Штучним розведенням водяного креса займалися у Франції ще в XIV столітті. Але повної досконалості в агротехніці досягли завдяки городникам німецького міста Ерфурта, де у 1687 р. для його вирощування було вирито перші штучні водойми. Дуже захоплювався брункресом Наполеон, який спеціально виписав із Тюрингії садівників, які налагодили вирощування цієї культури в долині Нонет поблизу Парижа.
З давнини крес водяний відомий людині як цінна лікарська рослина, про що свідчить давньогрецький ботанік Діоскорид.
Дійсно, всі частини цієї рослини (листя, коріння, сік, насіння) мають цілющі властивості.
У надземній частині містяться сапоніни, алкалоїди, гірчичні олії, вітаміни С та Е, каротин. Дуже багата рослина залізом і особливо йодом (5 мг на 100 г свіжої маси).
У народній медицині брункресс широко використовують при лікуванні анемії та цинги (сироп зі свіжоприготованого соку). Для лікування екземи, опіків застосовують мазь (1-2 ст. ложки соку і 50 г вершкового масла), свіжий сік п'ють (по 1 чайній ложці тричі на день) при захворюваннях сечового, жовчного міхура, жовчнокам'яної хвороби. Застосовують брункресс і при хронічних катарах верхніх дихальних шляхів, цукровому діабеті та багатьох інших хвороб. Не дарма брункресс входить до офіційної фармакопеї Франції, Італії, Швейцарії, Бразилії та Венесуели.
У їжу використовують листя водяного кресу в сирому вигляді, воно має свіжий гострий смак, чим нагадує гірчицю.
Існує кілька технологій як для промислового, так і для аматорського вирощування брункрессу.
Головна умова – наявність чистої проточної холодної води з великим вмістом кальцію. (Рослини погано реагують на наявність штучних нітратів!).
Вирощують його в канавах шириною 50 см або в невеликих водоймах шириною 2-3 м, глибиною 30-40 см. Стінки роблять прямовисними, дно добре вирівнюють. Ухил повинен бути не більше 2 см на 1 м довжини, що робить рух води рівномірним та повільним. Дно покривають шаром піску і мулу товщиною 5-10 см. Підготовлений субстрат заправляють гноєм або перепрілим компостом. Розмножують насінням (для стартового розведення), а потім підтримують плантацію шляхом живцювання.
Брункресс можна успішно вирощувати на підвіконні, використовуючи у якості контейнерів неглибокі тарілки, миски та інші ємності.
- На дно контейнерів кладуть шматочки червоної цегли, попередньо ошпареної окропом, додають трохи старої штукатурки, в якій міститься багато кальцію.
- Заливають цеглу холодною чистою водою і висаджують живці.
- Для вирощування використовують балкони, лоджії або вікна північної орієнтації (брункресс дуже боїться прямих сонячних променів).
- Воду замінюють або доливають кожні 3-4 дні.
- Для підживлення використовують 3-5 крупинок нітрофоски на 1 л води, які додають при заміні води.
- Влітку для охолодження води додають лід і частіше змінюють воду, щоб запобігти загниванню коріння.
Щоб отримати насіння, у квітні призупиняють зрізати листя. У травні рослини зацвітають, а в липні, коли дозрівають насіння, пожовклі стручки збирають, дозарюють і обмолочують.
Насіння у брункресу дуже маленьке – довжиною до 1 мм і товщиною 0,5 мм. (Абсолютна маса насіння 0,18-0,22 г). Воно зберігає схожість 4-5 років, проростає на 6-8 день після посіву.
Зеновій Сич
© Журнал "Огородник"
ФОТО: pixabay.com