Від гнилі, від парші: як захистити врожай яблук у сховищі від хвороб під час зберігання

Яблука втрачають товарний вигляд і смакові якості через ураження грибними (парша, плодова гниль, сіра і рожева цвіль), бактеріальними (бактеріальний опік) або фізіологічними (склоподібність, побуріння шкірки (засмага), побуріння м'якоті, підшкірна плямистість, низькотемпературний розлад, мокрий опік) хворобами.

Це може статися як у період формування та розвитку плодів, коли вони ще висять на деревах, так і після збирання, коли яблука вже відправлені на зберігання.

Парша залишає на уражених плодах круглі, різко окреслені темні плями. При зараженні в період до збирання плями можуть виглядати як крихітні коричнево-чорні крапки. Під час збирання врожаю вони практичні непомітні.

Очевидні ознаки хвороби стають помітними при зберіганні.

До сильного ураження паршою схильні такі сорти яблуні, як Симиренковець, Слава переможцям, Антор. Підвищеною стійкістю відрізняються сорти Росавка, Бойкен, Голден Делішес.

• Для захисту від парші на початку вегетації насадження 2–3 рази обробляють фунгіцидами – Медян Екстра 350, КС (1,5-2 л на 1 га). 

Плодова гниль (моніліоз) проявляється у вигляді бурих плям, які поступово розростаються на всю поверхню плода. При температурі нижче 0 °С уражені плоди чорніють, усихають і муміфікуються.

Інфекція проникає в яблука ще в саду через плями парші та механічні пошкодження на шкірці, залишені шкідниками (плодожерками, казарками, довгоносиками та іншими) або під час травм плодів при збиранні та упаковці. 

• Щоб захистити рослини від ураження плодовою гниллю, в період цвітіння насадження обробляють фунгіцидами Топсин-М 500, КС (1,4-1,6 л на 1 га), Акіра, КС (2,5-3 л на 1 га), після збирання плодів дотримуються оптимального температурного режиму зберігання.

Сіра головчаста пліснява поширюється спорами від плода до плоду. У місці проникнення інфекції в тканині плода з'являється бура пляма. Уражена м'якоть набуває світло-коричневого забарвлення і різкого запаху бродіння. Розвитку захворювання сприяють висока вологість, утворення конденсату на поверхні плодів, недостатня циркуляція повітря та висока температура в сховищі.

Рожева пліснява (трихотеціоз) проявляється у виді бурої плями у чашці плода. По мірі поширення пляма покривається білим нальотом міцелію, а потім набуває рожевого відтінку. Хвороба вражає плоди ще на деревах, в період їх формування та росту. Збудник трихотеціозу нестійкий до холоду (гине при температурі нижче 8 °С). Оптимальна температура для його розвитку – 20-22 °С.

Склоподібність розвивається внаслідок надлишку в міжклітинному просторі тканин рослини багатоатомного спирту сорбітолу. Спочатку він накопичується в листі, а потім перенаправляється і в м'якоть плодів. До цієї хворобі схильні такі сорти, як Глостер, Пепінка золотиста, Джонатан.

• Для профілактики склоподібності підтримують збалансований режим живлення рослин, підживлюючи їх мінеральними добривами, проводять помірні поливи, обприскують рослини 0,6-0,8%-ним розчином хлористого кальцію (щоб зменшити поширення симптомів ураження та сповільнити розвиток хвороби) і своєчасно збирають.

Побуріння шкірки (засмага) виникає через накопичення у воску, що покриває шкірку плодів, продуктів окислення в результаті реакції кисню з дубильними речовинами.

Від кількості дубильних речовин, що містяться в рослинах, залежить стійкість сорту до засмаги (Росавка) або, навпаки, схильність до цього захворювання (Кальвіль сніговий, Ренет Симиренко).

Розвиток хвороби провокує суха і спекотна погода, особливо в останній місяць перед збиранням плодів.

• Для профілактики засмаги в ґрунт на ділянці вносять збалансований комплекс добрив, проводять помірні поливи, своєчасно збирають урожай.

У сховищі дотримуються оптимального температурного режиму. Зберігання врожаю в регульованому газовому середовищі (РГС) уповільнює поширення побуріння в тканинах плодів. 

Побуріння м'якоті виникає найчастіше внаслідок надмірного накопичення оцтової кислоти в тканинах плодів. У хворих плодах серцевина стає бурою, а м'якоть під шкіркою залишається неушкодженою, тому зовні яблука можуть виглядати здоровими.

Хвороба розвивається при порушенні умов зберігання, зокрема, під впливом низької для сорту температури. 

• Своєчасне підживлення дерев фосфорними і калійними добривами зменшує вміст оцтової кислоти в плодах. Зберігання яблук у регульованому газовому середовищі уповільнює розвиток хвороби.

Підшкірна плямистість розвивається через недостатню кількість кальцію та надлишку калію і магнію в тканинах плодів. Хвороба вражає м'якоть під шкіркою, але може поширюватися і до серцевини. Найчастіше від плямистості страждають сорти Голден Делішес, Симиренковець.

• Для попередження хвороби своєчасно вносять збалансований комплекс добрив, а також підтримують кислотність ґрунту на рівні 6,5-6,6 шляхом його вапнування.

Мокрий опік ушкоджує шкірку і тканини м'якоті плодів. На поверхні уражених яблук з'являються світло-бурі заглиблені плями. М'якоть в цих місцях набуває неприємного водянистого присмаку. Від опіку страждають такі сорти, як Джонатан, Симиренковець, Кальвіль сніговий. Відносно стійкі до цієї хвороби Росавка, Київське зимове.

• Для запобігання мокрому опіку своєчасно збирають урожай і зберігають плоди в регульованому газовому середовищі. 

Низькотемпературний розлад виникає внаслідок порушення обміну речовин у тканинах плодів. Він розвивається, якщо впродовж тривалого часу яблука зберігаються при температурі від -2 °С. До цієї хвороби схильні такі сорти, як Ренет Симиренко та Симиренковець.

Євгеній Постоленко

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com