Вередлива діва: догляд за насадженнями високорослої лохини

Полив

Після посадки саджанців на постійне місце зону проживання коренів підтримують у вологому стані, не допускаючи пересихання.

Оптимальна вологість субстрату – 60-70% від повної польової вологоємності.

Полив здійснюють або за допомогою дрібнокапельного дощування, або за допомогою краплинного поливу ґрунту біля куща. Використовують спеціальну систему перфорованих шлангів. 

На дачних ділянках рослини можна поливати 2 рази на тиждень із розрахунку одне відро води на один дорослий кущ двічі на день (можна вранці та ввечері).

Особливо важливий рясний полив у липні-серпні. У цей період лохина плодоносить, і одночасно на кущах закладаються квіткові бруньки, що формують урожай наступного року. При нестачі вологи в цей період будуть значні втрати врожаю не лише цього року, а й наступного.

У спекотну суху погоду бажано не тільки поливати кущі, але й обприскувати їх з метою охолодження. Проводять цей захід під час піку високих температур (о 12-13 годині і о 15-16 годині), підвищуючи тим самим вологість у повітрі. Це значно збільшує продуктивність кущів (завдяки обприскуванню зменшується стрес від перегріву та зростає швидкість фотосинтезу).

Лохина дуже не любить хлорованої води, тому таку воду необхідно відстоювати. 

Мульчування 

При вирощуванні лохини важливо стежити за вологістю у верхньому шарі ґрунту. Цього можна досягти двома способами: постійними поливами з розпушуванням верхнього шару (що потрібно робити дуже часто і акуратно) або мульчуванням. 

Мульчувати посадки можна соломою, перепріваючим листям, хвоєю, а найкраще сосновою тирсою, або сосновою корою. Залежно від віку та висоти кущів шар мульчуючого матеріалу може становити 10-15 см.

Це дуже важливий агротехнічний прийом, за допомогою якого можна вирішити низку питань, що виникають при вирощуванні лохини.

• Мульчування допомагає позбутися бур'янів і створює оптимальні умови для накопичення вологи та органічних речовин. Прополки після мульчування зводяться до скошування бур'янів у міжряддях.
• Під шаром мульчі у рослин трохи пізніше розпускаються бруньки навесні і менш інтенсивно опадає листя восени.

Це допомагає лохині впоратися з коливаннями зимових та весняних температур. Що у свою чергу сприятливо впливає на інтенсивність росту пагонів та рівномірність визрівання деревини, а також сприяє своєчасному перебігу процесів підготовки пагонів та бруньок до зими. В результаті кущі переносять зиму з мінімальними ушкодженнями.

Слід зазначити, що при мульчуванні свіжою тирсою або корою в перший рік ріст кущів лохини уповільнюється. Це відбувається тому, що мікроорганізми, що активно розкладають свіжу мульчу, інтенсивно споживають азот із ґрунту і тим самим обмежують живлення лохини. Щоб ліквідувати цей недолік, у ґрунт перед мульчуванням або відразу після нього вносять додаткову кількість азотного добрива (у тому випадку, якщо мульчування проводять навесні). Як правило, на знову замульчованих посадках лохини дозу азотного добрива збільшують у два рази в порівнянні з нормою. Надалі в процесі розкладання азот із шару мульчі надходить назад у ґрунт, і кущі ростуть і плодоносять значно краще, ніж на незамульчованих ділянках.

При поверхневій обробці замульчованого ґрунту необхідно звернути увагу на можливу навалу польових мишей і гризунів, тому що останні в такому ґрунті почуваються особливо добре і можуть завдати великої шкоди, підгризаючи та підкопуючи коріння. 

Внесення добрив

Кращий термін внесення мінеральних добрив під лохину – початок весни, в період руху соку або початку набухання бруньок.

• На ґрунтах з кислотністю вище 4,8, для відновлення необхідного рівня РН, двічі за сезон з інтервалом у 6-7 тижнів необхідно вносити сульфат амонію з розрахунку 10-15 г на 1 м².
• На ґрунтах з оптимальним рівнем рН рекомендується вносити 90 г сульфату амонію, 40 г сульфату калію та 110 г суперфосфату на один дорослий кущ лохини.

При цьому необхідно враховувати, що вносити азот під кущ лохини необхідно не пізніше середини червня.

При пізнішому внесенні азотних добрив збільшується ризик поганого визрівання пагонів до кінця вегетації та підмерзання невизлих пагонів узимку.

На дачній ділянці можна скористатися наступною схемою:

на один дворічний кущ вноситься 1 ст. ложка повного мінерального добрива, на трирічний – 2, на чотирирічний – 4, на п'ятирічний і старший кущ – 8 ст. ложок повного мінерального добрива.

Що стосується органічних добрив, то якщо ви хочете щоб ваша лохина добре росла і плодоносила, в жодному разі не вносьте в ґрунт і не підживлюйте рослини органічними добривами (гноєм, курячим послідом, компостом). Інакше можна просто знищити рослини.

Захист від морозів та заморозків 

Без будь-яких пошкоджень лохина високоросла здатна переносити морози до -23-25 ​​° С (окремі сорти до -27-30 °С). Тому в суворі безсніжні зими існує можливість підмерзання окремих пагонів. 

• На великих плантаціях укрити всі кущі неможливо, тому тут захист зводиться до системи агротехнічних заходів, що забезпечують завершення росту та гарне визрівання деревини біля пагонів, а також заходи щодо мульчування та снігозатримання.
• Крім того, в період вегетації під кущі не слід вносити велику дозу азотних добрив, особливо після закінчення цвітіння, щоб не викликати тим самим росту пагонів пізньої осені.

Зауважимо, що в умовах Харківської області ми вирощуємо лохину багато років і окрім мульчування основи кущів жодних додаткових укриттів на зиму не застосовували. Навіть якщо в суворі зими спостерігалося підмерзання пагонів, що погано визріли, то в наступному сезоні кущі добре відновлювалися, утворюючи нові сильні пагони з нижніх бруньок, що знаходяться в основі кущів, під мульчею.

Під час цвітіння лохина здатна переносити заморозки до -7 ° С без помітних ушкоджень. Тому у весняний період захист потрібен дуже рідко.

Запилення

Лохина високоросла починає цвісти на третій рік, але якщо у вас висаджений тільки один кущ або кілька кущів одного сорту, можуть виникнути труднощі з запиленням, оскільки ця культура частково самобезплідна (це означає, що при самозапиленні знижується кількість врожаю, а також його якість). 

Для того, щоб отримати хороший урожай, рекомендуємо мати на ділянці кілька сортів.

Змішана посадка різних сортів не тільки забезпечує найкраще зав'язування плодів, а й сприяє їхньому ранньому дозріванню. 

Крім того, ягоди від перехресного запилення більші, мають кращий смак і ніжнішу шкірку.

Посадка 3-4 сортів різних термінів дозрівання забезпечує збільшення сезону збору та зменшує небезпеку втрати врожаю від заморозків та інших несприятливих факторів.

Лохина – ентомофільна рослина. Кетяги великих ягід формуються тільки в тому випадку, якщо над квітками працювали комахи (краще бджоли або джмелі); ягоди з незапилених квіток завжди будуть дрібними та товстошкірими.

Боротьба з бур'янами 

Повноцінне забезпечення лохини водою та елементами живлення можливе лише за відсутності конкуренції з боку бур'янів. 

Особливо це важливо у перші роки після посадки кущів. Молоді незміцнілі рослини не здатні добре розвиватися при нестачі світла, води та елементів живлення.

Крім того, вологий затінений мікроклімат сприяє поширенню та проростанню спор патогенних мікроорганізмів, а також є резервацією (місцем тимчасового скупчення) комах-шкідників. Тому необхідно подбати про те, щоб біля кущів не було бур'янів.

Для цього ми рекомендуємо застосовувати мульчування кущів, скошування трави в міжряддях, а також обережне застосування гербіцидів та ручне висмикування трави з міжрядь.

Птахи люблять збирати лохину і псувати ягоди. Це може призвести до суттєвих втрат урожаю, враховуючи те, що після набирання синього кольору ягодам потрібно дозріти на кущі ще 5-7 днів. Після цього терміну вони набирають масу, цукристість, смак і аромат. Щоб захистити ягоди в цей час від настирливих птахів, бажано під час встигання ягід накинути на кущ лохини сітку або агроволокно. 

Дуже сподіваємося, що наш досвід і поради стануть всім у нагоді при вирощуванні дуже цінної і продуктивної рослини – лохини високорослої. 

Олександр Шеїн, Олена Тутова 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО6 авторів