Врожай в найкращих умовах: як зберігати насіннєві та продовольчі бульби картоплі у погребі

Більшість сортів картоплі, висаджених своєчасно, в нинішніх метеорологічних умовах України закінчують вегетацію в середині літа. Якщо картоплю в цей час не викопати, то може початися вторинна вегетація, коли після деякого похолодання і випадання опадів бадилля починає відростати знову, а на бульбах виростають нарости, що знижують їх товарність.

Однак, чи залишимо ми картоплю «смажитися» в землі або, прибравши її своєчасно, будемо тримати на вулиці, навіть прикривши від пекучих променів сонця, бульби все одно будуть продовжувати набирати сумарну середньодобову температуру, що може привести до передчасного їх проростання і навіть теплового виродження.

Адже в цей час температура повітря на вулиці сягає 30-40 °С, а в льохах – 15-20 °С – ідеальні умови для перебігу лікувального періоду картоплі.

Тому рекомендується ранній збір врожаю картоплі, швидка переробка і закладання на зберігання. 

Картоплю підсушують день-три, перебирають, сортують і відразу опускають в сховище. При необхідності бульби пізніше перебирають додатково прямо в погребі або для цього тимчасово витягають їх зі сховища.

Решта умов успішного зберігання картоплі залишаються незмінними. 

Оптимальні умови зберігання 

Картоплю (як посівну, так і продовольчу) потрібно зберігати в темному, добре вентильованому приміщенні при температурі 5-6 °С в початковий період з подальшим її зниженням до 1-3 °С.

Відносна вологість повітря повинна бути не нижче 85-90%.

Температура 3 °С і відносна вологість 90% – оптимальні умови для зберігання більшості сортів картоплі, при яких здорові бульби не проростають до весни, а збудники хвороб, що поширюються в сховищі (різні гнилі, срібляста парша, а також шкідники (стеблова нематода і картопляна міль ) стають неактивними. 

Овощесховище (льох, підвал) необхідно підготувати завчасно:

• закрити металевими сітками вентиляційні отвори, щоб попередити проникнення в помешкання гризунів; 
• стіни, стелі, стелажи, полиці і т. ін. побілити вапняним молоком, додавши в нього залізний або мідний купорос (2,5 кг вапна на 10 л води с додаванням 30 г залізного или 100 г мідного купоросу), а потім добре просушити. 

Якщо льох білили багато років поспіль, можна обмежитися обприскуванням його 3-5%-ним розчином купоросу. Для дезінфекції можна використовувати також хлорне вапно, каустичну соду.

Хлорне вапно застосовують у вигляді 10%-ного розчину (в 10 л водного розчину розбовтують 1 кг вапна). Розчин хлорного вапна перед застосуванням добре перемішують і залишають на добу.

Каустичну соду використовують у вигляді 1,5-2%-ного водного розчину (на 10 л води беруть 150-200 г соди).

Під час застосування цих препаратів використовують ручні або ранцеві обприскувачі, працюють в респіраторах або захисних пов'язках. Обробляють всі внутрішні поверхні підвалу, витрачаючи на 1 м² оброблюваної поверхні 250-300 мл розчину. Температура повітря в підвалі повинна бути не нижче 16 °С. 

Потім проводять обкурювання льоху сірчистим ангідридом, спалюючи на металевих листах сірку (10-50 г на 1 м³) або сірчані шашки (є в продажу). Перед обкурюванням необхідно щільно закрити вентиляційні отвори і видалити з приміщення всі металеві предмети, які в іншому випадку стануть піддаватися корозії від кислоти, яка утвориться на їхній поверхні. 

Для підпалювання сірки використовують палаючу свічку, працюють в протигазі і якомога швидше покидають обкурюване приміщення, щільно закривши за собою вхідний люк або двері, а через добу-троє їх відкривають і приміщення добре провітрюють.

Обкурювання сіркою корисно повторити після повного заповнення сховища продукцією: велика частина збудників хвороб картоплі та гризуни, що проникли туди, загинуть.

Тару і необхідний інвентар (стелажі, піддони, ящики) дезінфікують завчасно, промиваючи або обприскуючи їх 4-5%-ним розчином мідного купоросу (40-50 г на 1 л води) і просушують під сонячними променями.

Картоплю для зберігання потрібно готувати одразу після збору. 

Бульби, особливо насіннєві, якщо є така можливість, доцільно помити, подаючи на них струмінь проточної води.

При цьому з поверхні бульб змивається значна частина всіляких мікроорганізмів, які можуть викликати загнивання в процесі зберігання, і стає видно всі дефекти та механічні пошкодження.

Мити бульби потрібно недовго – 2-3 хв, а потім добре просушити і перебрати, вибракувавши хворі.

Насіннєві бульби після миття і просушування добре ще й продезінфікувати в одному з знезаражувальних препаратів.

Після дезінфекції бульби потрібно добре просушити і озеленити при розсіяному світлі (не на сонці). Озеленені бульби значно менше пошкоджуються гризунами і краще зберігаються, довше не проростають.

Якщо насіннєву картоплю завжди зберігати в окремому сховищі, можна використовувати професійні протруйники, які забезпечать повний захист матеріалу від грибних хвороб.

При зберіганні насіннєвої картоплі найкраще використовувати дерев'яні і пластмасові тарні ящики або спеціальні контейнери. Кожен сорт – в окремій тарі.

При цьому бирки з назвою сорту обов'язкові. У сирому приміщенні добре зберігаються написи, зроблені незмивним  маркером на ящиках, алюмінієвій фользі.

Слід врахувати, що дуже ранні і ранньостиглі сорти здебільшого проростають швидше, ніж пізні, хоча тривалість періоду спокою більше залежить від сортових особливостей, ніж від скоростиглості. Тому ящики з сортами, у яких нетривалий період зберігання, укладають в більш холодне місце сховища (знизу штабеля).

Картоплю для продовольчих цілей можна зберігати в ящиках або відсіках, відокремивши бульби від зіткнення зі стінами і підлогою дерев'яними дошками і не допускаючи насипу по висоті більше 1,5 м, або в капронових сітках.

• Для швидкого використання картоплю зберігають в незав'язаних поліпропіленових мішках, що мають сітчасту структуру та пропускають повітря, заповнюючи їх на 2/3 обсягу.

В першу чергу вживають сорти з нетривалим періодом спокою і недостатньою лежкістью, а також пошкоджені бульби, з ознаками захворювань і т. п.

Для більш тривалого зберігання підходять сорти з тривалим періодом спокою. 

• Для найтривалішого зберігання доцільно відібрати відповідну кількість найкрупніших бульб без наявних дефектів, занурити їх на 1-3 с в окріп (в сітці) і добре просушити. Після такого «опіку» бульби не проростуть ніколи, і збудники хвороб, що потрапили на їхню поверхню, загинуть. 

І ще одна важлива умова зберігання картоплі – необхідно запобігти потраплянню на бульби крапель води, що утворюються на стелі (конденсату). Він накопичується при похолоданні на стелі без утеплення, адже по ній проходить різка межа між теплим повітрям льоху і холодним зовнішнім. Вода струмками стікає по стінах, капає вниз; вкривається вологою верхній шар картоплі і інших овочів.

Крапельно-рідка волога – відмінне середовище для розвитку хвороб, звідси – втрати від гниття.

Це відбувається, якщо сховище має недостатню теплоізоляцію і погану вентиляцію. 

Підлоги приміщень, що знаходяться над підвалом (кухонь, комор, гаражів), утеплюють на зиму: всю площу – оргалітом або лінолеумом на м'якій підкладці, а безпосередньо над ямою – ще і мішками з перлітом, солом'яними матами або іншим теплоізоляційним матеріалом. Стелю сховища зсередини оббивають пінопластом або іншими синтетичними матеріалами, на яких не виступає волога. Теплий «дах» захистить продукти і від морозів, і від конденсату.

Одночасно з утепленням необхідно подбати про природну вентиляцію навіть невеликого домашнього сховища, встановивши приточну (з отворами у підлозі) і витяжну (з отворами під стелею) труби біля протилежних стін льоху. Через них забезпечується надходження холодного зовнішнього повітря вниз і вихід теплого вгору. При сильних морозах отвори закривають ганчіркою, клоччям, соломою або спеціальною заслінкою. 

У старих льохах і підвалах зазвичай є тільки один вентиляційний отвір у стелі.

Збільшити циркуляцію повітря в такому сховищі можна наступним чином.

Витяжну трубу, що виходить назовні, наростити, забезпечити її спеціальними пристосуваннями, що підсилюють витяжку повітря, – вони тепер є в продажу на кожному господарському ринку або в будівельному супермаркеті.

Далі, всередину витяжної труби, що йде від стелі сховища, вставити іншу трубу меншого діаметру (можна використовувати складові каналізаційні труби з пластмаси), яка йде від самого верху зовнішньої труби і опускається майже до підлоги льоху. З цієї внутрішньої труби в сховище буде надходити сухе холодне повітря, а по зовнішній – видалятися повітря тепле і вологе.

Якщо всі ці заходи здійснити не вдається, бажано хоча б зробити «підвісну стелю» з поліетиленової плівки, а під час особливо сильних морозів вкривати бульби природним пухким і повітропроникним теплоізоляційним матеріалом – соломою або сіном.

Щоб бульби не прокинулися завчасно... 

Якщо бульби провольчої картоплі стали передчасно проростати, найкраще їх перебрати і обламати паростки, оскільки проросла  картопля виділяє більше тепла, і процес проростання від цього ще більше посилюється. 

При цьому бульби втрачають тургор, поживні речовини, змінюється їх смак.

Що ж стосується посадкового матеріалу, завжди слід пам'ятати, що кожне наступне обламування паростків знижує майбутній врожай приблизно на 20%. 

Тому, якщо проросли насіннєві бульби, обламувати паростки слід лише перед початком яровізації. 

При цьому, якщо паростки виглядають міцними, товстими і здоровими (не почорніли на кінчиках, не покрилися бурими плямами), їх не потрібно чіпати до самої весни, а перед початком прогрівання насіннєвого матеріалу – обережно обламати, зволожити прямо в погребі.

Якщо навколо паростків не утворилися корінці, їх краще замочити на 3 год в 0,05%-му розчині гетероауксину (50 мг на 1 л розчину) і, не допускаючи різкого перепаду температури, висадити в теплицю або горщики в приміщенні, що обігрівається.

Паростки потрібно закопати в землю так, щоб на поверхні залишився кінчик завдовжки 1 см.

Ніжні етіолірувані паростки бояться яскравого сонячного світла, тому перші два-три дні, поки паростки не позеленіють, їх слід злегка притіняти.

Так ви отримаєте оздоровлену розсаду картоплі.

Пророслі в погребі насіннєві бульби, обприскавши водою тієї ж температури, що встановилася в погребі, можна обережно перенести в світле приміщення для подальшого пророщування. Там бульби потрібно розкласти в один шар і перший час один-два рази на день зволожувати. 

Тоді паростки не тільки не засохнуть, але позеленіють і навіть почнуть галузитися.

Ніяких хімічних речовин на цьому етапі застосовувати не можна: етіолірувані паростки картоплі настільки ніжні, що «згорять» прямо у вас на очах.

Що ж стосується пророслої продовольчої картоплі, що зберігається насипом, то в селах роблять так:

• взувають п'яти-семирічну дитину в гумові чобітки і дають їй «потанцювати» на купах пророслого картофеля. Паростки під масою дитини обламуються, але бульби не травмуються.

Цей прийом більш ефективний, ніж звичайне перебирання – повторювати його, як правило, не доводиться.

Помічено, що рослини м'яти перцевої, поміщені біля бульб, уповільнюють проростання останніх. М'яту треба розкладати двосантиметровими шарами знизу, в середині і зверху картопляного насипу.

А прихильникам «нетрадиційної терапії» можна порекомендувати такий простий спосіб уповільнення проростання бульб: на  бульбах розкладають відрізки дротяної спіралі (на пляшку від шампанського накручують 10 витків міліметрової сталевого дроту) – по 2-3 спіралі на 1 м².

Фізичний ефект впливу поля, утвореного спіраллю (як і пірамідою), досі не вивчений, але, як то кажуть, факт очевидний: картопля настільки знижує свою здатність до проростання, що на насіннєвих бульбах розкладати спіралі не рекомендується.

Якщо раптом... 

КАРТОПЛЯ покрилася конденсатом, присипте його меленою крейдою.

Крейда – речовина, абсолютно нешкідлива для людини і картоплі – швидко вбере в себе вологу. На картоплю в сховищі можна укладати буряк та інші коренеплоди, вони теж «відбирають» вологу. 

ВИЯВИЛИ ОСЕРЕДОК загнивання, негайно ліквідуйте його, видаливши зі сховища уражені бульби – джерело подальшого поширення гнилі.

Всю прилеглу картоплю також винесіть, просушіть і постарайтеся використовувати в першу чергу.

Позеленілі насіннєві бульби, які були в контакті з гниллю, не можна використовувати в їжу або як корм для тварин. Їх потрібно вимити під теплою проточною водою, обприскати 0,02%-ним розчином мідного купоросу і просушити при невисокій температурі (щоб не перервати сплячку).

НА СТІНАХ СХОВИЩА завелася ПЛІСНЯВА, одразу видаліть її, ретельно протерши поверхню ганчіркою, змоченою в гасі або солярці. При необхідності цю процедуру повторіть кілька разів. 

У СХОВИЩЕ проникли ГРИЗУНИ, постарайтеся якомога швидше їх відловити мишоловками, капканами та т. п.

Зазвичай гризуни самі залишають сховище, якщо в ньому спалити трохи торфу, стручок висушеного гіркого перцю або сірку. Отруєні приманки використовувати в овочесховищах не можна. Згубними для гризунів і безпечними для людей є приманки з суміші (1: 1) алебастру і муки, підсмаженої на рослинному маслі. Поруч з ними поставте блюдечко з водою. Наївшись алебастру і запивши його водою, гризуни загинуть.

Констянтин Давидовський 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com