Щоб усім вистачило на горіхи: вирощуємо, розмножуємо та щепимо

Історія та економіка

У країни Східної Європи горіх потрапив ще в ранньому Середньовіччі. Спочатку його вирощували в Валахії (на території, де зараз знаходиться Румунія), тому грецький горіх у нас називають також і волоським. З Валахії він поступово, за період з ХVII по ХIХ століття, перебрався на західні і південно-західні території сучасної України, а в ХХ столітті поширився і в центральні і південно-східні області.

Сьогодні горіх зустрічається у всіх регіонах України.

При цьому велика частина дерев волоського горіха в Україні має насіннєве походження і росте на присадибних і дачних ділянках, в аматорських садах.

Завдяки своїм унікальним властивостям ядра волоського горіха затребувані у всьому світі в багатьох галузях легкої промисловості, особливо в харчовій, медичній, парфумерній, лакофарбовій та інших.

Наша країна – один з найбільших світових експортерів горіхів. Щорічний валовий збір становить близько 66,4 тис. т. горіхів (1996-2004 рр.), що забезпечує Україні перше місце серед виробників в Європі.

Серед світових виробників на першому місці Китай – 312 тис. т, потім США – 246, Іран – 140 і Туреччина – 127 тис. т.

Але при цьому в Україні немає великих промислових насаджень культури волоського горіха, в основному його вирощують в фермерських господарствах та на присадибних ділянках.

Власного виробництва волоського горіха недостатньо для забезпечення внутрішніх потреб країни.

Основна причина полягає в тому, що при закладці молодих промислових садів, особливо в центральних і північних областях, рослини підмерзають, потім уражуються грибними хворобами і гинуть.

Цю задачу можна вирішити, якщо закладати горіхові сади (як аматорські, так і промислового призначення) щепленими рослинами лише в південних і західних областях України, де клімат тепліший.

В інших областях горіхи для вирощування в промислових масштабах краще сіяти. Можна садити кореневласні рослини або саджанці, вирощені в регіоні з подібним кліматом. 

Відомо, що дикорослі плодові рослини в кожній місцевості – результат природного відбору. Зберігалися форми, найбільш пристосовані до ґрунтово-кліматичних умов конкретного регіону. З плодів дикорослих форм вирощують найбільш життєздатні сіянці з зимостійкою кореневою системою.

Таким чином, для отримання прищепного матеріалу необхідно вибирати рослини, які ростуть в тих самих ґрунтово-кліматичних умовах, що і дерева з плодорозсадника.

Агротехніка волоського горіха

Для вирощування як кореневласних, так і щеплених рослин волоського горіха дуже важлива правильна агротехніка. Вона сприяє поліпшенню сорту і підвищенню його якостей при розмноженні.

І навпаки – через неправильний догляд сортові ознаки рослин вироджуються. 

Вегетативно розмножені рослини одного і того ж сорту нерідко відрізняються один від одного за кількома важливими господарськими біологічними ознаками.

У процесі тривалої культури сорт в більшій чи меншій мірі трансформується під впливом умов вирощування, таких як клімат регіону вирощування, механічний і біохімічний склад ґрунту, рельєф, агротехніка, властивості підщеп і так далі.

Залежно від характеру умов зовнішнього середовища відбуваються позитивні або негативні зміни сортових властивостей і ознак.

Саджанці волоського горіха висаджують за схемою 10х10 м.

Перші кілька сезонів після посадки молоді рослини поливають з травня до середини серпня, в посушливу і жарку погоду. Дорослі рослини поливають коли це необхідно.

Горіховий сад можна не тільки закласти саджанцями, а й посіяти.

• При посіві в кожну лунку кладуть по три горіхи, «швом» на бік.
• Відстань між лунками така сама, як у схемі посадки саджанців – 10х10 см.
• На місці посіву обов'язково встановлюють кілочки.
• Коли сходи трохи зміцніють, їх проріджують, залишаючи в кожній лунці найпотужніший сіянець.

Навесні сіянці щорічно обрізають, щоб рослини направляли поживні речовини на зростання штамба.

Коли висота сіянців досягне 1 м, починають формувати крону (за будь-якою схемою формування з рекомендованих для культури волоського горіха).

Навесні в насадженнях горіха ґрунт в міжряддях розорюють, а під деревами, що ростуть окремо, перекопують на глибину до 25-30 см. Під оранку за необхідності вносять органічні добрива, після неї ґрунт мульчують.

Щоб стимулювати появу пагонів у старих дерев обрізають крону на 5-10-річну (іноді навіть 30-річну) деревину або проводять полив в три прийоми – з розрахунку 3 м³ води на одне дерево в один прийом. Доцільніше стимулювати ріст пагонів за допомогою поливу, не травмуючи крону дерева. До того ж, під час обрізування крони кількість бруньок на дереві збільшується тільки в рік обрізки. 

Щеплення горіха

У порівнянні з більшістю плодових культур, щеплення волоського горіха складне і його виконання пов'язане з багатьма труднощами. 

Важливо знати, що не всі пагони з рослин горіха підходять для живцювання.

• Найкраще нарізати живці з молодих дерев – у них довгі ребристі пагони, переважно з вегетативними бруньками, які ростуть розріджено, на великій відстані один від одного.
• І навпаки, для нарізки живців не підходять старі дерева з короткими і тонкими пагонами, де в основному дуже щільно ростуть тичинкові, не придатні для щеплення бруньки. 

Хороші результати по зрощенню підщепи та прищепи волоського горіха дає зимове щеплення методом поліпшеної копуліровки. Його проводять в кінці лютого або в кінці жовтня, відразу після викопування підщепи. Каллус утворюється при температурі не нижче 26 ° С, впродовж 20-25 днів.

Підщепи для зимового щеплення з осені до лютого зберігають в підвалі.

Хвороби та шкідники 

Волоський горіх має високу рентабельність за рахунок своєї стійкості до хвороб і шкідників.

Однак в останні роки практично повсюди насадження горіхів страждають від бурої плямистості (марсонія).

Поширення хвороби призводить до значних втрат врожаю. Для боротьби з марсонією дерева волоського горіха обробляють бордоською рідиною. 

Горіхам також шкодить галовий кліщ – якщо щільність кліщів висока, площа ураження збільшується і дерево втрачає життєздатність. Проти кліща рослини в травні-червні обробляють системними акарицидними препаратами.

Олександра Абоїмова

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора, pixabay.com