Як створити красивий квітник: вивчаємо основи ландшафтного стилю

Плавну лінію підкаже ... шланг

Один з найпомітніших ознак ландшафтного стилю – обмеження квітників плавними округлими лініями. Такими ж природними вигинами звиваються і доріжки.

Ці контури важко викреслити з допомогою кілочків і мотузки, як це роблять при розбивці геометрично правильних клумб і рабаток. 

Щоб домогтися природних обрисів, найчастіше використовують гнучкий поливний шланг (без води). Його розкладають на землі, надаючи квітнику бажані обриси. Краще робити це удвох: одна людина поправляє шланг, а інший з вікна верхнього поверху бачить загальну картинку, підказуючи, як змінити становище шланга.

Найвідоміша форма квітника ландшафтного стилю – міксбордер. Однак в невеликих садах частіше використовують групи рослин, а на великих ділянках ефектно виглядають квіткові масиви.

Золоте правило гармонії

Групи – посадки вільних обрисів, які можна оглядати з різних сторін.

Групи бувають чистими (з рослин одного виду або сорту) і змішаними (декількох видів, зазвичай 3-5).

Але в будь-якому випадку вони повинні виглядати так, немов своєю появою зобов'язані природі; при розбивці слід уникати форми кола чи правильного овалу. Групи висаджують на газоні або перед деревами. 

Ефектне поєднання груп з елементами малої архітектури (альтанки, лавки), камінням, садовою скульптурою.

Група з рослин одного виду (найчастіше це флокси, півонії, хризантеми або яскраві літники) під час цвітіння сприймається як єдина колірна пляма і служить акцентом. При підборі асортименту для такої групи звертають увагу на стабільність декоративності рослин. Якщо після цвітіння у багаторічника повністю або частково зникає листя (мак східний, дицентра), то така рослина не підходить для чистої групи.

У змішаній групі легше домогтися декоративності впродовж всього сезону.

Однак тут треба враховувати одразу кілька факторів: висоту рослин, час цвітіння, форму і забарвлення суцвіть, а також форму куща, листя. Важливо пам'ятати і про агротехніку – для групи підбирають рослини з приблизно однаковими вимогами до ґрунтових умов і вологості. Найбільша рослина в змішаній групі не повинна перевищувати150-160 см, інакше до неї буде важко підібрати сусідів середнього і переднього плану.

Висоту рослин підбирають в пропорції золотого перетину (два попередніх числа в сумі дають третє – 3: 5: 8: 13: 21 і т. д.). Для аматорських садів зазвичай використовують пропорцію 3: 5: 8.

Практичне застосування виглядає так: висоту найвищої рослини ділять на 8, потім отримане число множать на 5 (це буде висота рослин середнього плану) і на 3 (висота переднього плану). Так, якщо найвища рослина досягає 160 см (160: 8 = 20), то середній план повинен бути метрової висоти (20х5 = 100), а передній – 60 см (20х3 = 60).

Групу завжди підбивають ґрунтопокривними рослинами, вони забезпечують плавний перехід до горизонтальної поверхні. Висота ґрунтопокривних рослин в розрахунку не враховується.

Пропорцію золотого перетину використовують також при розрахунку площі для рослин в групі.

Нюанси і контрасти

Форма, розмір і забарвлення листа, форма і забарвлення суцвіття, габітус куща – окремі елементи при складанні квіткової композиції. А принципи побудови композиції – контраст і нюанс.

• Контраст – це протилежність ознак: високий – низький, щільний – ажурний, стрункий – кулястий.
• Нюанс – таке співвідношення, при якому подібність форми або кольору виражена сильніше, ніж відмінність: округле листя, волотисте суцвіття у різних видів.

У багатьох журналах і довідниках любителям радять підбирати рослини по контрасту. Складність, однак, у тому, що будь-яка композиція хороша тільки при певній кількості елементів: оптимально 5-9, максимум 11.

Якщо кількість елементів менше 5, композиція виглядає бідною і банальною. Якщо більше – неприродно строкатою.

Потрібен певний досвід, щоб правильно оцінити кількість елементів.

Наприклад, невелика група з волжанки, хости, ірису, бадану і папороті складається з 5 елементів по формі листя, 5 елементів по габітусу рослин і 3 по забарвленню (волжанка і папороть – світло-зелені, ірис і бадан – темно-зелені, хоста – блакитнувата). Це вже13 елементів! І майже всі на контрасті. Що ж робити?

Ось тут на допомогу приходить принцип нюансу. Якщо в названій композиції ірис замінити на астільбу (схожість листя з волжанкою), а замість бадана використовувати низькорослу хосту (нюанс до вже наявної хості), то отримуємо 9 елементів, це вже гармонійна композиція.

Отже:

Якщо рослини в групі сильно розрізняються за формою листя, то кількість елементів врівноважують за рахунок схожості забарвлення листя і габітусу рослин, а різноманітне забарвлення листя – за рахунок однакової форми листя і схожої форми рослин.

Спочатку квітникарям складно розібратися у всій цій композиційної арифметиці. Нічого страшного, можна запозичити композиції з книг і журналів.

Знаючи описані вище правила, легше буде зрозуміти, чому для квітників фахівці рекомендують саме ті, а не інші рослини.

А щоб натренувати око і набути досвіду, корисно розглядати квітники (як на картинках, так і в натурі) з композиційної точки зору –  підраховуючи різні елементи, вишукуючи пропорції золотого перетину, контрасти і нюанси. Адже ці принципи використовують не тільки в ландшафтних групах, але і при створенні міксбордеров, гірок, та й взагалі садів ландшафтного стилю. 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com