Трави, трави, трави: сади у степовому стилі для гармонії та спокою

Німці називають близькі до природи сади натургартенами – натуральними садами.

Людина, усвідомлено чи інтуїтивно, намагається створити навколо себе сад, наближений до самобутньої природи з її квітами, травами, де все спокійно, тихо, душевно, зовсім не так, як у повсякденному суєтному, а часом і стресовому житті. 

Натургартен — стиль, створений з урахуванням планування квітників з урахуванням екологічних вимог рослин.

Вперше я зацікавилася травами коли обзавелася власною ділянкою. Мабуть, тому, що народилася і виросла в селі, і все літо з ровесниками босоніж бігала степовим простором. Давно позаду залишилося дитинство, але спогади, як і раніше, живуть у душі. А тепер, коли в мене в саду ростуть трави, є куточок степу, до них можна навіть доторкнутися.

Почалося все з архітектурних злаків – міскантусу та кортадерії (пампасної трави). Остання навіть за умов м'якої південної зими у мене не вижила. Можливо, причина була не в ній, а у моїй тоді ще непідготовленості, невмінні створити рослині необхідні умови для зимівлі. Хоча досі не доводилося бачити, навіть на півдні, сади, де прижилася б ця красуня. 

Офіційно зимостійкість кортадерії не перевищує 18 °С. Тим жителям півдня, у яких ця трава залишається зимувати, слід врахувати, що вона зовсім не виносить застою води в зоні коріння. Тому її слід садити на добре дренованому ґрунті, а ще краще – на високому місці. Трава активно росте, коли літо спекотне та сухе, а світловий день довгий.

Найбільш зимостійкою вважається кортадерія Селло (C. selloana), але перші 2 роки вона має зимувати під ковпаком. У морози бажано утеплити з північного боку водостійким папером.

При вирощуванні кортадерії завжди слід зважати на її походження, адже до Європи ця трава потрапила з Аргентини. Тому для пишного цвітіння їй потрібно якнайбільше сонця. А ось поливи посухостійкій кортадерії не потрібні навіть у найспекотніші та найсухіші періоди.

Хвороби та шкідники обходять її стороною.

Так що при відповідному догляді трава швидко розростається, утворюючи розкішні куртини.

Щоб рослина виглядала завжди привабливою, потрібно регулярно обрізати старе пожовкле листя, яке загущає і засмічує куртину.

А ось великі красиві квітконоси з волоті кортадерії можна зберігати до весни. Адже навіть під снігом вони чудово прикрашають зимовий сад. 

Без жодних проблем прижився у мене міскантус – виходець із Китаю. 

Вже перший найпростіший його сорт так добре себе показав, що захотілося придбати нові. 

Більшість міскантусів відноситься до 4-6 зон вирощування, а це означає, що вони можуть виживати і при -34 °С. Такої температури навіть у північних регіонах України в останні зими не спостерігається.

А привабили мене міскантуси своєю красою і широтою "душі": густим стосом красивого, вузького, тонкої текстури листя, красивим габітусом куща, квітконосами, що колишуться на вітрі. Є сорти та форми з грубою текстурою листя, вони так само гарні. Але на піку моди останніми роками — культівари зі строкатим листям.

Для міскантусів підходить будь-який ґрунт, головне для них – забезпечити високу вологість.

Один раз спробувавши вирости декоративні трави, я захопилася ними, придбала насіння багатьох видів та сортів.

Скажу одразу, що від доброго десятка найменувань трав одразу довелося відмовитись.

Здебільшого це було просо (Panicum) із квітконосами різного кольору — червоного, рожевого, солом'яного. Тільки колоски стали наливатись, і злаки постали у всій красі, як всюдисущі горобці опинилися в моєму саду цілими полчищами. Ладу з ними не було. Довелося всі сорти проса викопати та видалити. 

До інших злаків, навіть з насінням гладким і блискучим, як у проса, горобці не виявляли жодного інтересу. Однак про ці безпроблемні, красиві та загадкові рослини поговоримо іншим разом. 

Валентина Гріпас 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com