, які дають дочірні рослини. Кореневищні відсадки після відділення від материнського куща приживаються краще, ніж горизонтальні, у яких набагато гірше розвинена коренева система.

Застосовують різні способи щеплень: живцем за кору або в розщеп, окулірування сплячим або пророслим вічком.

Найкращі результати дає аблактіровка – зрощування пагонів рослин, що ростуть поруч.

В цьому випадку прищеплену частину відокремлюють від материнської рослини тільки після успішного зрощення з підщепою. В якості підщепи для штамбових саджанців застосовують сіянці ліщини горіхової. Якщо для прищепи використовують сіянці кущових видів ліщини, у сформованих штамбових рослин доведеться регулярно видаляти поросль.

Для розмноження зеленими живцями на початку росту пагонів нарізають живці з п'ятою. У штучному тумані укорінення становить 80%.

Особливості агротехніки

На богарі кущовий фундук вирощують з площею живлення 6 х 4-6 м, при зрошенні застосовують схеми посадки до 6 х 8 м.

Більшість сортів самостерильні, тому для перезапилення висаджують кілька різних сортів. Поруч, по периметру плантації, як запилювачі можна розмістити кущі дикої ліщини, у неї більш морозостійкі чоловічі квітки. 

Формування спрямоване на створення куща з 8-10 стовбурів. Поросль регулярно видаляють, кущі омолоджують, заміщаючи старі гілки новими. Штамбові одностовбурні рослини і кущі з 3-5 стовбурів можна розміщувати щільніше – на відстані 2-4 м один від одного, з міжряддями в 5-6 м. Крони таких рослин краще освітлені.

Щільні насадження з штамбових формувань найбільш урожайні.

Для профілактики і обмеження порослі у одностовбурних рослин ґрунт в пристовбурних колах накривають щільною плівкою на відстані до 35 см від штамба. З країв її підгортають, насипаючи невеликий шар ґрунту, а навколо штамба – обмотують на 5 см вище кореневої шийки.

Дикорослі зарості ліщини проріджують, очищають від зайвих кущів і дерев. 

Захист рослин

Найнебезпечніший для фундука шкідник – горіховий довгоносик (Curculio nucum), личинки якого вигризають ядро ​​горіха. Після завершення харчування вони прогризають круглий отвір в шкаралупі і виходять назовні.

Зимують личинки в ґрунті, навесні заляльковуються. Дорослі особини виходять на поверхню в травні за середньодобової температури ґрунту 15-16 °С.

Масово спаровуватися починають, коли середньодобова температура повітря досягне 18 °С, а через тиждень самки вже відкладають яйця – через отвір, прогризений в нижній частині шкаралупи молодого горіха. Всього за один місяць самка відкладає кілька десятків яєць. Личинка після завершення циклу свого розвитку залишає плід.

При масовому розмноженні довгоносики можуть пошкодити до 90% горіхів фундука, в першу чергу, скоростиглих сортів. 

У промислових насадженнях рослини для захисту від горіхових довгоносиків обробляють інсектицидами, на присадибних ділянках комах вручну струшують з рослин на плівку, заздалегідь розстелену під кущами, і знищують. Ефективні механічні заходи захисту з шкідником – ґрунт під кущами і деревами фундука, де селяться довгоносики, розпушують і перекопують.

Збір і переробка плодів

Фундук дозріває в серпні-вересні. У стиглих горіхів жовтіє і буріє плюска (обгортка), вони обсипаються.

• Щоб зібрати урожай, горіхи струшують на землю, а потім підбирають, або обривають з кущів разом з плюскою, зсипають в невеликі купки (близько 15 см у висоту і не більше 40-50 см в діаметрі) і підсушують 10-15 діб.
• При цьому горіхи регулярно перемішують, щоб уникнути гниття і псування.
• Підсушений фундук очищають від плюски.

У промислових умовах обгортки з горіхів знімають спеціальні машини, садівники-любителі обмолочують їх палицями або очищають вручну. 

Очищені горіхи калібрують і досушують в кімнатних умовах ще два тижні, розстеливши їх тонким шаром. Вологість висушеного фундука не повинна перевищувати 12%. Усушка при цьому досягає третини від маси свіжозібраних горіхів.

Фундук кулястої форми вважається більш якісним, в порівнянні з плодами овальної або подовженої форми, оскільки у кулястих  горіхів при розколюванні шкаралупи ядро ​​пошкоджується менше.

За біохімічним складом фундук близький до оливкової олії, а за смаком – до мигдалю.

На відміну від волоського горіха, ядра якого починають гірчити через 9 місяців після збору, ядра фундука зберігають поживні властивості і смакові якості близько 3 років (за умови, що технологія зберігання не була порушена).

Урожай горіхів з дикорослого куща становить 1-3 кг, в культурі – 5-10 кг (з окремих кущів до 16 кг). Доросле дерево ліщини здатне давати до 30 кг горіхів. Вихід горіхової олії з насаджень фундука – приблизно 0,1-1,0 т / га.

Володимир Меженський 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора, pixabay.com