Араукарія: дерево-воїн

Родина араукарієвих (Araucariaceae Henkel et W. Hochst.) – деревні рослини з голкоподібним щільним жорстким чергово  розміщеним листям, що густо вкриває гілки, поширені в Південній півкулі. Висота дерев 50-60 м і більше. Шишки двох типів –  круглясті (жіночі) діаметром до 20 см і подовжені (чоловічі) довжиною 15-20 см розміщені на кінцях укорочених пагонів, при дозріванні розпадаються (пилок без повітряних мішків). У культурі рослини широко використовуються як декоративні і контейнерні  (для оформлення інтер'єрів).

Араукарієві представлені двома родами – Агатіс і Араукарія, які включають 32 види хвойних рослин.

Рід Агатіс (Agathis Salisb.) налічує 14 видів. Вічнозелені дерева (висота до 60 м) поширені на островах Малайського архіпелагу, в Новій Зеландії і Східної Австралії. Листя протилежне, велике, ланцетне, еліптичне, яйцеподібне або довгасто-яйцевидне, тупе, шкірясте. Вирощують їх в холодних оранжереях. У культурі рослини представлені в основному в ботанічних садах.

Найбільш популярні наступні види % 

Агатіс білий (Agathis dammara (Lamb.) L. Rich., A. alba (Bl.) Foxw., A. orientalis (D. Don) – рослини (висота до 45-50 м) з ланцетним, подовжено-ланцетним або еліптичним листям (довжина 3-12 см), з паралельними прожилками, живці короткі (довжина 5-10 см). Ростуть у лісах, піднімаючись на висоту 1 000 м над рівнем моря, на півострові Малакка, островах Суматра, Ява, Сулавесі, Калімантан, Молуккських.

Агатіс південний (Agathis australis hort. Ex Lindl.) – рослини (висота до 25 м) з сидячим листям: ювенільне (довжина 7 см, ширина 1 см) – вузьколанцетне, бронзово-зелене, іноді червонувате; доросле (довжина 1,5-3,5 см, ширина 0,6-2 см) – еліптичне. Вид поширений в Новій Зеландії.

Агатіс могутній (Agathis robusta (F. Muell.) F. M. Bailey) – рослина (висота до 45 м) з сидячими яйцеподібно-ланцетними листками (довжина 10 см).

Рід Араукарія (Araucaria Juss.) представлений 18 видами, більшість з яких поширені в Східній Австралії, на островах Нова Гвінея, Нова Каледонія і Норфолк, два види ростуть в Америці.

Це вічнозелені, стрункі, дводомні, рідше однодомні дерева висотою 50-60 м і більше (до 90 м) з правильно кільчастим розгалуженням пагонів. Молоді пагони зелені, бруньки розвинені незначно. Листя пласке, шкірясте, шило- або серповидне, чергове. Шишки складаються з численних покривних зворотньоклиноподібних лусочок з широкими шкірястими крилами на кінцях і довгою тонкою верхівкою. До нижньої сторони покривних лусочок приростають вузькі насіннєві луски, які вільні тільки на своїй верхівці і оточують поодинокі сім'ябруньки, зростаючись з ними. При дозріванні шишки розпадаються. Насіння дозріває на другий рік, зростаючись з насіннєвою крилаткою покривної луски. 

Через своєрідну форму араукарію часто культивують як декоративну рослину.

На відміну від інших хвойних дерев, у неї при проростанні насіння зародкове листя залишається в ґрунті, тому молода рослина одразу має характерний для даного виду нормальний листовий апарат. 

Латинську назву араукарія отримала на честь французького ботаніка Жюссье. Батьківщина рослини – провінція Арауко, розташована на півдні Чилі.

Тут проживає основна маса індіанського населення арауканов (від арауканского слова "апсала" – "бунтівник", "воїн"), які відрізняються фізичною силою і мужністю, розмовляють арауканською та іспанською мовами. З давніх часів араукани вирощували кукурудзу, картоплю, боби і інші цінні рослини, розводили лам для отримання м'яса і вовни, коней – для полювання і випасання худоби на великих просторах. Насіння багатьох видів араукарії вони використовували в якості їжі, а стовбури і коріння – для отримання ефірного масла і будівельного матеріалу. 

Найкрасивіші і оригінальні за формою араукарії завезені в Європу більше ніж 100 років тому.

Вузьколисту (бразильську) і черепичну (чилійську ялину) араукарії культивують на Чорноморському узбережжі Кавказу та Південному березі Криму, а високу (або різнолисту) і Бідвілла – в закритому ґрунті.

У ботанічних садах і культурі найбільш часто зустрічаються такі цінні декоративні види рослин. 

Араукарія вузьколиста, або бразильська (Araucaria angustifolia (Bert.) Kuntze, A. brasiliensis A. Rich.) – дерево (висота до 50 м) з тонкими, поникаючими гілками, що нагадують плакучу форму. Листя (довжина 3,5-5 см, ширина 0,6 см) лінійно-ланцетне,  розлоге, черепитчато розміщене, яскраво-зелене. Зростає в горах Південної Бразилії. Насіння місцеве населення використовує для приготування борошна. Чоловічі суцвіття містять багато смол і цукру, а стовбури – ефірного масла. У стовбурі також міститься світла запашна смола, з якої виготовляють пластир. Культивують як декоративний вид. Взимку рослини тримають в холодних і помірно теплих оранжереях. У приміщенні араукарію вузьколисту розміщують в світлому місці (біля вікна). 

Араукарія Бідвілла (Araucaria bidwillii Hook) – вічнозелене дерево, досягає у висоту 50 м, зі слабо поникаючими, мутовчато розміщеними гілками. Листя (довжина1,5-2,5 см, ширина 0,9-1,8 см) світло-зелене, глянсове, твердошкірясте, подовжено-ланцетне, загострене, косо прикріплене до пагонів своєю основою, розлого розміщене.

Батьківщина рослини – вологі субтропіки Австралії. Входить до складу характерних змішаних лісів, які відомі під назвою "скрюбб". Величезні шишки з великим насінням тубільці використовують в їжу, а міцну деревину – для виготовлення меблів. Цей вид араукарії не вимогливий до освітлення. Оптимальна температура вирощування 16-20 °С, в зимовий період 8-10 °С, відносна вологість повітря 65-75%. Віддає перевагу середньоважким поживним ґрунтам з рН 6-7. Полив рівномірний протягом року. Розмножується насінням. В умовах відкритого ґрунту культивується на Чорноморському узбережжі Кавказу (Сухумі, Батумі). Рекомендується для колекцій в зимових садах і вирощування в приміщеннях. 

Араукарія висока, або різнолиста (Araucaria excelsa (Lamb.) R. Br, A. heterophylla (Salisb.) Franco), в літературі цей вид відомий під назвою "кімнатна ялина". Родина – острів Норфолк. Вічнозелене, дводомне дерево з пірамідальною кроною, стовбур якого досягає у висоту 60 м. Гілки розміщені правильними горизонтальними ярусами, густо вкриті коротким (довжина 8-20 мм, ширина 2 мм) темно-зеленим, сплюсненим, майже чотирикутним, шилоподібним, з загостреними м'якими кінчиками листям (біля основи воно ширше, чотиригранне). Насіння їстівне, біла деревина стовбура малоцінна, але червоний корінь дуже міцний і використовується для виготовлення меблів і різних виробів. Розмножується насінням і живцями верхівкових пагонів. Культивується в приміщеннях при оптимальній температурі взимку 8-10 °С і відносній вологості повітря 65-75%. Рекомендується для колекцій зимових садів, світлих середніх і великих житлових і службових приміщень. 

Араукарія черепична, або чилійська ялина (Araucaria imbricate Pav.), – дерево (висота до 45 м) з 20-30 шишками завбільшки з людську голову, які містять 200-300 насіння (вони вдвічі більші, ніж у мигдалю). Місцеве населення вживає насіння в сирому, вареному і смаженому вигляді, а також сушить на зиму і робить з них борошно. Жовтувата деревина служить високоякісним будівельним і виробничим матеріалом. У молодому віці дерево має конічну форму, але з часом втрачає нижні відростки і набуває округлої. Листя списоподібної форми, на дорослих деревах досягає в довжину 2-4 см. 

Араукарія чилійська (Araucaria araucana (Mol.) C. Koch.) – вічнозелене дводомне хвойне дерево з округлою, овальною або ширококонусоподібною, розлогою кроною на круглому, прямому, стрункому стовбурі. У природі в десятирічному віці досягає у висоту 50 м. Гілки виключно мутовчато розташовані, стрункі, довгі, порівняно мало гілкуються, горизонтальні або злегка пониклі, схожі на звисаючі канати, в верхньому ярусі крони – висхідні. Кора темна, коричнево-сіра, поперечно-борозниста, зморшкувата, іноді з широкими відшаровуваннями. Листя голчасте, розміщене щільно по спіралі на гілках, трикутне або овальне, з короткою загостреною верхівкою, досить міцне і шкірясте, потовщене, з обох сторін темно-зеленого кольору, іноді злегка блискуче, нещільно розташоване і спрямоване до верхівки пагонів. Період цвітіння припадає на червень-липень. Чоловічі квітки зібрані на верхівках в маленькі пучки, які залишаються на дереві впродовж багатьох місяців. Жіночі дерева утворюють великі круглі або злегка подовжені шишки (товщина до 17 см), розташовані на верхній стороні гілок; після запилення до другого року залишаються зеленими, потім набувають коричневого кольору і дозрівають протягом 2-3 років. На дереві жіночі шишки розпадаються на лусочки. Насіння коричневе (розмір 2х4 см), їстівне, маслянисте. У Середземномор'ї культивується як декоративне дерево в садах і парках. Чудові екземпляри зустрічаються на півдні Англії і в Ірландії (в Німеччині витримують зими лише в регіонах з м'яким кліматом). 

Араукарія стовпоподібна (Araucaria columnaris Hook (A. Cookii R. Br.) – дерево в природних умовах виростає в формі свічника для кількох свічок, з шишок її отримують запашну смолу.

Араукарія кунінгамі (Araucaria cunnighami) – відрізняється якісною деревиною. На східному узбережжі Нової Голландії утворює величезні ліси.

Світлана Машковська, Іван Григорюк 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com