І гарбузи, і капусти: починаємо прибирати та закладати на зберігання овочі і коренеплоди

Гарбуз та його різновиди

У вересні особливу увагу приділіть "родичам гарбузовим": гарбузу, кавуну, дині, кабачку, патисону.

Всі вони – вихідці з теплих країв, тому не переносять навіть незначних заморозків. Прибирати гарбузові потрібно при першому ж попередженні про серйозне похолодання. 

До цього часу всі гарбузові, як правило, закінчують вегетацію або через брак вологи, або через відмирання батогів, уражених численними хворобами. Тому немає сенсу тримати їх і далі на грядках чи полі.

Адже у прохолодну дощову погоду плоди їх можуть загнивати, а у дуже спекотну і суху, яка ще можлива у вересні, позбавлені зв'язку з корінням внаслідок відмирання стебел (базунів), плоди можуть отримати сонячні опіки.

Якщо ж на час прибирання встановлюється сприятлива погода, але є сумніви в тому, чи дозріли плоди, встановити ступінь їхньої зрілості можна старим випробуваним способом, постукавши по ним: звук має бути такий, який видає пустотілий предмет. Пізньостиглі сорти можна знімати і недозрілими, вони дозрівають при зберіганні.

Забираючи плоди гарбуза, слід звертати увагу на їхнє забарвлення. Ті величезні "ягоди" (а плід гарбуза ботаніки відносять до такого розряду), які мають яскраво-помаранчеве або плямисте забарвлення, – спадкоємці знаменитого сорту кормового гарбуза Стофунтовий. Саме його плоди, як правило, красуються майже у всіх статтях, у яких йдеться про цю культуру. Але у них тонка кора (низька "м'ясистість"), та й смакові якості залишають бажати кращого. Тому ми не радимо закладати їх на зберігання як овочеву продукцію.

Останніми роками фахівці радять вирощувати сорти із так званими "порційними плодами", які можна використовувати за один прийом. 

Відбираючи плоди гарбуза для зберігання, майте на увазі, що їхня лежкість визначається товщиною кори: тонка швидше віддає вологу, через що плоди перезрівають, зморщуються, всихають і уражаються різними гнилями. Тому для зберігання відбирайте дрібні плоди сірого кольору (сортотип Грибовський зимовий) або “перетяжку” (сортотип Арабатський).

• Плоди гарбуза більшості сортів найкраще зберігаються у темному приміщенні за температури від 16 до 18 °С. У таких умовах вони дозарюються повільно, що дозволяє збільшувати період їх зберігання та споживання.
• За температури нижче 12 °С плоди можуть переохолодитися і перестати дозрівати, а потім взагалі загниють. 
• За температури вище 18 °С інтенсивність дихання у плодів збільшується, кора починає усихати, зморщується і плоди втрачають зовнішній вигляд, псуються. І тут період зберігання значно скорочується.

Особлива розмова про зберігання кабачків про запас, щоб в осінньо-зимовий період з них можна було приготувати різні страви. Взагалі-то кабачок – це чудовий овоч для споживання в червні-липні як рання овочева продукція. Забирають 8-12-денні зав'язі кабачка довжиною 15-25 см вибірково, не допускаючи їх переростання. Зі свіжих плодів готують різні закуски, а також споживають їх у відвареному, смаженому, тушкованому, печеному вигляді.

Як вітамінний продукт кабачки не цікаві, тому рідко хто з городників залишає їх на тривалий час: молоді плоди швидко псуються, у тих, що почали дозрівати, погіршуються технологічні та смакові показники.

Морква та столовий буряк

Дуже часто до часу прибирання морква уражається альтернаріозом, а буряк – церкоспорозом та гниллю сердечка. Тому перед закладкою на зберігання необхідно ретельно відбраковувати пошкоджені коренеплоди, не тільки з ознаками названих хвороб, але й травмовані, тріснуті.

А прибирати їх треба якнайпізніше, але до настання стійких заморозків. У північних регіонах – з другої половини вересня, у центральних – у першій десятиденці жовтня, на півдні – у середині цього місяця.

• При збиранні буряків та моркви потрібно уникати механічних пошкоджень та підв'ялювання коренеплодів. 
• Щоб при викопуванні не відривалася бадилля, слід лопатою або садовими вилами підняти коренеплоди, потім легко вийняти з землі і очистити бруд, що налип, або обтрусити землю.
• Обрізаючи або обламуючи листя, залишайте у товарних коренеплодів живці довжиною 2 см, у насінневих – 3-4 см, щоб не пошкодилася точка росту.

Викопані і обрізані коренеплоди намагайтеся одразу помістити в сховище. Якщо з якихось причин доводиться на деякий час вкривати їх, не використовуйте для цього бадилля, тому що з нього можуть переповзти і влаштуватися на зимівку личинки шкідників, а також оселитися збудники хвороб. Коренеплоди накривайте соломою чи землею.

Моркву, петрушку, селеру, пастернак, ріпу, редис, редьку, дайкон бажано поміщати в ящики місткістю 15-20 кг, присипаючи зверху невеликим шаром вологого торфу, піску, легкої землі. Вологість піску має бути такою, щоб при стисканні його в руці вода не сочилася, але грудочку зберігала форму.

Перед закладкою коренеплоди зазвичай опудрюють сухою крейдою або золою, створюване ними лужне середовище перешкоджає розвитку багатьох хвороб. У льохах та підвалах можна укладати коренеплоди в невеликі штабелі, головкою назовні, пересипаючи вологим піском (шар 2-3 см).

Давній та випробуваний метод зберігання моркви та буряків – у глиняному "чохлі". Для цього роблять бовтанку з глини, опускають у неї коренеплоди, потім черпаком з дірчастим дном вибирають їх і розкладають на просушування. Шар глини, що присохнув до коренеплодів, захищає їх від хвороб, а також від випаровування води та висихання.

• По можливості не зберігайте разом моркву та капусту.
• У період зберігання систематично перевіряйте стан коренеплодів. Якщо виявите хворі, видаляйте, а здорові запилюйте крейдою по 150-200 г на 10 кг.

Можна також залишати частину моркви на грядці до весни. Щоправда, цей спосіб підходить для тих місць, де стабільний сніговий покрив. Якщо вкрити грядки з морквою листям, соломою, то, скоріше за все, коренеплоди будуть пошкоджені мишами. Якщо ви все-таки зважитеся випробувати такий спосіб зберігання, то перед заморозками видаліть бадилля і вкрийте (замульчуйте) грядку торфом (шар 5 см). Коли настануть морози, потрібно буде додатково утеплити її тирсою, листям, соломою і т. п. Шар укриття повинен бути товщиною до 30 см.

Спробуйте спосіб зберігання моркви, дайкона, петрушки у окремих мішках з поліетиленової плівки. Наповнити мішки слід на 2/3 висоти, потім туго стягнути мотузкою, забезпечивши запас повітря для дихання коренеплодів і шилом зробити 20-30 отворів.

Буряк і брукву слід укладати поверх картоплі. Волога, що виділяється бульбами картоплі при диханні, забезпечить коренеплодам пружність. 

Капуста

Качани білокачанної капусти пізніх сортів прибирати треба якомога пізніше, але до настання заморозків. Намагайтеся прибрати капусту в першій половині жовтня. Щоб зберегти свіжу капусту, рекомендується залишати довгі кочериги і хоча б 2-3 зелені покривни листки.

• З метою профілактики захворювань (сіра гниль та інші), качани рекомендується протирати ганчіркою, змоченою в 0,5%-ному розчині марганцівки, а також опудрювати крейдою.

У невеликих сховищах качани можна укладати невеликими штабелями на підлозі, дерев'яному настилі або стелажі, а також у ящиках. Шари повинні бути не більше ніж у 2-3 качана і розкладати їх потрібно обов'язково кочеригами вгору, щоб забезпечити хорошу вентиляцію. Найкраще підвішувати капусту в мішках або сітках, але можна закладати на зберігання і окремі зрубані або вирвані з коренем качани.

Перед укладанням їх потрібно просушити, але опускати в сховища слід охолодженими, тобто пізно ввечері чи вранці.

У брюссельської капусти період від сходів до формування повноцінних качанів становить понад 200 днів. Якщо до настання постійних холодів качанчики "дозріють", їх можна зрізати зі стебла і скласти в ящик чи кошик. Зберігати при температурі близько 0 °С. Якщо качанчики не встигли визріти, а вже настають морози, можна вирвати рослини цілком і прикопати в льоху у вологий пісок, де вони за рахунок поживних речовин, що містяться в стеблі та листі, з часом дозріють.

Володимир Давидов

© Журнал "Городник" 

ФОТО: depositphotos, pixabay.com