Зцілює з давніх-давен: корисні властивості гісопу лікарського

 В даний час поширений в Середземномор'ї, Азії, Америці та Європі. У дикому стані зустрічається в лісостеповій та степовій зонах європейської частини, в Криму, Середній Азії, на Кавказі і Алтаї. Культивується у Франції, Індії, Угорщини, Албанії. Сьогодні його трава включена в фармакопеї Німеччини, Франції, Португалії, Швейцарії.

Ботанічний опис 

Гісоп звичайний (Hyssopus officinalis L) – багаторічний вічнозелений напівкущ родини губоцвітих (ясноткових). Стебла гіллясті, чотиригранні, висотою до 80 см, корінь дерев'янистий. Листя дрібне ланцетоподібне, супротивне, цільнокрає. 

Віночок квітки двогубий, синій чи фіолетовий, рідше – рожевий або білий. Квітки зібрані по 5-7 шт. в пазухах листків в мутовках, які утворюють колосоподібне суцвіття. Квітки і трава мають солодкуватий, камфорно-бальзамічний аромат. Плід складається з чотирьох дрібних горішків, укладених в чашечку.

Біологічні особливості 

Гісоп морозо- і зимостійкий, невимогливий до умов зростання, стійкий до посухи. Віддає перевагу добре освітленим, чистим від бур'янів ділянки з пухкими ґрунтами, не терпить засолених, заболочених і кислих ґрунтів. На одному місці росте 5-7 років. 

Масове цвітіння починається в середині липня.

Під час цвітіння, яке триває до пізньої осені, гісоп дуже декоративний. Добре піддається стрижці, що дозволяє використовувати його в якості чудової бордюрної рослини. 

Формуючу обрізку можна поєднати з заготівлею лікарської сировини про запас, хоча максимальний вміст ефірної олії спостерігається в фазі повного цвітіння.

Ця рослина – хороший медонос. Мед гісопу відносять до вишуканих і дуже цілющих сортів.

Насіння гісопу дозріває у другій половині серпня. Схожість його зберігається 4-5 років.

Агротехніка і розмноження 

Гісоп розмножується насінням і стебловими живцями.

• Насіння сіють ранньою весною безпосередньо в ґрунт (міжряддя 50-70 см).
• Норма висіву 0,6-0,8 г на 1 м², глибина закладення – не більше 1 см. Сходи з'являються через 10-12 днів.

Після весняного відростання, а також в період інтенсивного росту рослин і після укосу ефективне підживленя рослин аміачною селітрою (10-15 г/м²). В посушливе літо проводять 2-3 поливи.

Гісоп прибирають в фазі цвітіння, починаючи з другого року життя.

При пізньому зборі вміст ефірної олії знижується. За сезон зрізають 2-3 рази. 

Хороший урожай отримують впродовж 5-6 років. 

Скошену масу сушать під навісом або в сушарках, розкладаючи її тонким шаром. Висушені сировину зберігають до року в сухих приміщеннях.

Лікувальні властивості 

Ще Авіценна рекомендував застосовувати гісоп "для розрідження молока у годуючих матерів, при закупорках в легких у літніх людей, при втраті пам'яті і курячої сліпоти, плевриті, при жіночих захворюваннях, що призводять до безпліддя...". 

Гісоп дійсно широко застосовувався в народній медицині багатьох народів, в тому числі і на Русі. Він має антисептични, знеболюючі властивості. Збуджує втомлений організм.  Свіжий терпкий запах гісопу прояснює свідомість, тонізує при розгубленості і зайвої емоційності.

Гісоп заспокоює кашель, сприяє зменшенню виділення поту.  Застосовується для полоскання при запальних процесах в порожнині рота, для промивання очей при кон'юнктивітах, а також як сечогінний і глистогінний засоби. У народній медицині настій з трави гісопу лікарського рекомендують хворим на вітіліго. 

• При бронхітах п'ють чай з квіток гісопу (100 г трави на 1 л окропу, пити по 100 г на добу).

Настій гісопу як загальнозміцнюючий засіб показаний літнім людям, його застосовують при хворобах жовчного міхура, в інгаляційних і масажних сумішах, при стенокардії, неврозах і клімактеричних порушеннях у жінок.

Для компресів при ударах, синцях, болю у вухах, ревматизмах, порізах, дерматиті, екземі, для загоєння ран і виразок для виведення бородавок і мозолів, для розсмоктування підшкірних крововиливів травматичного походження і при вивихах використовують спиртовий розчин гісопу в різній концентрації, в залежності від потреби. 

Використовується гісоп як віддушка і фіксатор у косметиці та парфумерії.

Його олію корисно додавати в воду під час вологого домашнього прибирання (5 крапель ефірної олії на 6-8 л води).

Обережно застосовувати гісоп повинні гіпертоніки, хворі на епілепсію та вагітні жінки.

Використання в їжу 

Через різкий запах і смак гісоп додають в страви в невеликій кількості.

• Добре використовувати його при солінні огірків, помідорів і маслин.
• Можна додавати в супи, соуси, салати, овочеві і рибні страви, до ковбас і смаженого м'яса.
• Гісоп покращує смак страв з квасолі і гороху.
• Застосовується для ароматизації різних напоїв: гірких настоянок, тоніків і лікерів французького типу, наприклад, для імітації Шартреза і Бенедиктина, а на Сході його додають у фруктові напої.
• Його заготовляють на зиму: сушать, заморожують, роблять оцтову ароматичну настоянку. 

Ольга Корабльова

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com