Виростити – це половина справи: правильно зберігаємо врожай картоплі

У так званий лікувальний період вони дозрівають – огрублюється шкірка, гояться рани і механічні пошкодження, нанесені при збиранні, а також виявляються хвороби, характерні для періоду зберігання.

Ось тепер бульби слід остаточно перебрати, вибракувавши хворі, пошкоджені, і відсортувати:

• великі (80 г і більше) – для харчових цілей та, можливо, реалізації,
• середні (50-80 г) – на насіннєві цілі,
• дрібні (менше 50 г), а також усі травмовані, потворні – на корм худобі чи на переробку. 

Дезінфекція сховища

Приміщення для зберігання картоплі потрібно заздалегідь підготувати відповідним чином: очистити від сміття, просушити дерев'яні конструкції, відремонтувати засіки, побілити вапном, а також продезінфікувати. Робити це потрібно щороку. 

Побілку можна провести (за допомогою пульверизатора або вручну) свіжгашеним вапном (2,5 кг на відро води), додавши в розчин 30 г залізного купоросу або 50-100 г формаліну. Застосовують з цією метою і обприскування сховища 2%-ним розчином формаліну.

Але більш надійним і ефективним способом є обкурювання двоокисом сірки (спалюють 100 г меленої сірки на 1 м3 площі, що обробляється). При такій обробці треба винести звідти всі металеві предмети. Провівши дезінфекцію, сховище слід щільно закрити, а через дві доби ґрунтовно провітрити.

Після дезінфекції треба закласти всі щілини та нори, крізь які гризуни можуть проникнути у сховище. Зазвичай для цього застосовують густий цементний розчин, який підмішують бите скло.

Оптимальні умови

Картоплю зазвичай зберігають у підвалах, льохах, на балконах, іноді в буртах, а насіннєву – у ямах.

При спорудженні підвалів і льохів слід враховувати два дуже важливі моменти – надійними повинні бути гідроізоляція, що перешкоджає попаданню в сховища ґрунтових вод, а також вентиляція, що дозволяє підтримувати оптимальну для зберігання картоплі температуру (в межах 3-5 °С).

Утеплити підвали відносно легко. Важче боротися з підвищеною температурою та вологістю. Тому дуже важливо забезпечити у сховищі припливно-витяжну вентиляцію.

Що стосується гідроізоляції, то за наявності маловологих ґрунтів достатньо покрити стіни гарячим бітумом. У разі зволожених ґрунтів стіни сховищ можна обклеїти гідроізоляційним матеріалом, а підлогу зробити з жирної глини зі щебенем або залити бітумом.

Підвали обладнують засіками або пристосовують для цього контейнери, ящики, будь-яку іншу тару.

• У випадку, коли картоплю зсипають у засіки, потрібно мати на увазі, що загальна висота насипу бульб не повинна перевищувати 1,5 м, а відстань від верхнього шару до стелі – 50-60 см.
• Насіннєву картоплю краще зберігати в спеціальних ямах, які слід копати на піднесених місцях, вільних від ґрунтових вод. Глибина їх може бути 1,0-1,2 м, ширина або діаметр (якщо яма округла) – 1,2-1,5 м. Яму засипають картоплею доверху з невеликим конусом, накривають соломою шаром близько 50 см, а зверху – шаром землі (10-15 см). Після настання морозів земляний шар збільшують до 30-50 см.

Винахідливі міські жителі зберігають картоплю на балконах та в лоджіях. Для цього беруть дерев'яний ящик із кришкою. Дно і кришку утеплюють пінопластовими пластинами товщиною 10-15 см (або іншим ізоляційним матеріалом), а боки ізолюють від попадання вологи оцинкованим залізом (пластмасові вироби не годяться, зазвичай вони тріскаються від перепаду температур і вимагають заміни). Застосовують електропідігрів таких сховищ, встановлюючи зверху одну або кілька електролампочок синього кольору потужністю 40-60 Вт.

До речі, в таких камерах, обладнаних поличками, зберігають не лише картоплю, а й капусту, коренеплоди, деякі соління.

Слідкуйте за її "здоров'ям"

Умови зберігання картоплі впливають на її харчові та товарні якості. Так, якщо бульби зберігалися при температурі вище 10-15 °С без вентиляції приміщення, то вже в січні вони починають в'янути, обростита пагонами, їх смак погіршується, тканини чорніють і поступово відмирають. Такі бульби не можуть бути використані як посадковий матеріал.

• Процес в'янення можна уповільнити або запобігти йому, якщо скористатися звичайною м'ятою перцевою: траву тонким шаром (1-2 см) розміщують у нижньому, середньому та верхньому шарах бульб.
• Ефірні речовини, що виділяє м'ята, гальмують дію стимуляторів росту, а також запобігають появі гнилей.

При зберіганні картоплі у приміщеннях, де температура може опускатися до 0 °C і нижче, у бульбах відбувається гідроліз крохмалю, збільшується вміст цукрів (до 7-8%). Вони набувають солодкого смаку, а при варінні м'якоть темніє. Насіннєвий матеріал втрачає схожість.

У доступних приміщеннях бажано щоденно контролювати умови зберігання картоплі. 

При значному підвищенні температури (вище 5-7 °C) необхідно посилити вентиляцію. Робити це слід обережно, щоб не підморозити бульби. Якщо температура в сховищі нижча за допустиму, його необхідно утеплити. Потрібно стежити і за відносною вологістю повітря у сховищі (вона має бути в межах 90-95%, допустима – 85%).

Виявивши вогнище загнивання, його негайно ліквідують.

Георгій Бульботко 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com