Колосяться трави дивовижні: гармонія злаків, квітучих та сухих

Стебло в багатьох злаків порожнисте або наповнене серцевиною і називається соломиною.

Завдяки здатності зберігати колір літа, сонця соломини – красивий і стійкий матеріал, його із задоволенням використовують умільці для виготовлення аплікацій з соломи. Дуже цінують його і флористи. Створюючи композицію в різних площинах, вони насаджують на соломинки інші низькорослі рослини, квіти, щоб збільшити або зменшити висоту.

А золотаві соломинки хлібних злаків взагалі можуть бути самостійними елементами в аранжуванні.

Листя у злакових лінійне або ланцетне. За необхідності воно також може нести певне навантаження у флористиці. Його можна просочувати гліцерином, фарбувати, скелетизувати, вибілювати, завивати. Це головний матеріал для створення основи для "гнізда" при складанні тематичної композиції на Великдень.

Ну, а суцвіття – і зовсім скарб для флористів, вишуканий і різноманітний матеріал.

Всі типи суцвіть (їх три: колосок, волоть, або несправжній колосок, султан) можна використовувати для аранжування.

Здатність злаків зберігати форму і колір при висушуванні дає їм повне право виступати не тільки допоміжним матеріалом (наповнювачем для букетів і композицій), а й виконувати соло.

Правда, колосся деяких злаків при висушуванні розпадається, і тим не менше воно настільки декоративне, що відмовитися від них неможливо. Таке колосся закріплюють лаком для волосся або спеціальним лаком для сухоцвітів.

Збирати злаки найкраще під час цвітіння або до нього. У цей період вони найбільш декоративні.

Плід у злаків – зернівка. Зерна у флористиці використовують рідко, хіба що оброблені від молі при виготовленні оберегів.

Які ж злаки можна вирощувати в саду, в квітниках, не обтяжуючи себе зайвими клопотами?

Один з багатьох – зайцехвіст (lagurus). Стебла (висота 30, рідше 50 см) притягують увагу своїми пухнастими колосками (довжина 2-4 см), схожими на заячі або кролячі хвостики. Догляд за цим однорічниками простий: боротьба з бур'янами, а в посуху – полив. Добре росте без добрив на пухкому, бідному і в міру вологому ґрунті. Красиво виглядає з монтбрецією і гладіолусами, в квітниках– з низькорослими літниками. Чудовий і стійкий матеріал для сухих букетів. Відмінно фарбується, але за умови, що фарба не містить цукру. 

Цікавий декоративний злак бриза (briza). У народі її називають по-різному: зозулині сльози, трясунка. На тонких, але досить міцних стеблинках колишуться від найменшого подиху вітру черепитчаті колоски, створюючи приголомшливий ефект дзвінкого саду. Ця рослина для флористів – справжня знахідка, її стебла з ніжними колосками можна вибілювати, фарбувати. Є ще один спосіб надати цій рослині барвистий вид – занурити пучок колосків в гарячий (60 °С) розчин харчового барвника. Через деякий час рослина набуває відтінки ніжних пастельних тонів.

Ковила (stipa) – розмножується посівом насіння в ґрунт або поділом кущів навесні. Але необхідно пам'ятати, що ґрунт для неї  повинен бути лужної реакції. Тому в ґрунт перед посівом потрібно внести 2-3 кг вапна на 1 м². Торфу ковила не виносить. Зимує ця рослина без укриття. Найкраща для декоративних цілей – ковила Лессінга (S. lessingii).

Поліпогон гірський (polypogon monspeliensis) – красивий злак з щільною пухнастою волоттю темно-жовтого кольору. Багатостеблова рослина висотою до 70 см, літник. Щільні волоті завдовжки 10-12 см, пухнасті через довгі (до 8 мм довжиною) шовковисті ості. Розмножується насінням, яке висівають у квітні на розсаду, а в травні – у відкритий ґрунт. Ця чудова рослина для кам'янистих гірок, міксбордерів може бути і гарним доповненням до букетів з живих квітів, в тому числі і для сухоцвітів. Фарбується легко.

Заслуговує на увагу і просо волосовидне (ranicum cahillare). Літник висотою 40-60 см. Волоті з довгими тоненькими гілочками і дрібними (довжиною близько 12 см) колосками. До ґрунту невимогливе. Вирощують його, як звичайне просо. Букетам і композиціям надає легкості і таємничості.

Надзвичайно ефектне рослина – міскантус китайський (мiscanthus sinensis). Цей короткокореневищний морозостійкий багаторічник утворює суцільні зарості. Стебла досягають півтораметрової висоти, а в сприятливих умовах і триметрової. Його красива опахалоподібна волоть кавового кольору, довжиною до 30 см імпонує мальвам на задньому плані квітника. Міскантус – один з кращих злаків для аранжування.

Першою красунею серед злаків по праву визнана кортадерія Селло (сortaderia sellona).

Це багаторічна декоративна рослина (висота 1,5-2 м) надає саду елегантність і екзотичну розкіш своїми красиво вигнутим сірувато-зеленим вузькими листям і широкими розкішними півметровими пухнастими волотями білого і рожевого кольору.

Звичайно, кортадерію непросто виростити, а ще складніше уберегти від морозів. Рослина світло- і теплолюбна, ґрунт для неї потрібен добре дренований, – застою води вона не переносить. На зиму необхідно обрізати всі квітконоси, листя і вкрити ними рослину. Поверх укриття постелити плівку, а зверху – лапник. Укриття повинно бути товщиною не менше 30 см. Навесні (в квітні-травні) укриття потрібно зняти. Можна рослину на зиму викопати і помістити в теплому льосі або підвалі. Потрудитися доведеться пристойно, але, як то кажуть, шкурка варта вичинки.

Група декоративних злаків досить обширна, щоб задовольнити найвитонченіші смаки і запити. Посадивши їх одного разу на своїй ділянці, ви вже не зможете відмовитися від цих витончених, елегантних і невибагливих рослин. 

Валентина Турчина 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com