Гідна основа: вирощуємо найкращі підщепи для персика

Підщепа: якою вона має бути?

У сучасному садівництві для щеплення персика використовують два види підщеп: генеративні (сіянці) і вегетативні. 

Вегетативно розмножувані підщепи отримують в результаті поділу та вкорінення в маточниках частин певної рослини, а генеративні – шляхом пророщування насіння персика, гіркого мигдалю, аличі, жерделі, персика маньчжурського.

Ознаки якісної підщепи: 

1. Відмінна сумісність сортів з підщепами. Проявлятися ця ознака має не лише в розпліднику, а й в саду. Якщо сумісність гарна, впродовж тривалого періоду щеплені дерева прекрасно ростуть і плодоносять. Ця вимога пред'являється до обох типів підщеп. 

2. Високий коефіцієнт розмноження. Для насіннєвих підщеп важливий хороший показник схожості насіння (90-95%), а для вегетативних – здатність легко вкорінюватися в маточнику.

3. Задовільна зимостійкість. В умовах України, де зими часто бувають безсніжні, коренева система повинна витримувати промерзання ґрунту на глибину 20-30 см при температурі до -14 °С.

4. Здатність адаптуватися до стану ґрунту, а саме його механічного й хімічного складу, кислотності, рівню вологи і т. д.

Як показує практика, для розмноження культурних сортів персика шляхом щеплення бажано використовувати генеративні підщепи, вони більш потужні і стійкі до несприятливих факторів навколишнього середовища.

Правда, при всіх очевидних перевагах генеративні підщепи мають великий недолік – генетично обумовлену  неоднорідність. Внаслідок перехресного запліднення кожна насінина дає неповторну за своїми характеристиками рослину. 

Генетичну неоднорідність можна зменшити, якщо запобігти перезапиленню маточних рослин. Для цього потрібно стежити, щоб в радіусі 7,5 км від маточника не було дерев інших сортів.

За досвідом агрономів з садових розплідників, всім необхідним критеріям підщепи для культурних сортів персика максимально відповідає манчжурський персик. 

Ця форма була відібрана в Польщі з сіянців персика, привезеного з Китаю. Плоди маньчжурського персика дрібні, з гірчинкою, непридатні для вживання і переробки, дозрівають в середині вересня. Кісточка невелика, овально-кругла. Насіння в кісточці відмінно визріває і має високу схожість. Сіянці відрізняються швидким ростом, придатні для окулірування вже в перший рік вегетації.

Маньчжурський персик характеризується підвищеною морозо- і зимостійкістю, хорошою посухостійкістю, високою сумісністю з усіма відомими сортами персика і підвищеною стійкістю до бактеріального раку.

Дерева персика на цій підщепі відрізняються слабкою силою росту – від напівкарликових до середньорослих (висота дерева залежить від сили росту прищепленого сорту персика). Їх ріст знижується на 20% в порівнянні з деревами, щепленими на гіркому мигдалі.

Питома вага плодоношення – 4,9 кг на 1 м³ крони. При цьому плоди сортових персиків, отримані на такій підщепі, більші в порівнянні з вирощеними на інших поширених підщепах. 

Технологія вирощування підщеп 

Перед стратифікацією ядро манчжурського персика необхідно звільнити від міцної оболонки, яка сильно ускладнює схожість. Для цього кісточку встановлюють на ребро на металеву платформу і обережно розбивають молотком. Робити це потрібно дуже акуратно, щоб не пошкодити ядро.

Насіння містить інгібітори – особливі речовини, які гальмують проростання до настання сприятливих умов розвитку. Це необхідно для виживання рослини. Щоб вивести інгібітори, вимочують насіння дві доби у воді, кілька разів на день замінюючи її свіжою. Після багаторазової заміни води насіння готове до стратифікації.

Для знезараження розміщують їх на добу в розчин фунгіциду (наприклад, максим, в концентрації 2 мл фунгіциду на 1 л води).

Потім насіння промивають чистою водою, змішують з перлітом в пропорції 1: 3, зволожують і розміщують в холодильнику, в відсіку для овочів. Потрібно стежити за тим, щоб температура в холодильнику не перевищувала 3 °С. 

Закладають насіння на стратифікацію взимку (найкраще 10-15 січня). Кожні два тижні перевіряють стан насіння, зволожують і перемішують склад живильної суміші в ємності.

У квітні насіння починає проростати, але оскільки це відбувається неодночасно, посів проростків у відкритий ґрунт проводять в кілька прийомів.

• За шнуром сапкою викопують невелику канавку, заливають її водою, потім через кожні 30 см в канавці розміщують проросле насіння і засипають проростки шаром землі не більше 2 см.
• Через тиждень з'являються дружні сходи.
• У перший час після посіву (приблизно до кінця червня), поки сходи не зміцніють, застосовують крапельний полив.
• Коли сходи досягнуть 40 см у висоту, полив припиняють, щоб попередити надмірний ріст сіянців.

До серпня вони будуть готові до окулірування.

Необхідно заздалегідь прибрати на кожній рослині нижні пагони до 20-25 см у висоту, щоб вони не заважали окуліровці. До моменту проведення щеплення все ранки на місці видалених пагонів повинні зажити.

Окулірують на висоті 5-10 см. Бруньку закривають плівкою на 1-1,5 місяці. Приживлюваність щитків складає 100%. На зиму засипають щеплені сіянці 20-сантиметровим шаром тирси для профілактики вимерзання щитків. Ранньою весною сіянці розкривають, а тирсу використовують як мульчу.

Зріз на бруньку роблять в два прийоми. Перший – з появою 2-3 листків, на висоту 20-30 см, другий – коли довжина пагона досягає 10-15 см. Зрізи для знезараження і хорошого загоєння ран покривають замазкою (наприклад, Фунабеном). Встановлюють опори і фіксують біля них пагони. 

Багато садоводів віддають перевагу гіркому миндалю в якості підщепи для персика. Використовують його просто за звичкою, оскільки є варіанти підщеп для персика, які дають кращі результати. Агрономи з садових розплідників радять прищеплювати культурні сорти на маньчжурський персик. 

Оскільки галузь садівництва постійно розвивається, з'являються нові технології і нові можливості, які варто використовувати собі на благо.

В'ячеслав Левенець 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com