Рожеві та фіолетові "метелики": екзотична леспедеца двобарвна у садибі

Значні площі займають деревостої з дуба монгольського (Quercus mongolica Fisch. ex Ledeb.) з домішкою беріз даурської (Betula davurica Pall.) та шерстистої (В. Lanata [Regel.] V. Vassil.), липи амурської (Tilia amurensis Rupr), клена дрібнолистого (Acer mono Maxim.), чубушника тонколистого (Philadelphus tenuifolius Rupr. et Maxim.), жимолості Рупрехта (Lonicera ruprechtiana Regel.). 

Стовбури увивають лимонник китайський (Schisandra chi-infantis [Turcz.] Baill.) і актинідія коломікта (Actinidia kolomikta [Maxim.] Maxim.). Різнотрав'я рясніє чемерицею чорною, аконітом гиринським, вікою різних видів (амурською, японською та ін.), чиною Давида, фіалками, дудником, астрою шорсткою, платикодоном, атрактилодесом та ін. 

У підліску та на узліссях, поступившись вологими низинами ліщині маньчжурській (Corylus mandshurica Maxim.), на освітлених місцях простягається царство чарівної леспедеци двобарвної (Lespedeza bicolor Turcz.), яку місцеві жителі називають "держикорінь". 

У цього куща потужна коренева система, що дозволяє йому утримуватися на крутих схилах, кам'янистих розсипах і в тріщинах скелястих оголень гірської тайги. Іноді він утворює суцільні хащі.  

Численні тоненькі гілочки леспедеци виростають до 2,5 м, завдяки великій міцності волокон лубу, вони плавно звисають витонченими дугами, елегантно погойдуючись на вітрі.

В ідеальних умовах, на батьківщині, окремі екземпляри доживають до 55 років, при цьому діаметр стовбура рослин біля поверхні ґрунту всього 5-6 см. Однак у культурі подібні екземпляри можуть рости тільки в місцевостях із теплим вологим кліматом, наприклад, на Кавказькому узбережжі.

Наприкінці травня на пагонах леспедеци з'являються ніжні трійчасті, з довгими черешками листочки кольору молодої травички. Динаміка росту пагонів вражає: стебла витягуються на очах, не встигаючи нарощувати товщину.

У зеленому вбранні рослина така повітряна і граціозна, що стає цілком очевидним, звідки черпають сюжети для своїх гравюр японські художники. 

Адже рід леспедеца у світовій флорі налічує понад 50 видів, що ростуть у Японії, Монголії, Північному та Північно-Східному Китаї, Індії та на півострові Корея, а частина видів уподобала Філіппіни, Австралію та Північну Америку. Крім кущів, цей рід включає також трави.

У липні з'являються перші суцвіття (довжина 4-8 см), вони надають рослині ще ошатнішого вигляду. 

Уважно придивившись до мініатюрних квіток метеликової форми насиченого рожево-фіолетового відтінку, одразу можна визначити приналежність рослини до родини бобових. З цього випливає, що леспедеца, засвоюючи з повітря азот, за допомогою бульбочкових бактерій, що живуть на її коренях, вносить цей  необхідний елемент в ґрунт, значно покращуючи його якість.

Кожна квітка живе близько двох тижнів, на зміну відцвілим з'являються нові, підтримуючи цвітіння куща до 50 днів і радуючи бджіл пізніми взятками. 

Наприкінці вересня, коли осінь поступово додає до крони золотисто-жовті мазки, леспедеца досягає найбільшої декоративності. За насиченістю та різноманітністю колірних відтінків леспедеца нагадує полотна імпресіоністів.

Замість звичних для бобових стручків, на рослині з'являються невеликі (діаметр 5-6 мм), майже округлі, схожі на конфетті, недозрілі зелені (пізніше коричневі) боби з невеликим насінням у центрі. Фіолетові та малинові пензлики запізнілих суцвіть надають кущу ще більшої привабливості.

У Північно-Східному Китаї, Японії, на острові Корея мешкає більш теплолюбний вид – леспедеца щільна (L. cyrobotrya Mig.). Ця рослина відрізняється від попереднього виду коротшим віночком квіток і невеликою виїмкою на кінцях листків. 

У місцях поширення леспедеци двобарвної можна зустріти ще одну красуню – леспедецу ситникову (L juncea Pers.) з ефектним сріблястим відливом листочків, яке виникає через густе опушення, і білими або жовтуватими квітками з фіолетовими смужками на "вітрилі".

З трав'янистих представниць роду на Далекому Сході ростуть смугаста леспедеца (L. striata Hook, et Am.), пухнастоплодна (L. trichocarpa Pers.) і кудлата (L. tomentosa Sieb.).

Зайці, миші та інші гризуни з величезним задоволенням ласують корою цього дивовижного куща. Високі смакові якості молодих пагонів і листя гідно оцінили і домашні тварини – коні, кози, корови, а лісові птахи із задоволенням скльовують боби леспедеци. У 40-х роках минулого століття порушувалося питання про включення леспедеци до списку найцінніших кормових культур, які за період вегетації можуть давати по три укоси зеленої маси.

Леспедеца включена у довідник "Світові ресурси корисних рослин". У Китаї її використовують у народній медицині. 

Завдяки потужній кореневій системі та напрочуд швидкому росту леспедецу можна з успіхом використовувати для зміцнення та декорування схилів. 

Хоча гілки кущів схильні до поникання, селекціонерами виведена декоративну плакучу форму леспедеци двобарвної – L. У. F. pendula hort. Нескладно отримати і чудову штамбову форму, яку, у свою чергу, легко можна зробити плакучою, залишивши один, найпотужніший пагін. Щоправда, це можливо лише у місцях, де рослина не підмерзає взимку. При вирощуванні леспедеци в наших кліматичних умовах її слід вкривати на зиму. 

В неукривній культурі леспедеца двобарвна за сильних морозів вимерзає до висоти снігового покриву, а за його відсутності – до кореневої шийки. Навесні кущ відновлюється і якщо літо видається теплим і дощовим, зацвіте особливо пишно. 

Раніше леспедецу вважали теплолюбнішою культурою, ніж рослини, які ростуть у субтропіках. Однак досвід  вирощування цього виду у дендропарку Харківського державного агроуніверситету довів протилежне: вона і у нас чудово цвіте, плодоносить та дає самосів. 

Леспедеца легко переносить стрижку, чарівна в ажурних високих огорожах, ефектно виглядає в солітерній посадці. 

Рослина добре виносить напівтінь, проте розкішніше цвіте і яскравіше забарвлюється восени лише за повного сонячного освітлення. На кінцях гілок деревина не завжди визріває, а значить, щорічна санітарна обрізка сухих пагонів неминуча. 

За виглядом куща можна одразу визначити ступінь родючості ґрунту на ділянці: для її вирощування цілком допустимі бідні ґрунти, але у всій красі вона буде виглядати тільки на родючих і дренованих (заболочені категорично виключаються).

Леспедецу легко розмножують будь-яким доступним способом: живцюванням, поділом куща, відсадженням кореневої порослі, бобами та насінням. Отримання насіння з бобів – заняття дуже копітке через їх невеликі розміри, але цілком виправдане великим відсотком схожості. 

Олена Авотіна 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com